Кременчуцький
Державний Політехнічний університет імені Михайла Остроградського
Інноваційна діяльність гірничо-збагачувальних
підприємств
Залізорудна галузь є найбільш вагомою для
економіки України, оскільки створює велику частину валового національного
продукту. Внаслідок впливу об’єктивних і суб’єктивних причин, питання підвищення прибутковості залізорудних
підприємств потребує пильної уваги з боку економістів.
Конкурентоспроможність
гірничо-збагачувальних підприємств залежить від максимізації їх прибутку,
пошуку оптимальних джерел формування прибутку, виокремлення найбільш впливових
чинників і науково обґрунтованого управління ними.
Прибуток є однією з найголовніших
категорій ринкової економіки. Він відіграє провідну роль, висвітлюючи різнобічні економічні взаємозв’язки у процесі
відтворення та є метою підприємницької діяльності.
Максимізація прибутку є однією із основних
цілей діяльності підприємства. Це формальна мета, заради якої існує
підприємство. Інвесторів цікавлять не конкретні проекти, а прибуток. На
формування прибутку як фінансового результату діяльності підприємства впливають
як об’єктивні так і суб’єктивні чинники: сфера його діяльності, галузь
народного господарства, форма власності, визначені законодавством України умови
оподаткування фінансових результатів на підприємстві.
На гірничо-збагачувальних комбінатах
особливо важливу роль відіграє інтенсивність використання науково-технічного
потенціалу. На Полтавському гірничо-збагачувальному комбінаті на даний момент
проводяться роботи по реконструкції дробильної фабрики з установкою шведських
дробилок середнього і мілкого дрібнення, а також сухої магнітної сепарації з
приміненням інерційних дробилок “Бармак” фірми “Сведала”. Реконструкція дає
змогу знизити крупне дрібнення по класу 20мм на 10%, підвищити вміст заліза в
промпродукті на 2,0-2,5% та знизити енергоспоживання при подальшому процесі
рудо підготовки на 20-25%.
Окремі
вітчизняні залізорудні підприємства на етапі переходу до ринкової економіки
через непідготовленість і специфічні особливості галузі опинилися в найбільш
складних умовах господарювання. Непідготовленість і специфіка цих підприємств
проявилися, насамперед, у низькому організаційно-технічному рівні виробництва,
відсутності достатнього рівня інноватизації.
Вважаємо, що саме інноватизація
виробництва є найважливішим напрямком, який забезпечить максимізацію прибутку,
поточне і перспективне зростання конкурентоспроможності підприємства,
підвищення його економічної ефективності. Інноватизація виробництва передбачає
постійний процес залучення і впровадження інновацій у виробництво, який є
комплексним, системним і базується на якісних змінах у продуктивних силах і
виробничих відносинах.
Управління інноватизацією комбінату можна
визначити як діяльність, яка характеризується, насамперед, системністю і
плановістю, і спрямована на оцінку, впровадження і ефективне використання
інновацій з метою максимізації прибутку та забезпечення тактичної і стратегічної
конкурентоспроможності комбінату. На сьогоднішній день на Полтавській фабриці
проводиться робота по її реконструкції і технічному переозброєнню,
удосконаленню технології і автоматизації секцій, які будуть керуватись з одного
диспетчерського пункту. Це дозволило
підвищити вміст заліза в концентраті з
62 до 64%, відповідно знизити вміст кремнезему в концентраті, а також і в
обкотишах на 2%, що спричинило стійкий попит на продукцію комбіната в країнах Західної Європи.
Важливим джерелом максимізації прибутку
при цьому може стати реалізація наявних резервів внутрішньої
конкурентоспроможності підприємства. Резерви внутрішньої конкурентоспроможності
комбінату можна визначити за двома напрямами: беручи за базу порівняння
конкурентоспроможність аналогічного підприємства, яке є провідним у даній
галузі промисловості (це може бути вітчизняний, міжнародний, регіональний і
світовий рівень); беручи за базу порівняння
конкурентоспроможності підприємства, для якого вона обраховується за
нормативними або обґрунтованими плановими даними.
Ці
напрямки визначають два види резервів
внутрішньої конкурентоспроможності підприємства: ринкові (зовнішні) і
внутріфірмові (внутрішні) резерви.
Реалізація резервів залізорудного
виробництва здійснюється в процесі розробки різних планів розвитку гірничо-збагачувальних
комбінатів і подальшого їх використання в контексті головної мети
функціонування комбінату. В доповіді наведено
загальний план розвитку гірничо-збагачувального комбінату, який спрямовано на
підвищення конкурентоспроможності комбінату:
цілі і завдання максимізації прибутку комбінату; аналіз сукупності чинників, які впливають на максимізацію прибутку
комбінату; виявлення із сукупності
чинників тих, які впливають на управління процесом максимізації прибутку, у т.
ч. інноватизація виробництва; вибір стратегії розвитку комбінату з урахуванням
виявлених чинників; стратегічне планування процесу максимізації прибутку
комбінату; розробка
тактики процесу
максимізації прибутку шляхом інноватизації виробництва; поточне
планування інноватизації виробництва; реалізація планів інноватизації
виробництва; оцінка
підсумків процесу максимізації прибутку комбінату шляхом інноватизації
виробництва за досліджуваний період; коригування
управлінських рішень щодо максимізації прибутку комбінату шляхом інноватизації
виробництва.
У результаті інноватизації діяльності
комбінату зменшується собівартість виробництва залізорудної продукції. За
рахунок цього в умовах конкурентної боротьби за місце, роль і перспективу на
ринках збуту своєї продукції комбінати мають можливість знизити за певних умов
і в певних межах ціну продажу кінцевої продукції (наприклад, залізорудних
обкотишів), тобто підвищити рівень її конкурентоспроможності. Зменшення ціни на
залізорудну продукцію, згідно з дією ринкових законів (попиту і пропозиції)
дозволить гірничо-збагачувальним комбінатам збільшити обсяги продажу даної
продукції таким чином забезпечити їм в кінцевому підсумку максимізацію
прибутку.
Таким чином, розглянуті теоретичні підходи
до визначення сутності та основ формування прибутку дозволили сформулювати
пропозиції щодо шляхів максимізації прибутку гірничо-збагачувальних
підприємств. У подальших дослідженнях необхідно детальніше висвітлити питання
щодо використання резервів конкурентоспроможності для максимізації прибутку з
урахуванням специфічних особливостей галузі.
Література:
1 Завлин П.Н.,
Васльев А.В. Оценка Эффективности инноваций. – СПб.: Бизнес-пресса,
1998.
2. Организация, планирование и
управление производством в горной промышленности: Учебник/ Н.Я. Лобанов, Ф.Г.
Грачев, С.С. Лихтерман и др. – М.: Недра,1989.
3. Управление исследованиями, разработками
и инновационными проэктами / Под Ред. С.В. Валдайцева. – СПб.: Изд. СпбТУ,
1995.