Бондар О.Є., Осадча О.В.

Дніпропетровський національний університет

ПРО МОЖЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКОГО

БІЛІНГВІЗМУ ПРИ НАВЧАННІ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

Внаслідок історичних умов та умов розвитку суспільства на східній Україні склалася ситуація, при якій в спілкуванні одних і тих самих носіїв функціонують дві мови, тобто ситуація координативного білінгвізму. Вчені завжди вважали, що проблема білінгвізму, а саме наукове дослідження характеру вживання двох мов, в практиці „становить предмет світової науки в мові” (І.К.Білодід). Це явище може бути доцільно використане при викладанні іноземної мови. Перекладознавчі, зіставні аспекти у процесі викладання здійснюються на рівні функціонування лексичних одиниць, специфіки їх семантичного наповнення в кожній з мов, особливостей реалізації синтаксичних конструкцій. Вони можливі, а часом і необхідні, на різних етапах аналізу лінгвістики тексту, передусім тексту за фахом. Як відомо, порівняння мови, що вивчається, з рідною забезпечує свідоме засвоєння особливостей побудови нерідної мови. Порівняння з двома спорідненими мовами – українською та російською - є одним з додаткових резервів підвищення ефективності засвоєння іноземної мови. Справа в тому, що людина, яка володіє двома спорідненими мовами, має більше можливостей зрозуміти ті чи інші явища, характерні для іноземної мови, які нагадують деякі риси однієї чи іншої мови джерела. Так, наприклад, володіючий українською мовою не буде робити помилки, досить типової для вивчаючих англійську мову, вживаючи дієслово

„to wait for”, якщо йому нагадати про існування аналогічного явища в цій мові: „чекати на когось”. На відміну від російської мови це дієслово потребує вживання післялога.

Концептуальний підхід до вивчення іноземних мов у вузі передбачає реалізацію у процесі навчання фахових, культурологічних та краєзнавчих цілей, тобто володіння мовою на спеціальну, побутову та краєзнавчу тематику. В роботі над кожним з цих аспектів навчання особливої ваги набувають контрастивні зіставлення, адже для фахівця важливо не лише зрозуміти іншомовний текст, але й перекласти, знайти адекватні українські варіанти на рівні слів, словосполучень, термінів, понять, тощо.

Порівнюючи англійську мову з українською та російською, ми можемо знайти деякі спільні риси. Це зумовлено їх належністю до однієї сімї індоєвропейських мов. Спільні риси можна знайти на різних рівнях: фонетичному, лексичному, граматичному.

Володіння обома мовами допомагає і в виборі правильного варіанта, якщо йдеться про багатозначні слова. Наприклад, в російській мові слово „предложение” означає і термін в граматиці, і те, що пропонується. В українській, як і в англійській мові, для позначення цих понять існують два окремих слова: „proposal” – „пропозиція”; „sentence” – „речення”. Порівняльний аналіз лексичних одиниць в англійській, українській та російській мовах дає змогу здійснювати семантизацію похідних та складних слів. Такі вправи допомагають студентам в семантизації незнайомих складних і похідних слів на основі знання словотворчих елементів.

Граматична система є найбільш закритою для впливу іншої мови. Але і в ній можна знайти чимало спільного. Існують спільні словотворчі моделі: „to encourage” – „заохочувати”, „to inspire” – „надихати”, „short-sighted” – „короткозорий” (порівняйте з російським „близорукий”); утворення нових слів за допомогою префікса over- (над- ), який за значенням ближче, ніж російський „сверх”: „надмірний”, „надзвичайний”. Належне теоретичне осмислення специфіки структури будь-якої мови досягається у зіставленні її з структурою інших мов. Практичне вивчення іноземної мови має прикладне спрямування, при цьому виділяються особливості її структури на фоні рідної мови. Навчання граматичних навичок є важливим компонентом. У вивченні іноземної мови в вузі, тобто дорослою аудиторією, яка схильна не тільки до імітативного сприйняття мовлення, а і до узагальнень мовних явищ, граматиці приділяється велика увага.

Оволодіння саме граматичними структурами викликає найбільші труднощі у студентів, і тому зроблена спроба провести контрастивний аналіз деяких з них, присутніх в українській та в англійській мовах, зокрема, давноминулий час, що відповідає Past Perfect; використання дієслова „мати” в модальному значенні: „Я маю це зробити зараз” – „I have to do it now”; зіставлення видових та часових значень англійської мови та їх семантично-функціональних еквівалентів в українській.

Слід зазначити, що досягнення комунікативної компетенції неможливе без оволодіння певним обсягом культурної інформації, без ознайомлення студентів з культурою народів, мову яких вони вивчають. Поряд з комунікативною компетенцією треба формувати країнознавчу та лінгвокраїнознавчу компетенцію студентів. Треба звернути увагу на формуванні фонових знань, тобто знань, характерних для жителів конкретної країни і невідомих іноземцям. До таких знань належать реалії (безеквівалентні лексичні одиниці, абревіатури, назви подій культурного життя країни, імена історичних осіб) та фонова лексика (фразеологізми, афоризми, формули іншомовного етикету). Роботу з набуття фонових знань теж доцільно проводити у порівняльному аспекті української, російської та англійської мов.

Таким чином, дві мови в умовах координаційного білінгвізму можна вважати серйозною підтримкою в опануванні іноземною мовою. А на сучасному етапі розвитку освіти, коли зростає значення української мови, слід застосовувати її якомога ширше, тим більше, що це не тільки поліпшить оволодіння іноземною мовою, але й сприятиме підвищенню лінгвістичного чуття студентів, розвитку їх творчих здібностей.