«Філологічні науки»

«Теоретичні та методологічні проблеми дослідження мови»

Желязкова В.В. (м. Миколаїв)

МДУ імені В.О. Сухомлинського

Наголошення числівників у «Енеїді» І.Котляревського

Для розвитку акцентологічної науки та дослідження її історії важливим є вивчення акцентуації граматичних класів слів у «Енеїді» І.Котляревського, оскільки цей твір вважають першим зразком української літератури.

Історична роль «Енеїди» І.Котляревського полягає насамперед у безпосередніх зв’язках її мови з живою народною українською мовою, що виступала до цього в основному лише в окремих більш чи менш широко виявлених елементах у творах української літератури.

Мета цієї статті – зіставлення акцентуації числівників, ужитих в «Енеїді» з наголошуванням у сучасній українській літературній мові.

Актуальність дослідження історії українського літературного наголошення не викликає сумнівів. Такі дослідження мають не тільки теоретичне, а й практичне значення, тому що дозволяють уточнити наголошення в сучасній українській літературній мові. Саме тому вони стали об’єктом нашої уваги.

Кількісні числівники. Власне кількісним і збірним числівникам, на відміну від іменників, прикметників і дієслів, властива значна роздрібненість відмінювання. Виділяється шість основних типів словозміни цих числівників [СУЛМ 1969: 257 – 259], при цьому кожен з типів включає незначну кількість слів (іноді навіть одне). Оскільки в “Енеїді” не всі власне кількісні і збірні числівники вжиті, а ті, що вжиті, не представлені в усіх відмінкових формах, то встановити акцентні типи для кожного з шести основних типів словозміни практично неможливо. У зв’язку з цим ми нижче подаємо списком (в алфавітному порядку) всі власне кількісні і збірні числівники, які мають місце в “Енеїді” (з усіма відмінковими формами): ві¢сім, два два¢дцять, двана¢дцять, дві¢сті, дво¢є, дев’ятна¢дцять, де¢сять, оби¢два, оби¢дві, обо¢є, обо¢х, обо¢м, обо¢х, оди¢н, одного¢, одному¢, одно¢ , одна¢, одну¢, одні¢, одни¢х, п’ять, сім, сім’ю¢ ,сто, сот, трьома¢, три¢десять, три¢дцять, чоти¢ри, чотирма¢, чотирьо¢х, шість.

Акцентуація наведених числівників в “Енеїді” і в сучасній українській літературній мові повністю збігається. Слід зазначити, що віршований розмір поеми не дозволяє з впевненістю встановити наголос у формі одному – чи він на початковому складі, чи на кінцевому: “А послі Ромових він воїв / По одному всіх подушив...”. У сучасній українській літературній мові числівник оди¢н у відмінкових формах однини має кінцевий наголос: оди¢н, одного¢, одному¢, одни¢м (Погр. СН, 357; УЛВН, 389; Погр. ОС, 383), але в цілому ряді словосполучень він вживається з початковим наголосом: всі до о¢дного, оди¢н за о¢дним, оди¢н по о¢дному, оди¢н о¢дному (Погр. СН, 357; УЛВН, 389; Погр. ОС, 383), ні о¢дного, ні о¢дному, оди¢н о¢дного, оди¢н за о¢дного, оди¢н з о¢дним (Погр. СН, 357; УЛВН, 389).

У давніх українських пам’ятках форма одному також має двояке наголошення: на кінцевому складі і на передостанньому: одному¢ (Опис, 12/2 зв.; Єв., 24), по єдному¢ (Кл., 78) і єдно¢му (Коп. Ом., 157), по єдно¢му (Кл., 78). Наголос на передостанньому складі є первісним [Скляренко 1998: 148].

Привертає увагу стара форма орудного відмінка однини числівника сім – сім’ю¢, яка має кінцевий наголос, отриманий під впливом числівників п’ять, шість (з рухомим наголосом).

Неозначено-кількісні числівники, вжиті в “Енеїді”, характеризуються таким самим наголосом, як і в сучасній українській літературній мові: бага¢цько, кі¢лько, скі¢лько, скі¢лькось, тьма.

Порядкові числівники. В “Енеїді” І.Котляревського представлений лише один акцентний тип порядкових числівників – з наголошенням на основі: во¢сьму, дру¢гий , пе¢рвий, пе¢рвий, пе¢рву, перві¢йших , пе¢рший, пе¢ршому, пе¢ршого, пе¢ршу, пе¢рші, пе¢рші, пе¢рших, п’я¢той, сьо¢мий, сьо¢му.

Наголошення всіх наведених порядкових числівників збігається з сучасним літературним. Кількісним числівникам властива значна парадигма відмінювання, натомість порядкові числівники мають лише один тип наголошення

Список скорочень використаних джерел

Єв.	–	Євангеліє учительноє. – Єв’є [Вевіс]: Друк. Віл. братства, 1616. – В арк.; [5], 173, 351 арк.
Кл.	–	Вірші Климентія Зиновієва сина (кінець ХVII – початок ХVIII ст.) // Пам’ятки українсько–руської мови і літератури. – Львів, 1912. – Т. 7. – С. 1 – 215.
Коп. Ом.	–	Копистєнскій 3. Оміліа. – К., 1625 // Тітов Хв. Матеріали для історії книжної справи на Вкраїні в ХVI – ХVIII вв.: Всезбірка передмов до укр. стародруків. – К., 1924. – С. 147 – 172.
Котл.	–	Котляревський І.П. Повне зібрання творів: В 2-х т. – К., 1952. – Т. 1. – С. 63 – 305.
Отпис	–	Клірик Острозький [Гаврило Дорофейович (?)]. Отпис на лист… Іпатия володимирського и берестейського єпископа. – Острог, 1598. – 4°; 48 арк.
Погр. ОС	–	Погрібний М.І. Орфоепічний словник. – К.: Рад. шк., 1984. – 629 с.
Погр. СН	–	Погрібний М.І. Словник наголосів української літературної мови. – К.: Рад. шк., 1964. – 639 с.
УЛВН	–	Українська літературна вимова і наголос: Словник-довідник. – К.: Наук. думка, 1973. – 724 с.

Література

1.Скляренко В.Г. Праслов’янська акцентологія. – К., 1998. – 342 с.

2.Сучасна українська літературна мова: В 5 кн. Кн. 2: Морфологія / І.І. Ковалик, І.Г. Матвіяс, Д.Х. Баранник та ін.; Відп. ред. В.М. Русанівський. – К.: Наук. думка, 1969. – 583 с.