Луценко Т.С.

Донецький національний університет економіки та

торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

Стан та перспективи розвитку страхового ринку України.

Становлення України, як самостійної, незалежної та демократичної держави обумовлює створення та розвиток національних ринкових відносин. Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу та Світової організації торгівлі, прийняті Україною міжнародні зобов’язання визначають напрями та умови гармонізованого розвитку фінансового ринку в Україні, особливо його частини – страхового ринку. [1]

Вагомий внесок у розробку теоретичних і практичних засад функціонування страхового ринку України внесли вітчизняні та зарубіжні вчені-економісти: Александрова М.М., Базилевич В.Д., Внукова Н.М., Горбач Л.М., Осадець С.С., Брігхема Є.Ф., Гінзбурга А.І. та інші.

Міжнародний досвід засвідчує, що про розвиток країни часто судять на підставі того, як у ній організовано страхову справу, яка за дохідністю в багатьох країнах посідає друге місце після туризму, випереджаючи рентабельність у промисловості та в банківському бізнесі. У країнах з розвинутою ринковою економікою страхування є важливим механізмом залучення в економіку інвестиційних ресурсів. Дослідження тенденцій розвитку страхового ринку України вказує на те, що нині страхування належить до групи найбільш рентабельних та динамічних галузей національної економіки, а страховий ринок є важливим сегментом фінансового ринку, що впливає на всі соціально-економічні процеси в державі. Зокрема, надзвичайно високою є дохідність від страхової діяльності. До теперішнього часу рівень страхових виплат перевищував трохи більше 10% зібраних страхових премій. Водночас, щороку рівень страхових виплат неухильно зменшується. Так, якщо ще у 2000 р. даний показник становив 19,1%, то у 2005 р. рівень страхових виплат знизився до 14,7%. Однак упродовж 2006 р. спостерігалась тенденція до зростання рівня виплат і за результатами 2006 р. даний показник становив вже майже 18%. При цьому рівень виплат фізичним особам у 2005 р. був досить високим і становив 31,2%, а за 9 місяців 2006 р. досяг 33% [3].

За останні роки в Україні створено конкурентний страховий ринок, внаслідок демонополізації страхової справи та розширення кола його учасників, до яких сьогодні відносяться: страхувальники, застраховані особи, страховики, перестраховики, товариства взаємного страхування, страхові та перестрахові брокери, страхові агенти, актуарії, аварійні комісари, професійні об’єднання страховиків, страхових посередників та інших учасників страхового ринку.

Існуюче страхове законодавство не сприяло вирішенню назрілих в страхуванні проблем, у зв’язку з чим у лютому 2001р. урядом була розроблена Програма розвитку страхового ринку України на 2001-2004рр.[4], а пізніше 4 жовтня 2001р. у зв’язку з необхідністю вирішення проблем правового регулювання у галузі страхування і Закон України “Про внесення змін до Закону україни “Про страхування” [5], яким, насамперед, посилено вимоги до формування статутних капіталів, страхових резервів страховиків і забезпечення їх платоспроможності. До позитивних моментів розвитку страхового ринку відноситься створення центрального органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг, яким є Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг, що сприяло посиленню державного регулювання і нагляду за страховою діяльністю, формуванню фінансових груп за участю страховиків, створенню інфраструктури страхового ринку тощо.

Незважаючи на дещо стримуючу політику Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг щодо збільшення кількості страхових компаній, їх кількість поступово зростає. Станом на 01.07.2007 р. в Україні зареєстровано вже 410 (тоді як на 01.01.2002 р. нараховувалось 338) страхових компаній, у тому числі – 56 страховиків, які здійснюють страхування життя та 354 страховики, які здійснюють види страхування інші, ніж страхування життя. Понад 50 страховиків створені із залученням іноземного капіталу [3]. Ринок перестрахування в Україні також недостатньо розвинений. Як наслідок, перестраховується лише 60% від валових страхових платежів, у тому числі 50% перестрахування здійснюють резиденти, а 10% нерезиденти [3].

Негативним моментом у розвитку страхового ринку є недостатня розвиненість інформаційної мережі, підготовки кадрів, аудиторської служби та фінансово-кредитної системи загалом. Порівняно зі світовими тенденціями український страховий ринок має дуже мізерні масштаби, на Україну припадає менше, ніж один відсоток страхових премій, отриманих у світі. Позитивною тенденцією є зменшення обсягів перестрахування у нерезидентів та в сукупному обсязі отриманих страхових премій, що зумовлено збільшенням статутних фондів страховиків, їх активів та сформованих страхових резервів.

Таким чином, страховий ринок України визначається за трьома основаними підходами, має свої умови функціонування, виконує певні функції, класифікується за відповідними ознаками. Практика страхування свідчить, що страховий ринок має могутні важелі свого саморозвитку, такі як: ініциатива, підприємливість, стимули до найбільш повного задоволення потреб страхувальників. А державне регулювання якісно доповнює ринковий механізм страхування.

Література

1. Александрова М.М. Страхування: Навчально – методичний посібник. – К.: ЦУЛ, 2002 – 208с.

2. Горбач Л.М. Страхова справа: Навчальний посібник. – 2-ге вид., виправл. – К.: Кондор, 2003. – 252с.

3. Інформація про стан і розвиток страхового ринку України за 2004, 2005, 2006 рр. // http://www.uainsur.com/files/forall/analitika/1kv_2005pdf.

4. Програма розвитку страхового ринку України на 2001-2004 роки. Затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 2.02.2001 р. №98 // Україна бізнес. – 2001. – №6. – с. 3-5.

5. Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про страхування” від 4 жовтня 2001 р. // Урядовий кур’єр. – 2001. – 7 листопада. – с. 1-13.