Економічні науки / 13.Регіональна економіка

Доц.Ліщинська Л.Б.

Коцеруба Н.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Стан та перспективи розвитку муніципального фінансового контролю

Постановка проблеми. На сьогодні бюджетний процес, особливо в частині планування та виконання видаткової частини бюдетів усіх рівнів, потребує впорядкування, зокрема вдосконалення механізму державного фінансового контролю як на центральному, так і на районному рівні.

Важливість державного фінансового контролю в економіці країни зумовлена його місцем та роллю в усіх сферах суспільного відтворення: контроль займає центральне місце в системі фінансового адміністрування та супроводжує процес руху грошових коштів. Так, чи інакше, фінансовий контроль охоплює всі сфери діяльності суспільства. Ефективне функціонування фінансового контролю дає змогу підвищити фінансову безпеку держави, забезпечити задоволення національних економічних інтересів країни, створити умови для розвитку ринкової економіки й економічного зростання. Фінансовий контроль треба розглядати як багатогранну систему аналізу та перевірки законності, раціональності, доцільності процесів формування й використання фінансових ресурсів на усіх рівнях управління, оцінки ефективності прийнятих управлянських рішень і на цій підставі досягнення економічного зростання.

Аналіз останніх досліджень. Питанню розвитку муніципального фінансового контролю в сучасних умовах приділяється досить значна увага, оскільки він є невід’ємним елементом управлінської діяльності регіонів та чинником усунення перешкод при здійсненні управлінських дій. Дослідження у цій сфері проводили такі вчені як: М.Т.Білуха, В.О.Шевчук, Н.М.Поздняковська, Л.П.Гуцалюк та ін. Проте дана проблема залишається малодослідженою, оскільки практичний досвід діяльності суб’єктів муніципального контролю є незначний, їхні повноваження досі повністю не визначені, невирішено багато організаційних питань.

Метою дослідження є оцінка стану муніципального фінансового контролю в Україні та пошук шляхів його удосконалення.

Фінансовий контроль класифікують в залежності від суб’єктів що його здійснюють, зокрема вітчизняні науковці виокремлюють такі види контролю як: державний, муніципальний та громадський контроль.

Розвиток муніципального фінансового контролю розпочався з прийняття Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” [1], але суперечливість економічних, правових та соціальних питань на муніципальному рівні ускладнює реалізацію цього закону. Слід сказати про відсутність фінансового контролю за органами місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень, матеріальних та фінансових ресурсів. Як результат спостерігається зростання фанансових та адміністративних правопорушень, зниження ефективності роботи органів місцевого самоврядування.

Значення муніципального контролю в Україні зростає з кожним днем, що зумовлене позитивними змінами розвитку України, як демократичної держави, зокрема:

1. діяльність органів місцевого самоврядування як противаги органам державної влади;

2. контроль муніципальними органами за використанням комунальої власності адміністративно-територіальних одиниць;

3. муніципальні органи контролю є засобом суспільного самоконтролю, що є нереалізованим потенціалом регіонів;

4. органи місцевого самоврядування вповноважені здійснювати фінансовий контроль щодо бюджету, фінансів, цін, права власності, соціально-економічного розвитку, планування та обліку, відносин з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають в комунальній власності.

В Україні реформа фінансового контролю як елементу фінансового управління відстає від реформи міжбюджетних відносин. Система даних відносин потребує розроблення чітких критеріїв оцінки виконання функцій із здійснення контролю за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів як державного так і місцевих бюджетів. Відсутність критеріїв призводить до погіршення стану фінансово-бюджетної дисципліни в державі. За таких умов органи місцевого самоврядування відіграють дедалі важливіше значення у здійсненні внутрішнього фінансового контролю [2].

Показники свідчать про погіршення стану фінансово-бюджетної дисципліни як на рівні держави, так і в більшості регіонів. Звіти про результати контрольно-ревізійної діяльності органів ДКРС є також елементом контрольних дій та складаються за старою системою показників, що не відповідають положенням Бюджетного кодексу України. Місцеві органи влади взагалі не уповноважені складати такі звіти і системно не відстежують ситуацію з дотриманням бюджетного та фінансового законодавства.

Найпоширенішими видами порушень є використання коштів не за бюджетним призначенням, основна частина порушень відбулась саме в місцевих бюджетах.

