«Экономические науки» /14. Экономическая теория

Кузів Ірина Володимирівна

Викладач кафедри «Фінанси» Херсонського економічно-правового інституту

Аспірант Науково-дослідного фінансового інституту  при Міністерстві фінансів України

 

Сутність заощадження домашніх господарств та мотивація їх утворення

 

Добровільне відкладення грошей на задоволення своїх потреб в майбутньому є основою заощаджень населення. Під заощадження слід розуміти частину грошових дохо­дів населення, яка призначена для того щоб забезпечити потреби у майбутньому і котра формується внаслідок скорочення поточного особистого споживання. Рівень доходів населення зумовлює потребу нагромаджувати гроші, щоб придбати потрібний товар або сплатити послугу в майбутньому.

Термін «домогосподарство» часто використовується в економіці при аналізі заощаджень населення. Домогосподарство – один з трьох основних суб’єктів економічної діяльності (держава, підприємство, домашнє господарство).  Оказує економічні об’єкти та процеси, що проходять там де постійно проживають людина, сім’я. [2,c.194]

Домогосподарство – термін для позначення групи людей що проживають спільно та мають загальні побутові витрати. Не завжди «домогосподарство» включає людей, родичів чи сусідів. В той час як людина-індивідуум є отримувачем доходів, домогосподарство є той одиницею, де приймається багато рішень по   витратам. [1,c.346]

Домашнє господарство - господарство, яке ведеться одним або декількома особами, що проживають сумісно і що мають загальний бюджет. Домогосподарство об'єднує всіх найнятих робітників, власників капіталів, землі, цінних паперів, які зайняті і незайняті в суспільному виробництві .

Часто термін «домашнє господарство» в економічній літературі використовується як аналогічний терміну «сім'я». Але на відміну від сім'ї домогосподарства включають не тільки родичів і можуть складатися з одного, двох і більш членів.

Домогосподарства розрізняються по сімейному стану членів домогосподарств, за їх розміром і структурою. За розміром домогосподарства підрозділяються на одиночні і групові. По сімейному стану осіб, що становлять домогосподарство, вони діляться на: сімейні, несімейні, змішані. По структурі домогосподарства підрозділяються на прості і складні.

Сфера фінансів домашніх господарств є складовою частиною фінансової системи країни. Це грошові фонди, що формуються у населення країни з доходів, отриманих на основі трудової, господарської та інших видів діяльності. Існують різні джерела формування доходів домогосподарств – це суми грошових та натуральних надходжень, одержаних членами домогосподарств у вигляді оплати праці (за виключенням податку з доходу фізичних осіб та інших обов’язкових відрахувань ); доходів від підприємницької діяльності та самозайнятості; доходів від власності у вигляді відсотків, дивідендів, продажу акцій та інших цінних паперів; надходжень від продажу нерухомості, особистого та домашнього майна, худоби, продукції особистого підсобного господарства та продуктів, отриманих у порядку самозаготівель; соціальних допомог, пенсій, стипендій; грошових допомог від родичів та інших осіб; інших грошові доходи.

Грошові витрати домогосподарств включають: витрати на купівлю продуктів харчування; алкогольних та тютюнових виробів; непродовольчих товарів; на оплату послуг; витрати пов’язані з веденням особистого підсобного господарства; грошову допомогу родичам та іншим особам; витрати на купівлю нерухомості, на будівництво; на придбання акцій, сертифікатів, валюти; вклади в банківський установ; аліменти; обов’язкові податки (крім податку з доходів фізичних осіб), збори, внески та ін. [5]

Формування доходів та витрат домогосподарств можливо подати у декількох формах. Одні домогосподарства повністю витрачають свої доходи на поточні витрати, інші розділяють доходи на поточні витрати та відкладена частина доходів на майбутні витрати (примітивні заощадження, які при вдалої організації в майбутньому збільшуються в обсягу та можуть використовуватися як на поточні витрати так і на подальші заощадження).

Фінансові ресурси домашнього господарства відносяться до децентралізованих фінансових ресурсів, тісно пов'язаних з кругообігом фінансових коштів суспільства в цілому. Домогосподарства або індивід є суб'єктами заощадження населення.

Заощадження населення можна вважати інвестиційними ресурсами у тому випадку, коли домогосподарство ухвалює рішення вкласти свої заощадження в об'єкти підприємницької діяльності або інші види діяльності з метою збільшення їх вартості.

При цьому може виникнути ситуація коли домогосподарство і інвестор співпадають в одній особі та ситуація коли домогосподарство і інвестор - дві різні особи. В останьому випадку відбувається передача права власності, і виникають додаткові трансакційне витрати, які опосередкують передачу цього права іншій особі. Передача прав власності на інвестиційному ринку реалізуються у вигляді контрактів і договорів між економічними агентами.

Розкриття суті заощаджень тісно пов'язане з проблемами розподілу національного доходу на споживання і накопичення. Суть заощаджень розкривається як результат процесу накопичення населенням поточних доходів.

Суть заощаджень полягає у відмовленні в даний час від задоволення деяких потреб. Об'єктивна необхідність в створенні заощадження виявляється в системі мотивів їх освіти. Мотивами заощаджень можуть бути:

придбання товарів і послуг, оплата яких перевищує обсяг засобів, що є в даний момент; придбання дорогих товарів тривалого користування, квартир, будівництво котеджів, дач, організація літнього відпочинку, туристичні поїздки і т.д.; створення грошових резервів на непередбачені випадки для освіти дітей, при створенні сім'ї і др.; покриття витрат, пов'язаних з дотриманням звичаїв і традицій; збереження звичного рівня і структури споживання після виходу на пенсію; заощадження в цілях зручності, щоб мати запас ліквідних засобів; заощадження через укорінену звичку зберігати, накопичувати гроші; заощадження з метою отримання прибутку.

Всі ці заощадження можна визначити як мотивовані, тобто як заощадження, обумовлені певним мотивом накопичення, або, інакше кажучи, цільові заощадження.

Відсутність мотиву для формування заощаджень не означає безпричинності їх утворювання. При неповному задоволенні попиту населення заощадження утворюються навіть проти його волі, якщо платоспроможний попит не відповідає пропозиції з боку виробництва.

 

Література:

1.     Блэк Дж. Экономика:Толковий словар:Англо-русский. М:ИНФРА М     из-во. Весь Мир 2000.840с.

2.     Борисов А.Б. Большой экономический словарь – М:Книжн.мир. 1999.895с.

3.     Доходи та заощадження в перехідній економіки України / ЗА ред.. С.Панчишина та М. Савлука. – Львів: ЛНУ імені Івана Франка,2003

4.      Кульчицька Р.Б. Мотиви і фактори формування заощаджень домашніми господарствами// Фінанси України. – 1998. - №11. – с. 28.

5.      Статистичний щорічник України за 2006 рік – К., 2006

 

Відомості про автора:

Кузів Ірина Володимирівна

адрес: м.Херсон вул. Кримська 130

Херсонський економічно-правовий інститут

тел. раб.. 8 (0552)512562