Мірошнікова О.С.

Стаховська Я.С.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

ім. М.Туган-Барановського

Секція: економічні науки, підсекція №10

Проблеми розвитку технологічних інновацій в Україні

Рівень науково-технічного розвитку в сучасному світі є не лише одним із важливих показників соціально-економічного прогресу країни, а й основним ресурсом її економічного зростання. Науково-технічна сфера, результати розвитку якої інтенсивніше залучаються до господарського обігу, формуючи економіку інноваційного типу. Сформувалося глибоке розуміння, що майбутній розквіт і навіть виживання в глобальному світі визначаються центральною роллю інновацій, що великою мірою сприяють підвищенню продуктивності праці і вкладеного капіталу.

Місце України на світовому ринку в майбутньому залежатиме передусім від того, наскільки ефективно розв’язуватиметься у найближчі роки питання підвищення конкурентоспроможності вітчизняної економіки на основі інновацій.

У науковій літературі проблеми інновацій досліджували Федулова Л.І., Бажал Ю.М., Гаман М.В., Кузьмін О.Є., Волков О.І., Денисенко М.П., Гречан А.П. и др.

В даній статті розглянуто проблеми розвитку технологічних інновацій України, тому що, на наш погляд, вони сприяють підвищенню конкурентоспроможності вітчизняної продукції на світовому ринку та є одним із чинників економічного розвитку.

Технологічні інновації – це інновації, що передбачають розширення асортименту й поліпшення якості товарів і послуг, які виробляються (інноваційний продукт), чи технологій, які використовуються (інновація-процес) [1, c.28]. Саме їх покладено в основу задоволення дедалі більших і різноманітніших особистих, виробничих та інших потреб, насичення й оновлення ринків товарів і послуг, підвищення серійності виробництва, зміни моделей і поколінь техніки, технологічних укладів і технологічних засобів виробництва.

До структури технологічних інновацій входять [2, c.46]:

¾ проектування та інжиніринг;

¾ виробництво, оброблення та складання;

¾ автоматизоване транспортування металів і деталей, а також автоматизовані вантажні операції;

¾ зв'язок і управління, виробнича інформаційна система;

¾ інтегроване управління й контроль.

Сьогодні ринок продуктів технологічних інновацій є досить динамічним; він характеризується високою інтенсивністю конкуренції, швидкими змінами у технологіях та уподобаннях споживачів і багатьма іншими чинниками, які значно впливають на ринкову діяльність інноваційних підприємств.

Визначальною умовою розвитку технологічних інновацій є фінансування. Саме завдяки інтенсивному фінансуванню можна сформувати необхідні матеріальні, політичні і соціальні передумови розвитку інноваційної діяльності.

Аналіз джерел фінансування технологічних інновацій вказує на постійне збільшення протягом останніх років загальної суми витрат на інновації (з 1757,1 млн. грн. у 2000 р. до 6160,0 млн. грн. у 2006 р.). Якщо ж розглядати структуру витрат [3], то за період з 2000 по 2006 роки відбулося збільшення витрат власних коштів підприємств на 3812,1 млн. грн., державного бюджету на 106,7 млн. грн., іноземних інвесторів на 43,1 млн. грн., з інших джерел на 441 млн. грн. (Табл. 1).

Таблиця 1

Джерела фінансування технологічних інновацій (млн.грн.)

	Загальна сума витрат	У тому числі за рахунок коштів
		власних	державного бюджету	іноземних інвесторів	інші джерела
2000	1757,1	1399,3	7,7	133,1	217,0
2001	1971,4	1654,0	55,8	58,5	203,1
2002	3013,8	2141,8	45,5	264,1	562,4
2003	3059,8	2148,4	93,0	130,0	688,4
2004	4534,6	3501,5	63,4	112,4	857,3
2005	5751,6	5045,4	28,1	157,9	520,2
2006	6160,0	5211,4	114,4	176,2	658,0

За період 2000-2006 року відбулося збільшення загальної суми витрат на технологічні інновації на 16,8 % (мал.1), в тому числі власні витрати підприємств збільшились на 18,1 % (найбільший відсоток був у 2006 р. – 24,7 %), витрати державного бюджету на 26,2 % (у 2006 р. – 28,1 %), витрати іноземних інвесторів на 4,2% (у 2002 р. – 25,6 %), витрати з інших джерел на 11,9% (у 2004 р. – 23,1 %).

Мал.1 – Динаміка витрат на технологічні інновації.

Проаналізувавши структуру фінансування, можна виділити основні стримуючі фактори розвитку технологічних інновацій промислових підприємств: низький рівень державного фінансування інноваційного розвитку та недостатність власних коштів підприємств; низька інвестиційна активність вітчизняних, зарубіжних інвесторів; недосконалість податкового законодавства; відсутність мотивації вітчизняних підприємств до впровадження науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт та реалізації їх результатів; послаблення взаємозв’язків науки та виробництва [1, с.28].

Основними завданнями державної інноваційної політики для забезпечення впровадження та розповсюдження технологічних інновацій, мають стати: розвиток освітнього, наукового і виробничо-технологічного потенціалу, включаючи фундаментальну науку і систему підготовки кадрів, для підтримки сучасного технологічного рівня і переходу на більш високі технології; забезпечення сприятливих економічних і фінансових умов для активізації інноваційної діяльності, розвитку легального підприємництва і конкуренції; упровадження світових стандартів якості продукції і захисту навколишнього середовища; розвиток малого інноваційного бізнесу шляхом формування сприятливих умов і інфраструктури для функціонування малих підприємств. В останні роки урядом прийнято багато постанов та рішень, державних програм, спрямованих на підвищення інноваційної результативності підприємств, однак більшість з них не вдалося реалізувати в повному обсязі в реальній економіці. В цих умовах виникають економічні суперечності між інтересами держави та підприємствами, орієнтованими на інноваційний шлях розвитку, розв’язання яких потребує ґрунтовних досліджень.

У ході дослідження були виявлені стримуючи фактори розвитку технологічних інновацій промислових підприємств, основними з яких є низький рівень державного фінансування та низька інвестиційна активність як вітчизняних, так і зарубіжних інвесторів. Подолання цих проблем сприятиме більш швидкому розвитку України в рамках міжнародного інноваційного простору.

Література:

1. Амоша О. Інноваційний шлях розвитку України: проблеми та рішення // Економіст. 2005. № 6. С. 28–32.

2. Федулова Л.І. Інноваційна економіка: Підручник.- К.: Либідь, 2006.- 480 с.

3. http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2005/ni/ind_rik/ind_u/2002.html