Секция: ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ

Номер подсекции 10 - ЭКОНОМИКА ПРЕДПРИЯТИЯ

Нужний К.М.

Викладач Харківського національного економічного університету

СУТНІСТЬ ТА СТРУКТУРНІ ЕЛЕМЕНТИ

ЕКОНОМІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

Дослідженням економічного потенціалу підприємства займалися такі видатні вчені, як Абалкін Л.І., Авдєєнко В.М., Білоусов Р.А., Волкова О.М., Горбунов Е.П., Ігнотовський П.А., Євдокімов Ф.І., Клейнер Г.Б.,
Ковальов В.В., Мізіна О.В., Лукінов І.І., Марушков Р.В., Мочалов Б.М., Мочерний С.В., Олексюк О.І., Рєпіна І.М., Федонін О.С. та ін. У зв’язку з чим теорія містить різні погляди авторів щодо сутності, змісту та структури економічного потенціалу підприємства. Це обумовлено тим, що вивченням потенціалу науковці почали займатися відносно недавно та дослідники виділяли якусь одну із його рис.

Так, наприклад, автори пропонували визначати економічний потенціал підприємства й взагалі вважають, що необхідно його розглядати як: джерело росту національного доходу й економічної моці країни; результат розвитку продуктивних сил суспільства; показник максимальних виробничих можливостей галузі, підприємств, об’єднань, ресурсів; засіб задоволення суспільних потреб; найважливіший фактор росту національного багатства країни; критерій оптимальності планів виробництва матеріальних благ, використання ресурсів і національного багатства.

У цьому зв’язку виникає протиріччя щодо розуміння поняття «економічний потенціал підприємства» та його структури.

В етимологічному контексті слово «потенціал» має латинське походження і означає «приховані можливості». В словнику іншомовних слів визначено, що «це міць, сила» [1].

В загальному розумінні «потенціал» розглядається як «засоби, запаси, джерела, які є в наявності й можуть бути мобілізовані для досягнення певної мети, здійснення плану, вирішення якого-небудь завдання; можливості окремої особи, суспільства, держави в певній області» [2].

В кінці 80-х років ХХ ст. в Українському Радянському Енциклопедичному словнику було представлено визначення «потенціалу» як економічної категорії. Це є «…сукупність економічних ресурсів і можливостей …, які можуть бути використані для досягнення цілей соціально-економічного розвитку суспільства» [3, с. 736]. Інакше, це ступінь можливого прояву якої-небудь дії, якої-небудь функції [4].

Отже, можемо сказати, що науковці розглядають «потенціал» як «можливості/ приховані можливості, міць, сила, засоби, запаси, джерела, функції, які можуть бути використані з метою досягнення певної мети».

Стосовно підприємства, «економічний потенціал» розглядається як одна із важливіших динамічних характеристик діяльності підприємства, яка одночасно відображає стан підприємства щодо вимог зовнішнього й внутрішнього середовища та використовується для оцінки його роботи. Інакше кажучи, підприємства використовують свій економічний потенціал як інструмент адаптаційного процесу, завдяки чому воно трансформується відповідно до мінливого зовнішнього (й/або внутрішнього) середовища.

Ефективне використання та вдосконалення економічного потенціалу є неперервним процесом активного пристосування суб’єкта господарювання до змін умов функціонування. Причому, особливий акцент потрібно здійснити на словосполученні «активне пристосування», з тієї причини, що ефективно працювати в змінному середовищі можна лише обравши тактику інтенсивного розвитку, а не тактику виживання.

Будучи основою для прийняття управлінських рішень, економічний потенціал підприємства розглядається науковцями, як узагальнений показник, що характеризує розвиток виробничих сил та виробничих (й/або невиробничих) відносин. Його величина залежить від: оптимального сполучення певної кількості та якості окремих видів економічних ресурсів, які залучені у господарську діяльність; рівня організації виробництва й праці; ефективності системи управління підприємством.

Проведене дослідження щодо узагальнення та удосконалення поняття «економічний потенціал підприємства» дозволило сформулювати його визначення наступним чином - це «сукупна здатність підприємства, використовуючи достатню кількість і якість ресурсів досягати стану
рівноваги» [5].

Економічний потенціал підприємства представляє собою складну, динамічну, ієрархічну й стохастичну систему взаємопов’язаних елементів. Йому властиві всі риси системи: цілісність, упорядкованість, взаємозв’язок елементів, гнучкість, складність й т.ін.

