„Економічні науки” №13

Кахович О.О., Тюленева Г.І.

Дніпропетровський університет економіки та права

Лісове господарство. Актуальні проблеми галузі та шляхи їх вирішення

Лісове господарство — галузь народного господарства, що займається вивченням, обліком і відтворенням лісів, охороною їх від пожеж, хвороб і шкідників, лісоутворенням і лісорозведенням, регулюванням лісовикористання, підвищенням продуктивності лісів. Воно є важливим складовим елементом економіки України.

Незважаючи на те, що застосовування деревини знижується за рахунок впровадження пластмас та інших штучних і синтетичних матеріалів, попит на деревину зростає, вона перетворюється на дедалі дефіцитніший матеріал.

Як відомо, лісові ресурси України дуже обмежені і забезпечують власні потреби лише на 20-25%. Частково вони забезпечуються за рахунок поставок з Росії та Білорусії.

Загальна площа лісового фонду становить 10,8 млн. га, покрита лісом – 9,4 млн. га. Лісистість території держави досягає лише 15%, та й розміщення лісів дуже нерівномірне. Величезних збитків галузі завдала аварія на Чорнобильській АЕС, що вивела з народного господарства значну частину лісових ресурсів України.

До складу лісопромислового комплексу входять такі підкомплекси: лісогосподарський (10% товарної продукції), деревообробний (70%), целюлозно-паперовий (18%), лісохімічний (2,4%).

У територіальній організації лісовиробничого комплексу України виділяють два важливих райони – Поліський і Карпатський – і ряд лісовиробничих центрів, що знаходяться за їх межами (Донецьк, Дніпропетровськ, Одеса, Харків та ін.).

Найбільшим споживачем деревини в Україні є будівельний комплекс. На промислове та житлове будівництво витрачається близько 60% пиловника та будівельного лісу. Багато лісоматеріалів споживають добувні галузі промисловості (особливо вугільна та залізорудна). На 1000 т добутого вугілля витрачається 30-35 м³ лісоматеріалів. Високоякісні круглі лісоматеріали та пиломатеріали використовують у суднобудуванні, для виготовлення телеграфних і спеціальних стовпів.

Основними проблемами, що пов’язані з використанням лісових ресурсів, є:

1. Недостатня лісистість території України.

2. Тривалий час виробництва лісу. Від закладки лісових культур до одержання спілого, придатного до рубання, лісу проходить у залежності від породи 50-120 років.

3. Зменшення продуктивності лісових земель внаслідок перевантаженості лісового відомства виробничими функціями.

4. Фізично та морально застаріле обладнання.

5. Потреба у великих виробничих площах. Це викликано порівняно малою питомою концентрацією запасів лісової біомаси, придатної для господарського використання.

6. Зв'язок процесу праці з біологічними процессами росту і розвитку деревних рослин, залежність від багатьох кліматичних факторів (тепло, світло, волога, структура ґрунту).

7. Сезонність проведення лісогосподарських робіт. У лісівництві процес росту і розвитку рослин має місце лише протягом вегетаційного періоду.

8. Неефективне (переважно як дрова) використання деревини та нераціональне використання відходів.

9. Невдала орієнтація на поставки деревини і продукції, виготовленої на її основі, з інших регіонів, що призвело до уповільнення темпів розвитку лісової промисловості.

Підвищення ступеня задоволення потреб України у лісопродукції за рахунок місцевих ресурсів набуває особливої актуальності, оскільки для збереження існуючого рівня виробництва необхідно щорічно закуповувати деревину та її продукти на суму до 4 млрд. дол. США.

Підвищити розвиток лісової промисловості, а також збільшити обсяги її виробництва на підприємствах можна завдяки:

1. Зменшенню залежності підприємств лісопромислового комплексу від імпорту деревини.

2. Збільшенню повноти використання всієї біомаси дерева, вторинних та інших волокнистих матеріалів та використанню замінників.

3. Поліпшенню відтворення лісосировинних ресурсів. Перспективними є плантаційне лісорозведення (особливо на непридатних для сільськогосподарського виробництва землях), вирощування насаджень із швидкорослих деревних порід, введення в лісові культури модрини японської та інших продуктивних деревних порід з метою їх вирубки в процесі проміжного користування лісом.

4. Розвитку вітчизняного машинобудування для лісових галузей.

5. Залученню інвестицій, що дало б можливість за короткий проміжок часу докорінно реструктуризувати деформовану економіку галузі, упровадити на більш високому рівні досягнення науки і техніки інших країн, реалізувати українські товари з деревини як на внутрішньому, так і зовнішньому ринках, зав'язати взаємовигідні стратегічні відносини між українськими й іноземними підприємствами.

Але, на превеликий жаль, сьогодні в державі існує дефіцит грошових коштів і тому сподіватись на реформування в близькому майбутньому лісової промисловості не доводиться.