Дегтяренко А.В.

Сумський національний аграрний університет

Особливості аналізу основних показників платоспроможності та фінансової стійкості на підприємствах АПК

Визначення і аналіз показників платоспроможності і фінансової стійкості є невід’ємною частиною системи фінансового управління. Структура балансу аграрних господарств має відмінності від структури балансу підприємств інших галузей, що пов’язане із тривалим виробничим циклом і, як наслідок, в цілому нижчою ліквідністю балансу сільськогосподарських підприємств порівняно з промисловістю чи торгівлею.

Одним із показників платоспроможності є коефіцієнт абсолютної ліквідності, який характеризує платоспроможність підприємства на дату складання балансу. Він показує, яку частину короткострокової заборгованості підприємство може погасити в найближчий час. У методиках різних авторів його нормативне значення коливається: 0,1-0,2 [5], 0,2-0,25, 02,-0,5.[9]

Показник, який відображує платоспроможність підприємства за період, який дорівнює тривалості одного обороту дебіторської заборгованості, називається коефіцієнтом критичної (швидкої) ліквідності. Даний показник показує, скільки одиниць найбільш ліквідних активів припадає на одиницю термінових боргів. Він повинен бути ≥ 1, у міжнародній практиці ≈ 0,7÷0,8.

Найбільш узагальнюючим показником платоспроможності є загальний коефіцієнт покриття балансу. Даний коефіцієнт характеризує співвідношення поточних активів за мінусом витрат майбутніх періодів та собівартості транспортних послуг і поточних зобов’язань. Він характеризує достатність оборотного капіталу для погашення боргів протягом звітного періоду. У світовій практиці вважається достатнім його значення 2-2,5.

Коефіцієнт забезпеченості власними засобами оборотних активів визначається як відношення різниці суми джерел власних коштів і вартості основних фондів та інших позаоборотних активів до фактичної вартості оборотних активів. Цей показник характеризує мінімальну наявність у підприємства власних оборотних коштів, яка необхідна для забезпечення його фінансової стійкості. Нормативне значення коефіцієнта повинне бути більшим за 0,1.

Нормативні значення коефіцієнтів платоспроможності відображають нормативну структуру балансу, тому їх значення розглядаються як суто інформаційні орієнтовані межі показників. У залежності від характеру господарської діяльності, від стану дебіторської заборгованості і запасів структура активів може відхилятися від нормативної і при цьому забезпечувати достатню платоспроможність, тому для кожної галузі необхідно розраховувати галузеву нормативну структуру балансу.

В АПК підприємствами з найбільшою платоспроможністю є ті, що мають розвинуті переробні потужності, виробляють високоліквідну продукцію, а також господарства із відносно коротким виробничим циклом (птахівництво, насінництво, інкубація). Малоплатоспроможними підприємствами є господарства тваринницького спрямування (скотарство і свинарство). Середню позицію за рівнем платоспроможності займають підприємства, які спеціалізуються на вирощуванні зернових та олійних культур.

Для аграрної галузі з її тривалим виробничим циклом та підвищених виробничих ризиках характерна збільшена питома вага запасів, особливо на початок зимового періоду, коли сформовані запаси насіння та ПММ для весняної сівби, а також кормів на зимовий період. У зв’язку з чим виникає необхідність корегування коефіцієнта покриття до гранично мінімального рівня 1,5 [5], тобто після погашення боргів у підприємства повинні залишитися оборотні активи в розмірі не менше 50% від зобов'язань. Але фінансова служба має визначити не тільки відносний показник покриття, а ще й абсолютну суму оборотних активів, необхідних для подальшої безперебійної роботи після погашення боргів. Це здійснюється шляхом добутку цін відповідних запасів на їх натуральний обсяг, необхідний для проходження одного виробничого циклу.