Економічний потенціал підприємства характеризує як великі, так і дрібні локальні системи. При цьому, потенціал кожної підсистеми не функціонує ізольовано, замкнуто. Спостерігається процес взаємопроникнення потенціалів, «метаболізму» їх окремих складових, що приводить до збільшення рівня потенціалу кожної підсистеми. Підсистемами економічного потенціалу підприємства виступають потенціали його первинних складових. Взаємний вплив потенціалів одного рівня обумовлено такими властивостями різного роду ресурсів, як взаємозамінність і взаємодоповнюваність. Взаємозамінність припускає, що зменшення або збільшення в системі одного ресурсу може бути компенсоване в певних пропорціях іншим ресурсом. Відповідно до властивості взаємодоповнюваності, збільшення в системі одного економічного ресурсу припускає одночасне збільшення кількості іншого ресурсу. Також, слід зазначити, що не можна розглядати потенціал більш високого рівня як суму потенціалів нижчестоящого рівня, що пов’язано зі властивостями синергетизму складних систем. Існує і зворотній зв’язок – величина економічного потенціалу підприємства визначається рівнем і структурою складових елементів потенціалу регіону, галузі, країни.

Структура економічного потенціалу підприємства - це відносно стійкий спосіб організації елементів економічного потенціалу, що розкриває його будову, елементний склад, принцип формування й розвитку. Оптимальна структура потенціалу повинна мати мінімальну кількість компонентів, але, разом з тим, вони повною мірою повинні виконувати задані функції. Структура економічного потенціалу підприємства повинна характеризуватися наступними основними рисами: стійкістю, стабільністю, гнучкістю, пропорційністю, збалансованістю й ін.

В науковій літературі можна зустріти різні думки щодо складу структуроутворюючих компонентів. Це обумовлено тим, що: дослідження з даної проблеми здійснювалися науковцями в рамках окремих проявів потенціалу; до елементів потенціалу підприємства можна віднести все, що пов'язане з функціонуванням і розвитком підприємства. Відбір найбільш важливих із цих елементів становить дуже складну проблему.

Узагальнення існуючих підходів до визначення поняття «економічна стійкість підприємства», які представлені у тематичних літературних джерелах дало можливість розглянути й дослідити складові елементи, які застосовувалися авторами найчастіше [5].

Найчастіше авторами використовувалася така структурна компонента: «визначення «економічний потенціал підприємства» містить ресурсну складову». Дещо рідше автори використовували складовий елемент: під «економічним потенціалом підприємства» науковці вважають «здатність підприємства використовувати свої ресурси».

Таким чином, результати порівняльного аналізу структурних компонентів поняття «економічних потенціал підприємства» свідчать про те, що автори при визначенні категорії використовують ресурсний підхід. Серед них, більшість дослідників в якості основних елементів потенціалу виділяють наявність ресурсної складової та потенційної можливості її використання. Меншість вчених розглядає «економічний потенціал підприємства» як взаємопов’язану сукупність ресурсів та можливостей підприємства, яка визначає перспективи його діяльності.

При цьому, в якості структурних елементів потенціалу науковці виділяють наступні складові: виробничо-технологічний потенціал, фінансово-економічний потенціал, трудовий потенціал й інноваційний потенціал.

Недоліком ресурсного підходу є те, що виконання функціональної діяльності розосереджено по окремим складовим ресурсних блоків. Наприклад, виконання функції маркетингу основується на використанні технічних, фінансових, трудових, інноваційних й ін. видів ресурсів.

Інший підхід до визначення поняття «економічний потенціал підприємства», а саме функціональний, представлено в роботах [6, 7, 8, 9, 10, 11]. Так, Одінцова Г.С., Селезньова Г.А. [10, с.74] вважають, що «потенціал підприємства представляє собою систему взаємопов’язаних елементів, які виконують визначені функції в процесі забезпечення виробництва продукції та досягнення підприємством своєї мети».

Використовуючи функціональний підхід Отенко І.П., Малярец Л.М. [9, с.24] виділили управлінську, організаційну та ресурсну структурну складову потенціалу підприємства. Де блок ресурсних можливостей містить наступні види ресурсів: трудові, технічні, технологічні, фінансові й інформаційні. Запропоноване виділення блоків можливостей відповідає системі цілей підприємства, які направлені на: задоволення потреб індивідов, що входять в організацію; удосконалення структури організації до внутрішніх та зовнішніх змін; перетворення ресурсів для досягнення певного результату. Однак, виділення потенціалу управління підприємством та організаційного потенціалу в окремі складові й можливості управління представляється не достатньо аргументованим.

