Амоша К.Ю.
Донецький
національний університет економіки
і торгівлі
іІмені Миіхаіла
Туган-Барановського
Проблеми та перспективи розвитку світової
торгівлі сільськогосподарською продукцією та сировиною
Глобалізаційні процеси, які охопили різноманітні сфери діяльності людини
ставлять перед суспільством завдання визначення пріоритетів суспільного
розвитку не тільки в державі, а і на міжнародній арені. Одним з важливих
напрямків розвитку світової торгівлі є
аграрна політика. Її метою є збільшення продуктивності сільськогосподарського
виробництва шляхом підтримки технологічного прогресу, забезпечення
раціонального розвитку сільського господарства, оптимального використання
факторів виробництва, забезпечення
дотримання достатнього рівня умов життя працівників сільського господарства.
Метою даної статті є – аналіз
тенденцій розвитку світової торгівлі сільськогосподарською сировиною та
визначення напрямків її подальшого розвитку.
Початок
XXI ст. став періодом якісних змін на світовому ринку сільськогосподарської сировини
і продовольства. Зростання чисельності населення, прискорення темпів
економічного розвитку в окремих регіонах земної кулі сприяли стійкому зростанню
світового попиту на дану групу товарів, тоді як можливості збільшення їх
виробництва обмежувалися земельними і водними ресурсами, і в значній мірі
низькою ефективністю самої аграрної галузі. Серйозну проблему представляв
нерівномірний розподіл сільськогосподарських і продовольчих ресурсів по країнах
і регіонах, а вирішенню цієї проблеми в значній мірі перешкоджали такі взаємозв'язані чинники як
бідність і несправедливі умови міжнародної торгівлі[1].
У
2007 р. почалися зміни в структурі світових посівів – високі ціни на традиційне
паливо стимулюють виробництво сировини для отримання етанолу, перш за все,
кукурудзи і цукрового очерету. У Європі збільшуються посіви рапсу, планується
“реактивация” раніше виведених з обороту земель, в Південно-Східній Азії
розширюються посадки олійної пальми. Необхідність заборони зростання цін на
сільськогосподарську сировину і забезпечення продовольчої безпеки повинна
неминуче привести до посилення державного втручання у функціонування
сільськогосподарських ринків, проте найближчими роками дисбаланс між ресурсами
і попитом збережеться[1]. Таким чином, можна говорити про
принципові зміни у розвитку світового аграрного виробництва.
Рушійною силою розвитку ринків сільськогосподарської
сировини і продовольства все більшою мірою стає попит. Період різких цінових
коливань, що спостерігалися останніми роками, змінився періодом зростання цін
практично на всі види аграрної продукції[1].
Для
повного аналізу світової торгівлі сільськогосподарською сировиною розглянемо
такі показники як: частка
регіонів в світовій торгівлі сільськогосподарськими продуктами (рис. 1),
динаміка світової торгівлі сільськогосподарською продукцією в 1980-2005 роках(табл.
1), головні регіональні потоки експорту сільськогосподарської продукції в світі
в 2005 році (табл. 2), головні експортери і імпортери сільськогосподарської
продукції (табл. 3) і т. д.
Рис. 1 Частка регіонів в
світовій торгівлі сільськогосподарськими продуктами в 2005 році, % [2].
З цього рисунку можна зробити висновок, що
Європа була лідером в світовій торгівлі сільськогосподарськими продуктами в
2005 році, її експорт склав 46,5%, а імпорт
– 48,5%. Другу позицію займала Азія, її експорт склав 18,1%, імпорт – 21,4%.
Експорт Північної Америки склав 16,0%, а імпорт – 14,8%.
