Медицина/5. Педіатрія

Возняк А. В.,

Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Україна

Клініко-інструментальні особливості головного болю перенапруження у дітей

Частою скаргою, з якою зустрічається на практиці педіатр є біль голови. Епідеміологічне дослідження цього феномену засвідчило, що майже 70% дітей віком до 15 років хоч раз скаржились на сильний біль голови. Малоінтенсивний біль голови в більшості випадків не реєструється взагалі.

На базі Львівської міської дитячої клінічної лікарні було проведено клініко-інструментальне обстеження 105 дітей у віці від 8 до 18 років, зі скаргами на біль голови, які знаходились на стаціонарному лікуванні у соматичному та в неврологічному відділеннях. Відповідно до критеріїв міжнародного товариства з проблем болю голови, серед них було відібрано групу 85 дітей з головним болем перенапруження.

При постановці діагнозу враховувались дані анамнезу болю голови, скарги батьків та дитини. Проводилися інструментальні обстеження дітей, а саме: реоенцефалографія (РеоЕГ), електроенцефалографія (ЕЕГ), ехоенцефалографія (ЕхоЕГ), оцінювалася варіабельність ритму серця (ВРС). Проводились консультації невропатолога, окуліста, вертебролога, а також, при потребі, консультації спеціалістів суміжних галузей.

Частіше на біль голови скаржилися дівчата, які склали 64,7% дітей (середній вік становив 14,6±2,4 років), значно менше було хлопців - 35,3% (середній вік 15,3±1,7 років). За структурою частота епізодичного головного болю перенапруження майже в три рази перевищувала частоту хронічного головного болю перенапруження.

В основної частини дітей 65,8% головний біль перенапруження носив епізодичний характер: 1-2 рази в тиждень. За даними анамнезу було з’ясовано, що діти з епізодичним головним болем перенапруження скаржились на біль голови середньої інтенсивності (3-5 балів по візуально-аналоговій шкалі), з переважною локалізацією в лобній, лобно-скроневій, рідше в потиличній ділянках, тиснучого характеру, який в основному виникав у другій половини дня, у 76,4% дітей - після шкільних занять. Іншими провокуючими факторами були конфлікти вдома (62,3%) та метеочутливість (23,5%). Епізодичний головний біль перенапруження тривав від 1 до кількох годин, міг самостійно зникати при заспокоєнні або після сну, чи при зміні форми діяльності. Добра терапевтична відповідь спостерігалася на монокомпонентні анальгетики (парацетамол). Біль утруднював в основному розумову сферу діяльності. По мірі росту дитини відмічалось почастішання епізодів ГБП без зміни характеру.

У дітей з хронічним головним болем перенапруження частота приступів болю сягала від 3-4 раз в тиждень до щоденних. По інтенсивності приступи болю відповідали 4-7 балам по візуально-аналоговій шкалі. Хронічний головний біль перенапруження, в основному, відмічався у дітей у віці 13-18 років і супроводжувався вираженими полісистемними проявами вегетативної дисфункції. У цих дітей приступ болю супроводжувався потемнінням в очах, нудотою, кардіалгією та частим абдомінальним синдромом. Приступи болю тривали понад 6 годин і терапевтична відводь на монокомпонентні анальгетики була слабо вираженою.

У всіх обстежених дітей з болем голови були виражені прояви вегетативної дисфункції, а саме, цереброастенічний синдром спостерігався у 85,7% дітей. Кардіалгічний синдром був вираженим у дітей 35,2%. Абдомінальний синдром був у 54,1% дітей. Астено-іпохондричний синдром відмічався у 17,8% дітей. Розподіл клінічних форм вегетативних дисфункцій (ВД) був наступним. На першому місці за частотою стояла нейроциркуляторна дисфункція яка була виявлена у 47,3%, на другому – вегетовісцеральна дисфункція – 29,4%, на третьому – вегето-судинна дисфункція (21,1%), а пароксизмальна вегетативна недостатність була встановлена у 2,2% дітей.

У 38,8 % дітей був обтяжений спадковий анамнез по болях голови: у 25 дітей по материнській лінії, у 8 дітей по лінії обох батьків.

Серед коморбідних станів найбільше зустрічались порушення з боку шлунково-кишкового тракту. Дискінезії жовчовивідних шляхів було виявлено у 34,1% дітей, рефлюксна хвороба спостерігалася у 17,8% дітей, а порушення моторики шлунково-кишкового тракту у 18,8% дітей. З високою частотою (29,4%) зустрічалися функціональні кардіопатії, в основному представлені пролапсом мітрального клапану, аритміями, метаболічними змінами міокарду. Вони доволі часто супроводжувалися кардіалгією. Серед інших супутніх захворювань можна виділити лабільну артеріальну гіпертензію у 14,1% дітей. Синкопальні стани зустрічались у 21,1% дітей, а артеріальна гіпотензія була виявлена у 29,4%.

Під час проведення варіабельності серця у дітей з болем голови було виявлено зниження адаптаційних резервів серцево-судинної системи, про що свідчило зниження у них варіабельності ритму серця, на фоні високого ступеня напруженості симпатичного і парасимпатичного відділів вегетативної нервової системи.

Під час вертебрологічного огляду, було виявлено порушення постави та сколіоз 1-2 ст. у 64,7% дітей. У 47,3% дітей виявлено рефлекторне напруження шийно-потиличних м’язів, асиметричну болючість при пальпації поперечних відростків І-го шийного хребця та в місцях прикріплення m.sternocleidomastoideus до processus mastoideus.

На підставі отриманих даних можна зробити наступні висновки:

1. Головний біль перенапруження часто супроводжується змінами з боку вегетативної нервової системи.

2. Серед коморбідних станів найчастіше спостерігались порушення з боку шлунково-кишкового каналу.

3. Дітям з болем голови необхідно проводити комплексне інструментальне обстеження з обов’язковим визначення вегетативного гомеостазу. Наявність скарг на біль голови визначає потребу в консультації різних спеціалістів, зокрема вертебролога.