Гавриловський Олександр Степанович

Асистент кафедри аудиту

Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана

Місцеві податки та збори

Анотація.

У статті розглядаються особливості обліку оподаткування місцевих податків і зборів (обов’язкових платежів) та порядок їх сплати, використання місцевої символіки. Досліджується сплата місцевих податків і зборів в межах граничних розмірів ставок, установлених законодавством України.

Ключові слова: місцеві податки і збори; пільгові податкові ставки; місцева символіка; граничні розміри ставок; вартість робіт; символіка міста; комерційна мета.

І.Вступ.

До місцевих податків і зборів відповідно до норм статті 15 Закону України від 25.06.91 р. № 1251-XII "Про систему оподаткування" (із змінами та доповненнями) віднесено збір за право використання місцевої символіки. Пунктом 3 зазначеної статті передбачено, що механізм справляння місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів) та порядок їх сплати, встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України.

Згідно зі статтею 12 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.93р. №56-93 “Про місцеві податки і збори” (із змінами та доповненнями), збір за право на використання місцевої символіки справляється з юридичних осіб і громадян, які використовують цю символіку з комерційною метою.

ІІ. Постановка задачі.

На даний час місцева символіка використовуються майже на всіх українських підприємствах в тій чи іншій мірі. Часто виникають питання з правильністю оподаткування місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах граничних розмірів установлених законодавством. Тому це питання вимагає обґрунтованого дослідження.

ІІІ. Результати.

Дозвіл на використання місцевої символіки (герба міста або іншого населеного пункту, назви чи зображення архітектурних, історичних пам’яток) видається відповідними органами місцевого самоврядування.

Граничний розмір збору за право на використання місцевої символіки не повинен перевищувати з юридичних осіб — 0,1 відсотка вартості виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг з використанням місцевої символіки, з громадян, що займаються підприємницькою діяльністю — п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 18 Декрету визначено, що органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок.

Органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції мають право запроваджувати пільгові податкові ставки, повністю скасовувати окремі місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників та надавати відстрочки у сплаті місцевих податків та зборів.

У Декреті зазначено (стаття 19), що місцеві податки і збори перераховуються до бюджетів місцевого самоврядування в порядку, визначеному Радами народних депутатів, якими вони встановлюються. Стягнення не внесених в установлений термін місцевих податків і зборів здійснюється згідно з чинним законодавством.

Враховуючи вищевикладене, порядок і механізм справляння збору за право на використання місцевої символіки для підприємств, які мають назву чи похідну „Київський” визначається Київською міською державною адміністрацією.

З цією метою Київською міською державною адміністрацією видано Розпорядження від 09.04.96р. №514 „Про внесення змін та доповнень до рішення XVI сесії XXI скликання Київської міської Ради народних депутатів від 15.02.94 №7 "Про введення збору за право на використання символіки міста Києва", із змінами і доповненнями, внесеними  рішенням Київської міської ради  від 5 липня 2001 року №370/1346. Вказаними розпорядженнями затверджене Положення „Про збір за право на використання символіки міста Києва”.

Відповідно до п. 1.2 Положення, до місцевої символіки відносяться назви і зображення об'єктів та історичних пам'яток міста згідно з Переліком назв об'єктів та історичних пам'яток, що відносяться до місцевої символіки, використання яких юридичними особами і громадянами у комерційних цілях підлягає сплаті збору у встановленому порядку, затвердженим розпорядженням Київські міської державної адміністрації від 15.01.96р. №39.

Використання символіки м. Києва (в назвах підприємств, товарних знаках, при виготовленні продукції, наданні послуг, здійсненні робіт) з комерційною метою дозволяється тільки при наявності дозволу на використання символіки м. Києва з комерційною метою (п.1.3 Положення).

Згідно з розділом ІІ Положення, об'єктом оподаткування збором для юридичних осіб є:

· загальна вартість виробленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг) підприємств, організацій, установ, які у власних назвах або товарних знаках використовують символіку міста у комерційних цілях;

· вартість окремих видів продукції (робіт, послуг), при виготовленні (виконанні, наданні) яких використовується символіка м. Києва.

