Петрига О.М. к.е.н.

Інститут безперервної фахової освіти

Придніпровської державної академії будівництва та архітектури

Рентабельність виробничого підприємства

та шляхи її підвищення.

В сучасних ринкових умовах, як відомо, основною метою кожного виробничого підприємства, наряду зі збільшенням виробництва продукції, є отримання максимально можливого розміру прибутку та досягнення запланованого рівня рентабельності. Вони є основними показниками ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства та досягнення ним конкурентних переваг. Проте, показники рентабельності повніше, ніж прибуток, характеризують результати господарської діяльності підприємства, тому що їхня величина відображає співвідношення ефекту з вкладеним капіталом або споживчими ресурсами. Отже, рентабельність - це ступінь дохідності, вигідності, прибутковості бізнесу. Її вимірюють за допомогою цілої системи відносних показників, що характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, прибутковість різних напрямків його діяльності (виробничої, інвестиційної, комерційної тощо), вигідність виробництва і реалізації продукції та надання окремих видів послуг. Їх використовують для оцінювання діяльності підприємства і як інструмент в інвестиційній політиці та ціноутворенні.

Серед показників рентабельності, який найбільш повно характеризує ефективність господарської діяльності підприємства, як на наш погляд, є рентабельність продукції, яка показує скільки прибутку має підприємство з кожної гривні, витраченої на виробництво і реалізацію продукції, як основне джерело надходження прибутку. Її розраховують як в цілому по підприємству, так і по окремим його підрозділам та за видами продукції.

Слід відмітити, що в цілому по Україні рівень рентабельності у більшості підприємств різних галузей промисловості на протязі останніх п’яти років залишається низьким та збитковим. Так, наприклад, за останні п’ять років рівень рентабельності підприємств обробної промисловості був у межах 3.1 – 5.4% , у тому числі легкої промисловості – в межах – 1.6 - + 0,4%, машинобудування – 1.5 – 3.4%, металургії та оброблення металу – 4.6 – 9.2%, харчової промисловості та перероблення сільськогосподарських продуктів – 2.0 – 3.7%. В результаті цього переважна більшість промислових підприємств є економічно слабими, низькорентабельними та збитковими – фінансово не стійкими і неспроможними забезпечити фінансування іноваційних та інвестиційних процесів виробництва (придбання нової техніки та впровадження нових технологій та ін.) за рахунок власних коштів та його розширене відтворення. А тому підвищення рівня рентабельності виробничого підприємства та досягнення стабільного економічного зростання нині є актуальним і не викликає ніякого сумніву.

Стан рентабельності та пошук резервів її підвищення нами досліджено на прикладі приватного ТОВ „Серсамиво” м.Дніпропетровська за період 2004 – 2006 років. Підприємство спеціалізується на виробництві і реалізації товарів широкого вжитку: телевізорів, холодильників, пральних машин, мікроволнових печей та інше. Підприємство для цього забезпечене достатньо виробничими фондами, має необхідну кількість кваліфікованих працівників.

В середньому за три аналізуємі роки загальний обсяг виробництва продукції у діючих цінах становив 5607,6 тис.грн. і по рокам має тенденцію до незначного зростання. За цей період він зріс лише на 4.4%, а обсяг реалізації продукції – на 2.6%. Товарність продукції в середньому за цей період становила близько 89%. За ці роки в структурі асортименту виробництва і реалізації продукції змін значних не відбулося, про що свідчить однойменний коефіцієнт, який в середньому за 3 роки становив 1.0.

В структурі виробництва продукції в 2006 році на долю телевізорів припадало 80.54%, холодильників – 9.82%, пральних машин – 4.90%, іншої продукції (якої до 20 видів) – 4.74%.

