Кисельов А. О.,

Донецький державний університет економіки та торгівлі

Ім. М. Туган – Барановського

Гармонізація податкової політики ЄС

Правильна податкова політика держави - залог швидкого розвитку його економіки й задоволеність його громадян. Завжди діяв принцип, що якщо ти що-небудь взяв у народу, то повинен повернути це сповна. Тобто, тому що держава була створена з метою процвітання насамперед його населення, то й податкова політика повинна бути підбудована під його жителів так, щоб ніхто після не скаржився на власну державу.

Аналізуючи світовий досвід реформування в сфері оподатковування, можна виділити 2 загальні закономірності: одна група країн, у яку входять США, Австрія і Японія, провела перетворення в системі прямого оподатковування. Інша група країн - членів ЄС підвищила значення непрямого оподатковування.

До основних принципів гармонізації можна віднести: погодженість правового регулювання; синхронність прийняття гармонізованих актів; послідовність етапів гармонізації; пріоритетність міжнародних договорів над національним законодавством.

Процес гармонізації здійснюється поетапно. Виділяють 5 основних етапів.

Перший - визначення галузей законодавства, що вимагають гармонізації; виділення сфер і проблемних питань у рамках окремої галузі.

Другий - проведення порівняно - правового аналізу національних податкових законодавств.

Третій - узгодження переліку національних законодавчих і інших нормативно-правових актів, що підлягають гармонізації.

Четвертий - синхронне прийняття гармонізованих актів податкового законодавства.

П’ятий - здійснення контролю над реалізацією рішень із питань гармонізації.

Особливо актуальними є такі питання податкової гармонізації, як оподатковування процентних платежів і роялті між асоціаціями, компаніями країн ЄС; оподатковування процентних добутків фізичних осіб - резидентів країн ЄС.

Основи для гармонізації оподатковування в рамках СНД були закладені в Угоді між урядами держав-учасників СНД про погоджені принципи податкової політики від 13 березня 1992 р. Відповідно до даного документа країни СНД зобов'язувалися проводити погоджену податкову політику на основі уніфікації принципів і правил оподатковування, а також координувати на основі зближення й уніфікації, принаймні, положень законодавства в сфері податку на прибуток (доходи) підприємств, прибуткового податку з фізичних осіб, ПДВ.

На жаль, Угода від 13 березня 1992 р. не ратифікована всіма країнами СНД і фактично має декларативний характер. У результаті реформи в сфері прямого оподатковування в країнах СНД ідуть часом у різних напрямках, а координація окремих кроків відбувається на довільній основі.

У цей час структура оподатковування в країнах-членах ЄС характеризується значним ступенем уніфікації. За станом на 1 січня 2002р. податкові системи всіх країн-членів ЄС припускають стягнення таких податків, як податок на прибуток, прибутковий податок на доходи фізичних осіб, ПДВ, соціальні податки.

Зокрема, у Франції передбачається чотири види податків на заробітну плату: загальний податок на заробітну плату, що стягується із суми заробітної плати працівника по прогресивній шкалі від 4,25 до 13,6%; освітній податок, що стягується по ставці 0,5% із загального фонду заробітної плати; податок на фінансування програм підвищення кваліфікації працівників, що стягується по ставках 0,15 або 1,15% з фонду заробітної плати; податок на житлове будівництво, що стягується по ставці 0,45% з фонду заробітної плати попереднього податкового періоду.

В Австрії муніципальний податок на заробітну плату стягується по ставці 3% із загального фонду оплати праці.

Утримування податкових реформ не до кінця однорідне у всіх країнах-членах ЄС і припускає окремі виключення. Зокрема, на відміну від інших країн-членів ЄС, що понизили ставку податку на прибуток, у Фінляндії було здійснене підвищення граничної ставки податку на прибуток з 28 до 29%, а в Іспанії й Нідерландах вона залишалася на одному рівні протягом 1990-х рр.

Податкова гармонізація ( ліквідація неефективних елементів податкових систем і відмова від номінального податкового суверенітету країн-членів ЄС) була реалізована при затвердженні наступних документів: Директива про злиття, Директива про взаємини між материнськими й дочірніми компаніями, Арбітражна конвенція, Кодекс податкової конкуренції та інші документи "пакета Монті".

У короткостроковій перспективі введення євро принесло витрати. При цьому не ясно, чи приведе це до росту взаємних торговельних операцій і інвестицій у рамках Єврозони в довгостроковій перспективі.

Оцінювати ефективність євро потрібно з оглядкою на меті, заради яких була уведена ця валюта. Якщо вважати, що метою цього кроку було зміцнити єдність Єврозони, то ця мета досягнута. А ставки ЄЦБ для таких країн, як Німеччина, дійсно великі, у той час як Ірландії або Іспанії, навпаки, потрібні більше дешеві гроші. У кожному разі, у нинішній ситуації ЄЦБ не стане піднімати ставки.

У той же час європейська податкова гармонізація підкоряється чітко певним принципам. Відповідно до принципів "пропорційності" і "субсідиарності" інститути ЄС не вправі самостійно встановлювати норми оподатковування, без їхнього попереднього узгодження із країнами-членами ЄС.