Таблиця 1
Динаміка світова торгівля сільськогосподарською
продукцією
в 1980-2005 роках, млрд. дол. та %[2]
|
Обсяг |
852 |
|
Річна процентна зміна |
|
|
1980-85 |
-2 |
|
1985-90 |
9 |
|
1990-95 |
7 |
|
1995-00 |
-1 |
|
2000-05 |
9 |
|
2003 |
16 |
|
2004 |
15 |
|
2005 |
8 |
|
Частка в світовій торгівлі товарами |
8,4 |
|
Частка світового експорту первинної продукції |
32,8 |
На основі даних таблиці можна зробити висновок, що об’єм світової торгівлі сільськогосподарської продукції в
1980-2005 роках склав 852 млрд. дол. Вона розвивалася нерівномірно. В період з
1980 по 1985 роки річна процентна зміна склала -2%, з 1985 по 1990 рік спостерігалося
її збільшення до 9%, в період з 1990 по
2000 роки знову спостерігалося її зменшення. В період з 2000 до 2005
річна процентна зміна склала 9%.
Зниження темпів зростання
торгівлі є особливістю розвитку світового експорту сільськогосподарської
сировини. Якщо в 60-70-ті роки питома вага сільськогосподарської сировини у
світовому експорті становила приблизно 10%, то на сьогодні вона скоротилася до
3%.
Таблиця 2
Головні регіональні потоки експорту
сільськогосподарської продукції в світі в 2005 році, млрд. дол.[2]
|
|
Значення |
Річна процентна зміна |
||||
|
2005 |
|
2000-05 |
2004 |
2005 |
|
|
|
320,3 |
|
11 |
15 |
6 |
|
|
|
До Азії
|
89,3 |
|
8 |
18 |
6 |
|
|
До Північної Америки
|
63,4 |
|
5 |
13 |
7 |
|
|
Північна Америка до Азії
|
40,8 |
|
2 |
4 |
2 |
|
|
Південна і Центральна Америка до Європи
|
27,9 |
|
9 |
16 |
7 |
|
|
Азія до Європи
|
24,3 |
|
9 |
17 |
11 |
|
|
Азія до Північної Америки
|
22,4 |
|
10 |
20 |
9 |
|
Головні
регіональні потоки експорту сільськогосподарської продукції в світі в 2005 році
були до Європи, Азії та Північної Америки, вони склали 320,3 млрд. дол., 89,3
млрд. дол., 63,4 млрд. дол. відповідно. Північна Америка експортує свою
продукцію до Азії, Південна і Центральна
Америка – до Європи, Азія – до Європи та Північної Америки.
Таблиця 3
Головні експортери і імпортери сільськогосподарської
продукції в 2005 році, млрд. дол. [2]
|
|
Значення |
Частка
в світі |
Річна
процентна зміна |
||||||
|
експорт/імпорт |
|||||||||
|
2005 |
1980 |
1990 |
2000 |
2005 |
2000-05 |
2003 |
2004 |
2005 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Євросоюз (25) |
369,71 |
- |
- |
41,5 |
43,4 |
10 |
21 |
14 |
6 |
|
експорт додаткового ЄС (25) |
84,06 |
- |
- |
10,1 |
9,9 |
8 |
16 |
12 |
7 |
|
Сполучені Штати |
82,67 |
17,0 |
14,3 |
12,9 |
9,7 |
3 |
11 |
4 |
4 |
|
Канада |
41,18 |
5,0 |
5,4 |
6,3 |
4,8 |
3 |
3 |
19 |
3 |
|
Бразилія |
35,04 |
3,4 |
2,4 |
2,8 |
4,1 |
18 |
26 |
27 |
14 |
|
Китай |
28,71 |
1,5 |
2,4 |
3,0 |
3,4 |
12 |
18 |
9 |
19 |
|
Імпортери |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Євросоюз (25) |
398,88 |
- |
- |
42,3 |
44,0 |
10 |
22 |
14 |
6 |
|