Продуктивність праці в 2006 році становила 190.4 тис.грн/чол, яка була нижчою на 9.64% в порівнянні з 2004 роком. В цьому році одним робітником було відпрацьовано 1476 люд.-год, проти 1800 люд.-год за нормативами. Коефіцієнт використання робочого часу становив лише 0.82, проти 0.96 в 2004р. Отже, ефективність використання трудових ресурсів на підприємстві за аналізуємий період є не достатньо високою і по рокам має тенденцію до подальшого зниження, що є негативним моментом в господарській діяльності підприємства.

Аналіз витрат і собівартості продукції, як найважливішого показника ефективності виробництва, свідчить про те, що загальні витрати підприємства за аналізуємий період по рокам мають тенденцію до незначного зниження (в 2006р. в порівнянні з 2004р. – на 3.05%) при одночасному незначному опереджаючому збільшенні (на 4.4%) обсягів виробництва продукції, що є позитивним явищем. Це відбулося в основному за рахунок зменшення матеріальних – на 4.44% та інших операційних витрат – на 14.48%. Проте, слід відмітити, що в структурі собівартості продукції в середньому за три роки найбільша доля належить саме матеріальним витратам – 73.64%, або перевищує планову (нормативну) – на 21.68% - є також значно вищою від середньогалузевого її показника. Це є свідченням про те, що підприємство нераціонально використовує матеріальні ресурси і має значні резерви за рахунок цього зниження собівартості продукції, як основного джерела збільшення обсягів прибутку та підвищення рівня рентабельності виробництва.

Обсяг валового прибутку підприємства в середньому за останні три роки становив 400.4тис.грн. і в динаміці по рокам має тенденцію за останні два роки до незначного зростання. Найменшим він був 2004р. – лише 37.3 тис.грн. Рівень рентабельності підприємства в середньому за три роки становив 8.75%, в динаміці по рокам відповідно він був рівним: в 2004р – лише 0.76%, а в 2005 і 2006р. – по 13.16%. Такі розміри отриманих прибутків і рівень рентабельності підприємства, як відомо, є недостатніми для забезпечення процесу розширенного відтворення виробництва та належного фінансового забезпечення подальшого економічного розвитку підприємства.

В результаті проведеного комплексного аналізу стану розвитку досліджуємого підприємства нами встановлено, що підприємство на сьогодні має значні резерви збільшення розмірів прибутку та підвищення рівня рентабельності виробництва.

Основними із них є такі:

1) оптимізація структури виробництва і реалізації продукції та поглиблення рівня спеціалізації підприємства;

2) підвищення продуктивності праці та ефективності використання основних фондів підприємства;

3) зменшення витрат і зниження собівартості продукції.

В результаті комплексного впровадження пропонованих нами заходів у виробництво, по наших розрахунках, підприємство уже в найближчій перспективі – через 2-3 роки зможе обсяги виробництва і реалізації продукції збільшити більше ніж в 1.4 рази, або на 44% в порівнянні з базовим періодом.

В результаті збільшення виробництва і реалізації продукції та зменшення витрат і зниження собівартості продукції валовий прибуток підприємства зросте відповідно в 3 рази і становитиме 1763,8 тис.грн. В результаті впровадження цих заходів значно зростуть і показники ефективності використання основних фондів, матеріальних та трудових ресурсів підприємства, а також всіх видів рентабельності. Загальний рівень рентабельності підприємства підвищиться до 32.11%, зросте в 2.4 рази, або на 18.95%, в тому числі за рахунок зменшення витрат і зниження собівартості продукції – на 8.52%. Такий рівень рентабельності буде достатньо високим і зможе забезпечити процес розширенного відтворення виробництва, високий рівень підтримання конкурентоздатності та подальшого сталого зростання економічного і соціального розвитку підприємства.

Література:

1.Економічний аналіз діяльності підприємства. Навч.посіб./

За ред.Г.В Савицька.– К: ”Знання”, 2004. – 654с

2.Економіка виробничого підприємства. Навч.посіб./

За ред.Й.М.Петровича. – К: „Знання”, 2002 – 405с.

3. Статистичний щорічник України за 2005 рік. За ред.О.Г.Осауленко. – К: „Консультант”, 2006. – 575с.