Економічні науки/ 10 Економіка підприємства

Бірюченко С. Ю.

Житомирський державний технологічний університет

Роль стимулювання праці в формуванні додаткових доходів працівників підприємств

У рамках політики доходів і зарплати необхідно створювати умови для стимулювання праці й виключення небажаних явищ дискримінації або зрівнялівки. Наслідком стимулювання трудової активності є шлях до одержання додаткових доходів. Над проблемами пошуку джерел для отримання додаткових доходів працівниками підприємств здавна замислювались державні діячі, вчені та й самі працівники. Всі вони, в концептуальному плані, основну увагу приділяли розгляду засобів та дій, що спонукають людину (працівника) до продуктивної праці. Вітчизняні фахівці основний акцент робили на зовнішньому спонуканні або стимулюванні працівників до праці.

Якщо полинути в історію, то стимулом ще стародавні римляни називали гостро заточену палку, якою підганяли тварин. З часом вона знайшла своє застосування у римських навчальних закладах як засіб посилення старанності учнів до творчої праці, навчання. Пізніше стимулом почали називати будь-яке спонукання людини до праці або і іншої необхідної діяльності.

Стимул — спонукання до дії, причиною якої є інтерес як форма реалізації потреб. Економічна і соціальна науки виділяють в системі стимулів матеріальні і нематеріальні, особисті, колективні і суспільні стимули (табл.1).

Матеріальне стимулювання праці - це засіб забезпечення матеріальних потреб працюючих у залежності від результатів їх колективної та індивідуальної праці через систему законодавчих, нормативних, економічних, соціальних та організаційних чинників і заходів, пов'язаних з виробництвом.

Безперечно, основою матеріального стимулювання працівників підприємств виступає заробітна плата, як винагорода за працю, яку відповідно трудового договору роботодавець виплачує робітникові.

Таблиця 1 Матеріальні та нематеріальні стимули до праці

Матеріальні стимули	Нематеріальні стимули
Виплати, що входять до фонду оплати праці: основна заробітна плата, додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати	Соціальні: престижність праці, розуміння цінності і корисності праці, можливість професійно-кваліфікаційного росту.
Інші виплати, що не належать до фонду оплати праці: транспорт, харчування, різноманітні допомоги, страхування, відпочинок.	Моральні: нагороди, повага співробітників, можливість самовдосконалення і самовираження.

Крім того, матеріальне стимулювання виражається в видах, формах і системах оплати праці.

Системи матеріального стимулювання праці працівників підприємств за їх роллю, призначенням (напрямами стимулювання) можна поділити на декілька груп (Рис 1).

Продовженням економічного заохочення персоналу виступає нематеріальне стимулювання. Основними напрямками нематеріального стимулювання є вдосконалення якості трудового життя та формування й підтримання на задовільному рівні корпоративного духу

Сам механізм стимулювання полягає в тому, що фактичні витрати в поточному періоді порівнюються з нормативом, встановленим в базовому періоді. Зекономлені колективом в результаті раціонального використання сировини і матеріалів або зростання продуктивності праці працівників кошти розподіляються у визначеній пропорції на фонд заохочення і фонд розвитку підприємства.

Фонд заохочення зазвичай складається з двох частин. Одна частина використовується на поточне преміювання, друга – направляється в резервний фонд для преміювання персоналу в період несприятливої ситуації. Фонд преміювання розподіляється між робітниками в залежності від їх основної заробітної плати.

Рис.1 Концептуальна схема систем матеріального стимулювання

Отже, системи стимулювання працівників підприємства спрямована на посилення матеріальної зацікавленості робітників, керівних та інженерно-технічних працівників і службовців у підвищенні ефективності виробництва, зростання обсягу реалізації та поліпшення якості продукції, збільшення прибутку, підвищення продуктивності праці та рентабельності підприємства.

Призначення стимулів до праці полягає в розвитку системи потреб людей, структури їх особистих інтересів, у розкритті здібностей працівника, підвищенні його економічної й соціальної відповідальності. Щоб стимули виконували свою роль в повному обсязі, в свідомості працівника мають зіставлятись вигода від зростання свого матеріального добробуту та продуктивність праці.