На нашу думку, при описанні структури потенціалу підприємства необхідно використовувати комплексний підхід, який дозволяє розглядати декілька різних аспектів економічного потенціалу підприємства
та надає більш повне уявлення про його склад. Представимо економічний потенціал підприємства у вигляді сполучення наступних структурних елементів: виробничого, трудового, фінансового, управлінського й маркетингового потенціалів.

Під виробничим потенціалом підприємства розуміють сукупність ресурсів господарської системи, яка знаходиться в її використанні. Кількісні і якісні параметри цих ресурсів, їх інтеграція визначають виробничу здатність структурної одиниці.

Трудовий потенціал підприємства розглядається науковцями, як узагальнююча характеристика кількості, якості та міри сукупної здатності до праці, яку має індивідуум (окрема людина, особистість), їхня група, працездатне населення при даному рівні стану економіки, розвитку науки та техніки, освіти та ін.

Спроможність підприємства своєчасно вносити платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі, переносити несподівані потрясіння та підтримувати свою платоспроможність свідчить про його стійке фінансове становище. В свою чергу, фінансовий потенціал асоціюється з фінансовою стійкістю підприємства, яка досягається за таких умов: раціональна структура капіталу, достатність власного капіталу, наявність якісних активів, достатній рівень рентабельності з урахуванням операційного та фінансового ризику, достатня ліквідність, стабільні надходження та широкі можливості залучення запозичених коштів.

Управлінський потенціал включає управлінські активи підприємством, тобто технології, методи й процеси управління підприємством. До управлінських активів відносять організаційну культуру, інноваційний клімат, концепції управління підприємством (наприклад, концепція тотального управління якістю, концепція бенчмаркетингу, реінжинірингу), фінансова структура і т.ін. При цьому мова йде не стільки про вартість засобів, що складають основу управлінських ресурсів, а про характер їх використання.

Розвиток маркетингового потенціалу спрямовано на гнучке й постійне реагування на зміну умов збуту за допомогою використання ситуаційного підходу в прийнятті рішень, реалізації активної організаційної стратегії, що забезпечує управління й контроль над ринковими процесами.

Таким чином, проведене узагальнення дозволило дослідити сутність й зміст економічного потенціалу підприємства. На основі порівняльного аналізу існуючих підходів до визначення поняття «економічний потенціал підприємства» були виділені й розглянуті його структурні елементи.

1. Словарь-справочник менеджера / Под ред. М.Г. Лапусты – М.: ИНФРА-М, 1996. – 608 с.

2. Інтернет ресурс http://yas.yuna.ru/

3. Украинский Советский Энциклопедический Словарь: В 3-х т. Т.2/ Редкол.: …А.В. Кудрицкий (ответ. ред.) и др.- К.: Глав. ред. УСЭ, 1998. – 768с.

4. Игнатенко Н.Т., Руденко В.П. Производственно-ресурсный потенциал территории. – К., 1986.

5. Нужний К.М., Бобкова О.Ю. Сутнісна характеристика економічного потенціалу підприємства // Материалы ІІ Международной научно-практической конференции «Европейская наука ХХI века–2007», 16–31 мая 2007р. Т.3. – Днепропетровск: Наука и образование, 2007. – С. 727.

6. Отенко И.П., Малярец Л.М. Механизм управления потенциалом предприятия. – Х.: ХГЭУ, 2003. — 220с.

7. Одинцова Г.С., Селезнева Г.А Некоторые аспекты структуризации потенциала предприятия // Економіка розвитку. – 2005. – №2. – с. 74-75.

8. Клейнер Г.Б., Тамбовцев В.Л., Качалов Р.М. Предприятие в нестабильной экономической среде: риски, стратеги, безопасность. – М.: Экономика, 1997. – 288с.

9. Артеменко В.Г., Беллендир М.В. Финансовый анализ. – М.: изд-во «ДИС», 1997. – 128с.

10. Попов Е.В. Рыночный потенциал предприятия. – М.: Экономика, 2002. – 560с.

11. Прыкин Б.В. Технико-экономический анализ производства. – М.: Юнити «Дана», 2000. – 400с.

12. Авдеенко В.Н. Производственный потенциал промышленного предприятия. – M.: Экономика, 1989. – 239 с.