Відповідно до розділу ІІІ Положення, платниками збору є юридичні особи, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, а також окремі громадяни, які у встановленому порядку займаються підприємницькою діяльністю і використовують символіку м. Києва з комерційною метою.

Збір з юридичних осіб стягується у розмірі 0,1 відсотка вартості виробленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг) з використанням символіки м. Києва (за вирахуванням податку на добавлену вартість).

Положенням встановлені пільги для окремих підприємств і установ, але ці пільги не розповсюджуються на Товариства з обмеженою відповідальністю та вид діяльності, яким займається підприємство.

Таким чином, враховуючи те, що у назві Товариства наявна похідна від символіки „Київ”, то юридична особа - є платником збору за право на використання місцевої символіки.

Поняття „комерційна мета”, яке є визначальним при сплаті збору, не визначене жодним нормативним актом України. Господарський кодекс України, а саме, назва Глави 4 – Господарська комерційна діяльність (підприємництво), ототожнює комерційну діяльність з підприємництвом.

Відповідно до статті 42 ГК України, підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Тобто, під комерційною метою розуміється власна господарська діяльність.

Зважаючи на те, що відповідно до законодавства уповноваженим органом, який встановлює порядок і механізм справляння збору за право на використання місцевої символіки для підприємств Києва, в тому числі і ТОВ „Київський Будівельний Альянс”, визначена Київська міська державна адміністрація, то об'єктом оподаткування збором є: вартість виробленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг) підприємством ТОВ „Київський Будівельний Альянс” власними силами (за вирахуванням податку на додану вартість). Вартість робіт, яка створена іншими підприємствами – субпідрядниками, котрі у власних назвах не використовують символіку міста або, навіть у разі використання, відображають ці об’єми у своїй звітності і самостійно сплачують збір за право на використання місцевої символіки, не повинна включатися до об’єкту оподаткування збором за право на використання місцевої символіки.

ІY. Висновок.

Зважаючи на те, що відповідно до законодавства уповноваженим органом, який встановлює порядок і механізм справляння збору за право на використання місцевої символіки для підприємств Києва, в тому числі і Товариств з обмеженою відповідальністю, є Київська міська державна адміністрація, то об'єктом оподаткування збором є: вартість виробленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг) підприємством власними силами (за вирахуванням податку на додану вартість). Вартість робіт, яка створена іншими підприємствами – субпідрядниками, котрі у власних назвах не використовують символіку міста або, навіть у разі використання, відображають ці об’єми у своїй звітності і самостійно сплачують збір за право на використання місцевої символіки, не повинна включатися до об’єкту оподаткування збором за право на використання місцевої символіки.

Список використаної літератури:

1. Господарський кодекс України. — К.: Парламентське вид-во, 2004. —164 с. — (Б-ка офіційних видань).

2. Житловий кодекс України —К.: Парламентське вид-во, 2004. — 64 с. —(Б-ка офіційних видань).

3. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємства». №283/97—ВР від 22.05.97 // Бізнес – бухгалтерія. Право. Податки. Консультації. — 1999р. — 36. — с. 14.

4. Закон України “Про податок на додану вартість” №168/97—ВР від 3 квітня 1997.(зі змінами і доповненнями)// Бухгалтерія. — 2002. — №21/1-2 (49). — 17 червня. — с. 11-38.

5. Закон України “Про господарські товариства” від 19.09.1991р. № 1577-ХІІ (з наступними зміна і доповненнями) // Відомості Верховної Ради. —2002. —№32. — с. 222-230.

6. Мозговой О.Н. Фондовый рынок Украины. — К.: «Феникс», 1997. - 290 с.

7. Цивільний Кодекс України від 16 січня 2003 року ХІІ 435—IV.

Асистент О.С. Гавриловський.

КНЕУ імені Вадима Гетьмана