імпорт додаткового ЄС (25) |
113,23 |
- |
- |
13,3 |
12,5 |
7 |
17 |
13 |
5 |
|
Сполучені Штати |
95,80 |
8,7 |
9,0 |
11,6 |
10,6 |
7 |
8 |
14 |
9 |
|
Японія |
65,95 |
9,6 |
11,5 |
10,4 |
7,3 |
1 |
6 |
12 |
1 |
|
Китай |
45,19 |
2,1 |
1,8 |
3,3 |
5,0 |
18 |
40 |
39 |
7 |
|
Канада |
21,46 |
1,8 |
2,0 |
2,6 |
2,4 |
7 |
10 |
8 |
11 |
Як бачимо, країнами-лідерами у експорті та імпорті
сільськогосподарської продукції є розвинуті країни світу. При чому, найбільш
питома вага експорту та імпорту припадає
на Європейський Союз, так, у 2005 році
експорт склав 369,71 млрд. дол., а імпорт – 398,88 млрд. дол. В останні
десятиріччя спостерігається тенденція до зниження частки країн, що
розвиваються, в світовому експорті продовольства та сільськогосподарської
сировини. Це пов’язано з тим, що по групі сировинних товарів на світовому ринку
спостерігається довготермінове перевищення пропозиції над попитом, що
призводить до так званої сировинної кризи для країн, що розвиваються, і
особливо тих з них, що мають вузьку сировинну спеціалізацію.
Проаналізуємо обсяги випуску сільськогосподарської
продукції та дохід від сільськогосподарської діяльності в ЄС-25 за період
1995-2005 роки.
Обсяги випуску сільськогосподарської продукції в ЄС в
1995, 2000 та 2005 роках представлені у виді таблиці 4 [3].
Таблиця 4
Обсяги випуску сільськогосподарської продукції,
млн. євро
|
|
Валова додана вартість |
Обсяги випуску зернових |
Обсяги випуску м’яса |
||||||
|
|
1995 |
2000 |
2005 |
1995 |
2000 |
2005 |
1995 |
2000 |
2005 |
|
ЄС-25 |
|
128
726 |
127 162 |
|
143 768 |
149 452 |
|
121 509 |
123318 |
|
ЄС-15 |
116105 |
119 434 |
116 758 |
123 974 |
131 857 |
135816 |
108 333 |
110 031 |
109 475 |
|
Німеччина |
12 534 |
13 603 |
13 909 |
19 535 |
18 374 |
18 473 |
19 716 |
19 344 |
18 946 |
|
Іспанія |
15 839 |
19 484 |
22 450 |
14 623 |
19 539 |
22 979 |
10050 |
11 692 |
13 360 |
|
Франція |
24 635 |
24 545 |
21 281 |
28 742 |
30 337 |
29 479 |
22 099 |
22 242 |
21 582 |
|
Італія |
22 243 |
25358 |
25019 |
21 719 |
24 248 |
25 026 |
11 678 |
13362 |
13215 |
|
Польща |
|
4 660 |
5 689 |
|
5 992 |
6 692 |
|
5 893 |
7 696 |
|
Фінляндія |
822 |
727 |
516 |
1 388 |
1 429 |
1 406 |
1 750 |
1 689 |
1 621 |
|
Великобританія |
9 646 |
7 113 |
7 160 |
7 950 |
7 546 |
7211 |
11 994 |
11 234 |
11102 |
|
Болгарія |
|
|
|
1 129 |
1 305 |
1 576 |
1 274 |
1 448 |
1 128 |
|
Румунія |
|
4 121 |
|
|
4 887 |
|
|
2 984 |
|
На основі даних таблиці 4 можна зробити висновок, що
обсяги випуску сільськогосподарської продукції в 1995, 2000 та 2005 роках в
країнах ЄС були стабільними.
У виробництві зернових та м’яса в 2005 р. лідерами
стали такі країни: Франція – 29479 млн. євро; 21582 млн. євро, Італія – 25026
млн. євро; 13215 млн. євро та Німеччина – 18473 млн. євро; 18946 млн. євро.
