Онищенко В.О.
Донецького
національного університету економіки і
торгівлі
імені Михайла Туган-Барановського
Керівник
к.е.н. доцент, академік АЕНУ Полонський О.М.,
Секція «Економічні науки», підсекція 5 (Управління
трудовими ресурсами)
Нормативний аналіз державного регулювання
ринку праці
У сучасному світі перед
економічною наукою постала непроста проблема
— знайти методологічну основу, яка
дозволила б виявити взаємозв'язок
між суперечливими процесами, різнорідними елементами ринкової економіки. Розвиток економіки ускладнився, оскільки економічні фактори дедалі більше пов'язуються із соціальними, організаційними, психологічними, екологічними. Саме тому останнім часом набули
актуальності економічні дослідження, які зосередилися навколо інституціонального напряму.
Як
відомо, у сучасній економічній теорії існує два аспекти економічного аналізу державного регулювання
економіки — позитивний і нормативний. У
центрі уваги позитивного підходу — опис і пояснення реальної діяльності уряду, визначення наслідків державних програм та природи політичних
процесів. Нормативний підхід зосереджується на планованій діяльності уряду.
Отже,
використання нормативного підходу в процесі спостереження за складанням і
виконанням програми дає можливість отримати глибше уявлення про дію політичних
сил та їх справжні цілі, ніж розгляд їхніх офіційних
законодавчих мотивів, як передбачається в
позитивному аналізі.
Дослідженням
зовнішніх ефектів у межах інституціонального
напряму займалися: Артур Пігу (послідовник
неокласика Альфреда Маршалла), який
вивчав питання економічної політики і започаткував теорію розподілу національного доходу, а також Рональд Коуз — Нобелівський лауреат 1991 р. Зовнішні ефекти (екстерналії) являють собою витрати або вигоди від ринкових угод, які поширюються на третю
сторону, котра не бере участі в даній угоді.
Для
аналізу державного регулювання ринку праці в аспекті зовнішніх ефектів доцільно виокремити ринок робочої сили і ринок робочих місць, оскільки на кожному з цих ринків попит і
пропозицію формують різні суб'єкти. Інституціональний
аналіз зовнішніх ефектів дав змогу
встановити таку закономірність: за наявності позитивного зовнішнього ефекту «економічне благо» продасться і купується в меншій порівняно з ефективною кількості, тобто в суспільстві завжди існує недовиробництво товарів (послуг) з позитивним зовнішнім ефектом. Отже, на ринку робочої сили купується специфічний товар — робоча сила —у меншій порівняно з потребами різних сфер економічної діяльності кількості.
На
жаль, в Україні не створено єдиної системи прогнозування попиту на ринку праці, унаслідок чого спостерігається професійно-кваліфікаційний
дисбаланс на ринку праці. Як державні, так і приватні виші навчальні заклади продовжують на платній основі готувати спеціалістів, виходячи з потреб сьогодення й готуючи в такий спосіб «майбутніх безробітних». Так, триває тенденція випереджального збільшення масштабів підготовки економістів та юристів, що обумовлена насамперед інерцією високої престижності навчання за спеціальностями, які гарантували в недавньому минулому високі і стабільні доходи. Така ситуація,
безумовно, не може не позначитися на розробці урядом відповідних
заходів щодо усунення цієї вади. Тому серед основних напрямів регулювання ринку праці є завдання Кабінету Міністрів України та Національної академії наук України розробити довгостроковий прогноз потреби
економіки країни в робочій силі за професійно-кваліфікаційними
групами. У цьому аспекті перед Кабінетом Міністрів України поставлено також завдання «формувати державне замовлення на підготовку робочої сили, спираючись на результати прогнозу потреби економіки країни в робочій за професіями, і на
тендерних засадах розмішувати
замовлення у навчальних закладах (вищих та середніх)».
Якщо
розглядати окремо ринок робочих місць, функціонування якого також створює
позитивний зовнішній ефект, то недостатня пропозиція робочих місць на ньому є закономірною. Цей недолік ринку має виправити держава, трансформуючи зовнішній позитивний ефект у внутрішньофірмові. Саме тому Україні слід використовувати досвід
країн із розвиненою ринковою економікою,
які широко застосовують системи субсидування підприємців на працевлаштування безробітних та систему дотацій
підприємцям на створення нових робочих місць. Перші позитивні зрушення в цьому напрямі в Україні вже є. Функціонування
ринку праці відбувається в умовах
недосконалої конкуренції, оскільки на ньому пропонується робоча сила різної
якості, тобто існує диференціація
(неоднорідність) пропозиції послуг
праці. Саме внаслідок усвідомлення неможливості існування на ринку праці
досконалої конкуренції останнім часом набули актуальності дослідження якості
робочої сили, яка значною мірою визначає рівень її конкурентоспроможності. Кабінет Міністрів України затвердив Державну програму розвитку вищої освіти на 2005—2007 pp. Такий
короткий термін для виконання
цієї програми свідчить про невідкладність вирішення завдань, які стоять перед
вищою освітою. Вони підпорядковані єдиній меті — підвищення
якості освіти.
Серед
конкретних заходів, які пропонуються згідно з Програмою, є вдосконалення механізму моніторингу якості освіти.
Зазначається, що на сьогодні не існує
державної системи проведення рейтингу
вищих навчальних закладів. Необхідно вибрати оптимальну кількість критеріїв, яка забезпечить відповідну їх оцінку на
державному рівні. Отже, головною метою урядових програм
щодо регулювання ринку праці є створення
правового, організаційного та
економічного механізмів для забезпечення зайнятості населення та соціального
захисту від безробіття. Необхідною умовою виконання програм є узгодженість
державної політики зайнятості з
основними напрямами соціальної та економічної політики держави, консолідація зусиль
органів державної влади, об'єднань роботодавців та профспілок. З метою вдосконалення
державного регулювання ринку праці
пропонується на основі виявлення ринкової невдачі показати, що та чи
інша урядова програма може привести до
парето-вдосконалення, і робити
висновок про необхідність державного
втручання з визначенням конкретних напрямів, відповідних заходів щодо їх
ресурсного забезпечення.