Якщо фактичний коефіцієнт покриття незначно перевищує нормативний, "запас міцності" невеликий, і будь-які негативні зміни стану запасів або дебіторської заборгованості можуть призвести до неплатоспроможності підприємства. Коли фактичний рівень коефіцієнта покриття порівнюється не з середньогалузевим нормативом, а з нормативом для даного підприємства певного періоду, можна зрозуміти, які фактори вплинули на формування фактичного рівня, і вплинути на ці фактори, щоб вивести підприємство зі стану неплатоспроможності.

Точність визначення нормативного коефіцієнту покриття багато в чому залежить від правильності розрахунку нормативної потреби кожного виду запасу не тільки у вартісних, а і у натуральних показниках. Методики визначення нормативів власних оборотних коштів розроблені на базі провідних сільськогосподарських науково – дослідних установ. [6]

Контроль рівня неплатоспроможності здійснюється шляхом періодичного розрахунку коефіцієнта покриття і коефіцієнту забезпеченості власними засобами оборотних активів. Підставою для визнання підприємства неплатоспроможним є наявність однієї з наступних умов: а) коефіцієнт покриття на кінець звітного періоду має значення менше 1,5; б) коефіцієнт забезпеченості власними засобами оборотних активів на кінець звітного періоду має значення менше 0,1.

Варто також зупинитись на такому показнику, як коефіцієнт співвідношення позикових і власних засобів. Більшість авторів відносить його до показників фінансової стійкості. [1, 4, 7] Він представляє інтерес саме через надзвичайно важливу роль позикових коштів для аграрних підприємств. Зокрема, в рослинництві у першому півріччі проводиться більше 60% річного обсягу витрат, а грошова виручка за реалізовану продукцію майже не надходить, більше двох третин виходу продукції припадає на другу половину року [3]. Звідси виникає кількамісячний касовий розрив між періодами проведення витрат та інкасацією виручки. Тому господарства просто вимушені звертатися за кредитами до банків. При цьому виникає питання, яке співвідношення позикових і власних коштів є раціональним.

Нормальний рівень залежності підприємства від позикових коштів має визначатися специфікою діяльності підприємства, але насамперед повинен співвідноситись зі швидкістю обороту дебіторської заборгованості і оборотних активів за період аналізу. У випадку, коли дебіторська заборгованість обертається швидше оборотних активів, спостерігається висока інтенсивність надходження коштів на поточний рахунок, а, отже, і збільшення власних оборотних засобів. З цього випливає, що коефіцієнт співвідношення позикових і власних засобів може значно перевищувати одиницю при високій оборотності оборотних активів і ще більш високій оборотності дебіторської заборгованості.

Використання нормативних значень наведених фінансових коефіцієнтів дає можливість правильно оцінити структуру балансу підприємств АПК, а також враховувати специфіку сільськогосподарської галузі при визначенні нормативів оборотних активів у вартісному і натуральному вимірі та визначати оптимальний рівень кредитних ресурсів у структурі капіталу господарств.

Список використаної літератури

1. Бланк И.А. Концептуальные основы финансового менеджмента. – К.: Ника-Центр "Эльга", 2003. –448 с.

2. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч. посібник. – К.: МАУП, 2000. –152 с.

3. Кириленко О.П. Фінанси (теорія та вітчизняна практика): Навч. посібник. – Тернопіль: Астон, 2002. –212 с.

4. Костіна Н.І., Алексєєв А.А., Василик О.Д. Фінанси: система моделей і прогнозів: Навч. посібник. - К.: Четверта хвиля, 1998. –304 с.

5. Крейнина М.Н. Финансовый менеджмент: Учебное пособие. - М.: Из-во

«Дело и Сервис», 1998. –304 с.

6. Методичні рекомендації по нормуванню оборотних засобів підприємствами аграрного сектора АПК. - К.: ІАЕ УААН, 1998. -40 с.

7. Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф.

А.М.Поддєрьогін. - 3-тє вид. - К.:КНЕУ, 2000. –460 с.

8. Шеремет А. Д., Сайфулин Р.С. Методика финансового анализа. – М.: ИНФРА-М, 1996. –172 с.