Загалом виробництво зернових у Франції за період
1995-2005 роки збільшилося на 737 млн. євро, в Італії – на 3310 млн. євро. В Німеччині спостерігалось
зниження виробництва на 1062 млн. євро.
Виробництво м’яса за цей період в Італії зросло на1537
млн. євро. В Німеччині та Франції спостерігалось зниження виробництва на 770 млн.
євро та 517 млн. євро відповідно.
Розглянемо
обсяги доходів від сільськогосподарської
діяльності за період 2000-2005 роки. При цьому показники 2000 року взяті за
100%( табл. 5) [3].
Таблиця 5
Дохід від сільськогосподарської діяльності, %
|
Країни |
Роки |
|||||
|
2000 |
2001 |
2002 |
2003 |
2004 |
2005 |
|
|
ЄС-25 |
100.0 |
105.9 |
100.1 |
104.6 |
110.8 |
104.8 |
|
ЄС-15 |
100.0 |
105.7 |
99.2 |
102.2 |
103.7 |
97.2 |
|
Німеччина |
100.0 |
125.5 |
92.7 |
87.0 |
125.5 |
121.7 |
|
Іспанія |
100.0 |
108.0 |
104.7 |
118.4 |
118.5 |
106.3 |
|
Франція |
100 0 |
100.2 |
98.4 |
97.9 |
96.2 |
86.6 |
|
Італія |
100.0 |
100.4 |
96.2 |
97.1 |
96.3 |
86.3 |
|
Польща |
100.0 |
114.9 |
104.8 |
103.5 |
201.9 |
205.7 |
|
Фінляндія |
100.0 |
98.8 |
97.8 |
96.6 |
94.5 |
94.3 |
|
Великобританія |
100.0 |
106.3 |
116.2 |
138.5 |
127.0 |
122.5 |
|
Болгарія |
100.0 |
111.8 |
|
84.7 |
83.9 |
67.4 |
|
Румунія |
100.0 |
151.2 |
160.3 |
199.6 |
283.4 |
|
З даних видно, що дохід від сільськогосподарської
діяльності в країнах ЄС за період з 2000 по 2005 рр. збільшився на 4,8 %. Але в
2002 та 2005 роках спостерігалося зниження доходів на 5,8% та 6% відповідно. В
таких країнах як Німеччина, Іспанія, Польща та Великобританія дохід від
сільськогосподарської діяльності за період з 2000 по 2005 рік збільшився. В
Німеччині – на 21,7%, в Іспанії – на 6,3%, в Польщі – на 105,7%, в
Великобританії – на 22,5%. В таких країнах як Франція, Італія, Фінляндія та
Болгарія він, навпаки, зменшився. У Франції – на 13,4%, в Італії – на 13,7%, в Фінляндії – на 5,7%, в Болгарії –
32,6%.
На основі цього аналізу
можна зробити висновки, що найбільшими експортерами та імпортерами
сільськогосподарської продукції та сировини є розвинуті країни світу, лідером з
них є ЄС.
Існує ряд проблем, вирішення
яких буде сприяти розвитку світової торгівлі сільськогосподарською продукцією
та сировиною. Основними з них є[4]:
1. Високі ставки митних тарифів;
2. Незбалансований розвиток сільського господарства і сільських районів;
3. Створення нових робочих
місць на селі і збільшення зайнятості в існуючих господарствах;
4. Екологічні проблеми (переущільнення ґрунту,
забруднення ґрунтів, водна і вітрова ерозія, забруднення атмосфери).
Для вирішення цих проблеми ми пропонуємо здійснити
ряд заходів:
1. Лібералізація торгівлі. Відкриття
ринків сільськогосподарської продукції розвинених країн та країн, що
розвиваються. Це сприятиме активізації торгівлі між країнами, що розвиваються,
що має велике значення, оскільки країни, що розвиваються, отримають таку ж
вигоду від реформування торгівлі один з одним, як і від реформування торгівлі з
розвиненими країнами[6].
