Секція „Економічні науки”, підсекція „Маркетинг та менеджмент”

Дайновський Ю.А., Білан О.В.

Львівська комерційна академія

Особливості маркетингу вітчизняного виробника,

який працює з давальницькою сировиною

У сучасному періоді значного поширення набуло виробництво продукції українськими промисловими підприємствами з використанням давальницької сировини. Така схема співпраці з іноземними партнерами дає українським виробникам суттєві переваги, зокрема:

- у значній мірі гарантовані, наперед визначені обсяги замовлень на виробництво;

- перекладання більшої частки функцій постачання і контролю якості сировини на закордонного партнера;

- стабільність у плані забезпечення працівників роботою і, відповідно, заробітною платою;

- гарантованість збуту виробленої продукції.

Проте робота з давальницькою сировиною має і суттєві недоліки, зокрема, розвиток суто виробничої орієнтації з відповідним зменшенням інтересу щодо ефективності роботи маркетингових служб. Фактично виробниче підприємство перетворюється при цьому у несамостійний виробничий підрозділ, який, на відміну від своїх закордонних партнерів, зберігає перед колективом не тільки економічну, але і соціальну відповідальність.

Швейне підприємство ВАТ „Калина” (м. Червоноград) спеціалізується на пошиві корсетних виробів, переважна частка обсягів виробництва здійснюється на умовах давальницької сировини. Зарубіжні партнери ВАТ „Калина” постачають на підприємство свою сировину, замовляють обсяги і асортимент продукції, яку після її виробництва забирають для подальшої реалізації за кордоном. ВАТ „Калина” при цьому отримує оплату за здійснення суто виробничих функцій. Співпрацюючи з іноземними партнерами підприємство набуло значного досвіду в освоєнні сучасних зарубіжних технологій і методів управління виробництвом, досягло європейського рівня якості продукції і реально може у даний час успішно конкурувати з провідними українськими виробниками корсетних виробів.

Загальні пропорції між окремими економічними показниками діяльності ВАТ „Калина” є характерними для багатьох українських підприємств, які виробляють продукцію на умовах використання давальницької сировини. Назвемо окремі з цих пропорцій.

1. Домінування частки виробництва товарної продукції з давальницької сировини у загальному обсязі виробництва. На ВАТ „Калина” ця частка становила у 2006 р. 94,15%, відповідно, частка самостійно виробленої продукції, яка реалізується на власний розсуд незалежно від іноземних партнерів, займає усього 5,85% від загального виробництва продукції.

2. Поглиблення залежності від іноземного партнера, яке виражається у більш високих темпах зростання виробництва продукції з давальницької сировини порівняно з самостійно ініційованим виробництвом. Так, у 2006 р. стосовно попереднього року виробництво продукції з давальницької сировини ВАТ „Калина” збільшилося з 18,01 до 19,73 млн.грн., що становить приріст у 9,5%. За цей самий період самостійне виробництво продукції для українських споживачів зросло лише на 0,7%, відповідно, незначна частка такої продукції у загальній виробничій програмі додатково зменшилася ще на 0,5 процентних пункти.

3. Рентабельність самостійного виробництва продукції суттєво вища за рентабельність діяльності на умовах давальницької сировини. На ВАТ „Калина” зазначені показники рентабельності становлять відповідно 74 і 38%. Отже, нарощувати самостійний сектор виробництва економічно вигідно: його частка у прибутках (8,72%) суттєво вища від частки у обсягах виробництва (5,85%). Попри це, як видно з попереднього пункту 2, динаміка розвитку виробництва відбувається на користь виробництва з давальницької сировини.

4. Співпраця з іноземними партнерами дає підприємствам можливість освоєння сучасних технологій, оновлення основних фондів за рахунок придбання найкращого обладнання світового рівня. Так, ВАТ „Калина” закупило у 2006 р. швейні машинки різних класів і модифікацій виробництва Італії і Чехії, що сприяло підвищенню продуктивності праці, збільшенню фондовіддачі, зменшенню коефіцієнта зносу основних фондів.

З метою освоєння певного самостійного сектора діяльності з повним циклом ринкового функціонування (вивчення попиту – визначення асортименту – матеріально-технічне постачання – виробництво – збут) у складі ВАТ „Калина” працює експериментальна лабораторія, яка розробляє і впроваджує у виробництво нові моделі корсетних і швейних виробів. Тільки за 2006 р. успішно освоєно 84 моделі нових виробів. Для пошиття таких виробів ВАТ „Калина” самостійно закуповує тканину, трикотаж, фурнітуру та інші матеріали в українських постачальників. Реалізація самостійно виготовленої продукції відбувається на внутрішньому ринку через фірмові магазини у містах Червонограді, Львові, Києві, Ужгороді, Центральні універмаги міст Хмельницька і Житомира, а також через приватні підприємства у містах Дніпропетровськ, Харків і Одеса. Зазначену структуру збуту слід визнати добре продуманою, оскільки вона охоплює як різні регіони України, так і різні типи торговельних посередницьких підприємств, що дозволяє працівникам збуту добре орієнтуватися у попиті населення і забезпечувати більш точну обізнаність розробників нових виробів у реальних потребах покупців.

Немає сумнівів у тому, що підприємства, ситуація яких подібна до ВАТ „Калина”, повинні прагнути до досягнення раціонального балансу між виробництвом з давальницької сировини і самостійним виробничим сектором, адже, хоча останній і є більш рентабельним, проте саме виробництво з давальницької сировини дає можливість вирішити основні економічні і соціальні проблеми підприємства у плані завантаження обладнання, забезпечення зайнятості працівників, компенсації переважної частки постійних витрат підприємства. Однак, зі стратегічних міркувань принципово важливим є розвиток самостійного сектора діяльності, який покликаний захистити підприємство у випадку можливих змін планів актуальних іноземних партнерів. Це повністю узгоджується з логікою стратегічного планування на основі матриці Бостон консалтинг груп: якщо у певний період часу один напрям діяльності у переважній мірі вирішує питання поточного прибуткового функціонування підприємства, то стратегічні зусилля повинні бути спрямовані на опрацювання і розвиток інших напрямів, важливість яких може зростати у стратегічній перспективі.

Серед можливих стратегічних напрямів розвитку підприємств, які працюють з давальницькою сировиною, можна виділити:

1) виявлення шляхів подальшого інтегрування в структуру постачальника давальницької сировини з фактичним закріпленням свого статусу внутрішньовиробничого підрозділу великої закордонної корпорації;

2) дослідження можливостей залучення інших аналогічних джерел постачання давальницької сировини (диверсифікація закордонних джерел постачання і замовників);

3) власний розвиток шляхом диверсифікації виробництва і розподілу продукції.

Відомості про авторів:

Дайновський Юрій Анатолійович, д.е.н., професор, зав. кафедри маркетингу Львівської комерційної академії, тел. р. (032)23-99-631; д. (032)261-42-64; моб. 8-097-77-14-358; Е-mail: yddd@ukr.net

Білан Олена Володимирівна, магістрант Львівської комерційної академії.