Бондаренко О. А.

Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, Україна

ЗМІСТОВНО-ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОМПОНЕНТ ТЕХНОЛОГІЇ ФОРМУВАННЯ ПРОЕКТИВНИХ УМІНЬ У МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ

Наразі освіта (особливо вища) є одним із найважливіших факторів соціального й економічного прогресу. Необхідність формування проективних умінь в майбутніх учителів продиктована нагальною вимогою сьогодення до змін у професійній підготовці сучасних фахівців, що передбачає виховання творчих та ерудованих професіоналів, здатних до перманентної самоосвіти, самовдосконалення. Необхідний сучасному спеціалісту обсяг знань стрімко зростає, водночас строк навчання у вищих навчальних закладах залишається чітко обмеженим. Звідси випливає потреба в оновленні всіх сторін навчально-виховного процесу (його змісту, форм, методів), а також психології педагогів та учнів, необхідність інтенсифікації освіти, цілеспрямованого формування умінь і навичок, важливих для майбутніх фахівців.

Одним із головних елементів у структурі процесу навчання є зміст освіти, оскільки навчальний процес є структурованою системою організаційних і дидактичних заходів, які спрямовані на реалізацію змісту освіти певного освітньо-кваліфікаційного рівня відповідно до вимог державних стандартів. Базується на принципах гуманізму, демократичності, науковості, безперервності та креативності навчання. При цьому навчальний процес цілковито зорієнтований на формування гармонійно розвиненої, освіченої особистості, здатної до постійної професійної мобільності, оновлення знань та прискореної адаптації в будь-яких соціально-економічних умовах. Своєрідним гарантом збільшення коефіцієнта ефективності освітнього процесу є технологізація педагогічного процесу.

Обґрунтування технології, як зазначає І. Богданова, характеризується трьома основними ознаками: 1) розподілом процесу на внутрішні взаємопов’язані між собою етапи, фази, операції; 2) координованим і оптимальним виконанням дій, спрямованих на досягнення конкретного результату; 3) однозначністю виконання застосованих у технології процедур та операцій, що є обов’язковою та вирішальною умовою досягнення результатів, адекватних поставленим цілям.

Вивчаючи проблему технологізації педагогічного процесу О. Горнов визначив три основні причини, що спонукають до виникнення та практичного застосування педагогічних технологій: а) необхідність впровадження в педагогіку системно-діяльнісного підходу; б) потреба в мотивації та активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів, заміна малоефективного вербального способу передачі знань; в) можливість експертного проектування технологічного ланцюжка процедур, методів та організаційних форм взаємодії учнів і вчителів, що можуть забезпечити гарантовані результати.

Технологія формування проективних умінь у майбутніх учителів у контексті даного дослідження розуміється як полікомпонентна система, спрямована на підвищення ефективності професійної психолого-педагогічної діяльності, розвиток у студентів стійкої мотивації та потреби у набутті глибоких наукових знань, виховання та самовиховання духовно-моральних цінностей майбутнього фахівця з метою подальшої ефективної реалізації сформованих якостей, умінь і навичок у власній професійній діяльності в сучасних соціально-економічних умовах.

Відтак, технологія формування проективних умінь у майбутніх учителів у процесі фахової підготовки передбачає реалізацію трьох взаємопов’язаних між собою компонентів: мотиваційно-цільового, змістовно-процесуального та аналітико-рефлексійного.

Змістовно-процесуальний компонент технології, спрямованої на формування проективних умінь, є основоположним, оскільки саме цей компонент безпосередньо пов’язаний зі змістом навчання.

Змістовна частина технології формування проективних умінь у майбутніх учителів передбачає оволодіння системою прийомів, які сприяють продукуванню нових творчих сил і плануванню педагогічної діяльності, що забезпечує її активізацію та результативність. Процесуальна частина технології перебуває в єдності зі змістовним компонентом освітньої системи, і представлена спеціально обраними методами та формами навчальної діяльності студентів і викладача, які сприяють педагогічному вирішенню проблемних ситуацій, плануванню змісту і видів діяльності учасників педагогічного процесу з урахуванням їх потреб та інтересів, власного досвіду, можливостей матеріальної бази й особистісно-ділових якостей.

Важливим механізмом формування змістовно-процесуального компоненту технології формування проективних умінь у майбутніх вчителів є доступна їм безпосередня психолого-педагогічна діяльність і проективна діяльність зокрема; залучення до цієї діяльності дає можливість майбутнім фахівцям відчути специфіку професійних проблем, формує відповідальність і зацікавленість у результатах своєї діяльності.

Таким чином, успішність результатів процесу формування змістовно-процесуального компоненту технології формування проективних умінь у майбутніх фахівців залежить як від стану науково-інформаційного, навчально-методичного, особистісно-орієнтованого середовища, так і від характеру засвоєння студентами фактичних реалій даного середовища. Цей характер, загалом, визначається соціальними й індивідуальними потребами майбутніх фахівців, рівнем їхнього сприйняття та засвоєння основних дисциплін і професійно-орієнтованих знань, забезпеченістю матеріально-технічної та дидактично-методичної бази, вибором доцільних організаційних форм проведення занять тощо.

Література:

1. Богданова І. М. Технології в освіті: теоретико-методологічний аспект: Монографія. – Одеса: ТЕС, 1999. – 146 с.

2. Горнов Александр Михайлович. Формирование проектировочных умений учителя в системе повышения квалификации: Дис. … канд. пед. наук: 13.00.01. – М.: РГБ, 2003. – 222 с.