2. Децентралізація розподілу продуктів і послуг,
підтримка локальних ринків. Необхідно відновити найтісніші і, де це можливо,
безпосередні зв'язки між виробниками і споживачами сільськогосподарських
продуктів і послуг - особливо, продовольства.
3. Створення «зелених» робочих місць. Господарські
перетворення на селі при одночасній увазі до навколишнього середовища можливі
завдяки диверсифікації сільського господарства на основі створення сучасних
зелених робочих місць і використання сприятливих для навколишнього середовища
технологій, що забезпечують високу якість продуктів і послуг (екологічно чисте
продовольство, поновлювані джерела енергії, охорона водних ресурсів і
біологічної різноманітності і т.п.)[5].
4. Вирівнювання шансів розвитку в місті і на селі шляхом
розширення доступу до освіти і підвищення рівня охорони здоров'я.
Створення
нових робочих місць на селі і збільшення зайнятості в існуючих господарствах
можна досягти перш за все шляхом розширення діапазону аграрний-екологічних
програм або розширення площ виробництва екологічно чистого продовольства.
Екологічні
проблеми можна вирішити за рахунок органічного сільського господарства.
Основними принципами органічного сільського господарства є[4]:
1. Працювати якомога більше усередині замкнутої системи і
привертати місцеві ресурси.
2. Підтримувати довготривалу родючість ґрунту.
3. Проводити доброякісні продукти харчування з високим вмістом
живильних речовин.
4. Звести до мінімуму використання енергії викопних видів
палива в сільськогосподарській практиці.
5. Забезпечити сільськогосподарським тваринам умови
життя, відповідні їх фізіологічним потребам, а також екологічним і гуманітарним
принципам.
6. Застосовувати і розробляти відповідну технологію,
засновану на розумінні біологічних систем.
До фінансових важелів
екологічного розвитку сільських районів належать[5]:
·
фінансування
основане на реальних цінах продуктів і послуг в сільському господарстві, цінах,
що враховують зовнішні витрати, - особливо, екологічні витрати і витрати на
охорону здоров'я;
·
відміна всіх
субсидій, що завдають шкоди здоров'ю і навколишньому середовищу;
·
податкова
система, що враховує необхідність оподаткування за забруднення навколишнього
середовища і використання непоновлюваної сировини при одночасному зниженні
оподаткування праці (так звана екологічна податкова система).
Сільське господарство має особливе значення в
світовій економіці. Воно визначає умови підтримки життєдіяльності суспільства. Таким
чином, на сучасному етапі одним з
важливіших напрямків світової торгівлі є розвиток торгівлі сільськогосподарською продукцією та сировиною. Для країн, що
розвиваються це можливість покінчити з бідністю, збільшити обсяги сільськогосподарського
виробництва, та підвищити рівень зайнятості, а для розвинутих країн це
можливість підвищити якість сільськогосподарської продукції, що експортується
та імпортується. Але існує ряд проблем в
цих країнах, які гальмують розвиток торгівлі сільськогосподарською продукцією та сировиною, вирішення яких
сприятиме
розвитку співпраці фермерів та споживачів, що забезпечить зайнятість та
відповідну платню за високоякісні продукти та послуги, а також сприятливому для навколишнього середовища та
здоров`я споживачів сільського
господарства.
Література:
1.
Международная
торговля сырьевыми товарами//www.webagro.net;
2.
www.wto.org;
3.
www.epp.eurostat.ec.europa.eu;
4.
А.
Минеев //Рынок, качество и экология//www.agri.ee;
5.
Будущее
единой аграрной политики//www.agri-news.spb.ru.
6.
Малколм Кук //Угасание свободной торговли// Новая
Европа.-20.02.2007.- www.n-europe.eu