Серед причин жалюгідного стану муніципального фінансового контролю домінантною є та, що на практиці органи місцевого самоврядування формуються з місцевих керівників, що використовують місцевий бюджет в особистих інтересах. Для таких керівників досить вигідною є муніципальна власність, зокрема використання її в своїх цілях (приватизація, здача в аренду і т.д.) [3].

Але, коли перевірки навіть присутні, фінансовий контроль все таки носить ретроспективний характер, тобто фіксує вже виявлені порушення та приймає рішення для їх усунення. Законодавча база є досить недосконалою, зокрема відсутність Закону України „Про державний фінансовий контроль в Україні”, а сама система фінансового контролю та фінансових санкцій є недієвою, оскільки лише констатує порушення, але не передбачає та не запобігає їх здійсненню.

Наразі постала необхідність налагодити систему муніципального фінансового контролю, адже надання органам місцевого самоврядування фінансових повноважень потребує запровадження спеціальних процедур фінансового контролю й аудиту їхніх рахунків та фінансових операцій.

Слід сказати і про взаємодію суб’єктів муніципального контролю, що повинна базуватися на їх субординації, підпорядкуванні та делегуванні контрольних повноважень, як форми взаємодії суб’єктів муніципального контролю.

Таким чином, органи місцевого самоврядування матимуть можливість самостійно приймати рішення, але під власну відповідальність, витрачаючи власні кошти. Якщо ж кошти надходитимуть централізовано, то рішення будуть неефективні. Доходи місцевих бюджетів є досить незначними, хоча й спостерігається тенденція до їх збільшення, але вони не покривають витрат муніципалітетів. Адже масову частку надходжень становлять доходи від використання муніципального майна, місцевих автомобільних сполучень, пасажирського транспорту, що часто є джерелом витрат, а не прибутку через свою зношеність та застарілість. Фінансові надходження, що здійснюються з державного бюджету залишаються визначальними у формуванні дохідної частини місцевих бюджетів. Необхідно сформувати фінансові ресурси, які дозволять здійснювати органами місцевого самоврядування делеговані їм повноваження. За таких умов постає необхідність зміни складу закріплених за місцевими бюджетами доходів.

Без надходжень коштів із державного бюджету неможливо говорити про самостійність органів місцевого самоврядування. А без самостійності фінансової бази неможливо досягти поставлених цілей.

Важливою проблемою розвитку муніципального фінансового контролю в Україні також є відсутність інституцій фінансового контролю на місцях. Адже, структура органів місцевого самоврядування не передбачає виокремлення підрозділу для здійснення внутрішнього фінансового контролю. Дана невизначеність робить внутрішній фінансовий контроль неефективним у сфері витрачання коштів місцевих бюджетів та трансфертів [4].

Висновки. По-перше, для посилення результативності муніципального фінансового контролю слід розробити нормативно-правову базу державного і муніципального контролю, що буде єдиною для всіх рівнів бюджетної системи.

По-друге, розширити повноваження місцевих органів влади у частині створення ними структурних підрозділів, які б забезпечили здійснення ефективного внутрішнього контролю щодо виконання місцевих бюджетів, ефективне використання фінансових ресурсів території, виконання місцевих програм соціально-економічного розвитку.

По-третє, необхідно визначити сфери відання та порядок взаємодії органів зовнішнього та внутрішнього фінансового контролю.

По-четверте, слід уповноважити служби внутрішнього контролю на здійснення аналізу порушень та відхилень показників при виконанні бюджету, виявлення причин даних порушень та пошук шляхів їх усунення та попередження у подальшому.

Отже, реформування системи фінансового контролю в Україні складний процес, який має бути розпочато з реформування нормативно-правової бази контролю. Створення муніципального фінансового контролю є необхідним для забезпечення фінансово-бюджетної дисциплвни у регіонах.

Література:

1. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97 - ВР // Офіційний вісник України. - 1997. - №25. - С.20.

2. Білуха М.Т. Фінансовий контроль: теорія, ревізія, аудит. - К.:Українська академія оригінальних ідей, 2005. - с.888.

3. Дрозд І.К. Шляхи удосконалення муніципального фінансового контролю // Економіст. - 2005. №10. - С.42-46.

4. Іванова І.М. Стан та перспективи розвитку муніципального фінансового контролю // Фінанси України. - 2005. - №11. - С.140-147.