«Экономические науки» 13

Северіна К.О.

Донецький національний університет економіки і торгівлі ім. М. І. Туган-Барановського

Соціальний чинник конкурентоспроможності Західноєвропейських країн

Протягом останніх 30-ти років конкурентні переваги демонстрували соціально орієнтовані країни Європи, в яких провідним елементом сприятливого середовища визначалась соціальна стабільність.

Проблеми зв’язку конкурентоспроможності країни, рівня витрат на соціальну сферу і соціальної сприятливості політики вивчалися протягом ХХ ст. багатьма видатними вченими сучасності, серед яких окремо слід виділити М. Портера, Й. Дорфмана, Ругмана, Даннінга.

Перш за все слід зазначити дійсно високий рівень конкурентоспроможності країн Західної Європи, що наочно можна проілюструвати за допомогою таких показників, як темпи економічного зростання, а саме за допомогою визначення середньорічних темпів приросту ВВП. Так, протягом 1960-2000 рр. до зниження данного показника в ліберальноспрямованих США з 4% у 1960 р. до майже 3% у 2005 р., аналогічні тенденціям Західноєвропейських країн. Наприклад, Німеччину характеризують наступні дані: 10% темп економічного зросту у 1960 р., майже 2% у 2005 р. [2].

Про ефективність соціально-орієнтованих економік свідчать показники рівня гуманітарного розвитку, які більш повно відбивають рівень життя, забезпечений в країні. За доходами на душу населення Швеція, Німеччина і США мають найвищі рейтинги у світі і один з найвищих рівнів доходів на душу населення (посідають: Швеція — 5-те, США— 6-те і Німеччина— 11-те місця в світі). Проте, найрівномірніше між різними верствами населення ці доходи розподіляються у Швеції та Німеччині, тобто розрив у їхньому рівні тут найменший. Коефіцієнт розбіжності між доходами найбагатших та найбідніших верств населення складав, зокрема у 2003 р. (при збереженні тенденцій): у Швеції— 0,42; Німеччині— 0,56, а у США — 0,92, тоді, як він є не лише показником рівня соціальної справедливості чи свідченням того, наскільки кінцевою метою виробництва в цих країнах є людина і її потреби, а не тільки прибутковість виробництва — а це, водночас, показник потенційних можливостей майбутнього розвитку.[1].

Слід також зазначити, що ефективна соціальна політика країн Західної Європи як обов'язковий компонент включає цілеспрямований вплив на формування необхідної структури зайнятості та кваліфікації кадрів і, тим самим, стає важелем регулювання економічного розвитку, визначає її напрямки.

Не можна вважати достовірними висновки про низьку ефективність соціально-орієнтованих економік через надто високі витрати на розвиток соціальної сфери.

Сучасна наукова думка все частіше звертає увагу на здатність урядів соціально-орієнтованих країн контролювати ситуацію не лише за допомогою макроекономічних регуляторів, а й за рахунок здатності швидко реструктурувати економіку, змінювати напрями економічної політики.

До складу найбільш успішних країн світу входять саме країни, які відповідають тим чи іншим критеріям соціальної ірраціональності, а не економічної доцільності, і які, водночас, демонструють економічні переваги, незважаючи на їхню соціальну орієнтованість, державне регулювання, що, звичайно, обертається високим рівнем витрат на відповідну сферу. До цього числа, крім наведених, входять, наприклад, Франція з її етатизмом, економічним і соціальним плануванням, Австрія — є на 70 % соціалізованою економікою.[3].

Нині у змаганні індивідуалістських та комунітаристських цінностей за економічне зростання як основну умову посилення конкурентоспроможності, репрезентованих у першому випадку США, а у другому — країнами ЄС, перемогу отримують саме країни ЄС, що не лише не відмовляються від розвитку соціальних програм, а й розглядають їх як чинники економічної рівноваги та конституціонно сприятливого клімату внутрішньо економічної динаміки. Тим часом, як зазначає В. Іноземцев, забезпечувався більш рівномірний розподіл національного доходу і суспільного багатства, при чому структура суспільного виробництва в Європі і рівні доходів не допускають такого значного розриву в заробітній платі, як у США.[1]

Отже, соціальний чинник конкурентоспроможності Західноєвропейських країн є впливовим і значимим. Можна зробити висновок про доцільність використання соціально орієнтованої політики цих країн, адже соціальні витрати в них є умовою формування інноваційного потенціалу і виступають чинником зростання національної конкурентоспроможності.

Література:

1. Управління міжнародною конкурентоспроможністю в умовах глобалізації економічного розвитку: Монографія: У 2 т. — Т. II / Д. Г. Лук'яненко, А. М. Поручник, Л. Л. Антонюк та ін.; За заг. ред. Д. Г. Лук'яненка, А. М. Поручника. — К.: КНЕУ, 2006. — 592 с.

2. World Development Report,2005. – N.Y.: Oxford University Press, 2006. – P.240-243

3. http://europa.eu/pol/dev/index_en.htm