«Філологічні науки»,

«Теоретичні і методологічні проблеми дослідження мови»

О.М.Олексюк (м. Миколаїв)

МДУ імені В.О. Сухомлинського

Діахронічний аспект психолінгвістики. Сугестивна лінгвістика як один із напрямів психолінгвістичної науки

Психолінгвістика, як окрема наукова дисципліна виникла досить недавно, тому до неї спрямовані погляди багатьох мовознавців. Автор статті намагається простежити історію розвитку цієї науки, проаналізувавши думки відомих лінгвістів та психологів з приводу цього проблемного питання, чітко визначити діахронічний аспект становлення психолінгвістики, винайти єдину спільну думку стосовно об’єкта та предмету психолінгвістичної науки, дізнатися про напрямки, завдання, методи та підходи у вивченні психолінгвістики, а також виокремити один з напрямів психолінгвістики – сугестивну лінгвістику, щоб зупинитися на призначенні саме цієї мовознавчо-психологічної науки.

Вважаю, доцільним розпочати роботу з подання декількох визначень Психолінгвістики, розроблених відомими мовознавцями. Отже,

· ПСИХОЛІНГВІСТИКА, область лінгвістики, що вивчає мову перш за все як феномен психіки. З погляду психолінгвістики, мова існує в тій мірі, в якій існує внутрішній світ мовця, слухача, письменника та читача. Психолінгвістика входить до кругу дисциплін, що вивчають соціальні комунікації, зокрема оформлення і передачу знань.

"Психолінгвістика вивчає ті процеси, в яких інтенції мовців перетворюються на сигнали прийнятного в певній культурі коду і ці сигнали перетворюються в інтерпретації слухачів. Іншими словами, психолінгвістика пов’язана з процесами кодування і декодування, оскільки вони співвідносять стан повідомлення зі станами учасників комунікації".

Інше визначення, дане Ч. Осгудом (якому разом з Т. Сибеоком належить і перше), звучить так:

Психолінгвістика "...займається в широкому сенсі співвідношенням структури повідомлень та характеристик індивідів, виконавців та одержуючих ці повідомлення, тобто психолінгвістика є наука про процеси кодування і декодування серед індивідуальних учасників комунікації".

С. Ервін-Тріпп и Д. Слобін так само стисло визначили психолінгвістику як "...науку про засвоєння й використання структури мови".

"Психолінгвістика – це наука, предметом якої є відношення між системою мови... і мовною здатністю".

П. Фресс вважає, що "психолінгвістика є вченням про відносини між нашими експресивними і комунікативними потребами і засобами, які нам надає мова".

Психолінгвістика (psycholinguistics) – самостійний науковий напрям, що виник на стику лінгвістики і психології. Психолінгвістика виникла для вирішення проблем, які не можуть бути вирішені ані у психології, ані в лінгвістиці. Об'єднання цих двох дисциплін в одну суміжну дисципліну дозволяє використовувати понятійний апарат лінгвістики для опису мовної форми мовних висловів і понятійний апарат психології для опису та пояснення психічних процесів виробництва й сприйняття мови, онтогенезу мови і мовної здатності як психофізіологічної функції людини, що формується протягом життя (Уфімцева Н.В., Іллюшина Є.).

· Термін лінгвопсихологія, або лінгвістична психологія, створений за зразком багатьох вже сталих термінів. Так, психолінгвістика – дослідження предмету лінгвістики методами психології (зокрема, за допомогою психологічних експериментів), соціолінгвістика – дослідження предмету лінгвістики методами соціології (зокрема, за допомогою соціологічних опитувань і тому подібне). (В.З.Демьянков.)

· Об'єктом психолінгвістики є сукупність мовних подій або мовних ситуацій. Цей об'єкт - загальний в неї із лінгвістикою та іншими "мовознавчими" науками.

Об'єктом дослідження психолінгвістики є "сукупність мовних подій або мовних ситуацій" (А.А. Леонтьев. Основи психолінгвістики. М., 1997, с.16), а предметом "співвідношення особи зі структурою та функціями мовної діяльності, з одного боку, й мовою як головною "створюючою" образу миру людини, з іншого" (А.А.Леонтьев, с.19).

Її увага направлена не на мовні одиниці (звуки, слова, речення, тексти), а на їх психологічну реальність для мовця, на їх використання в актах породження і в актах розуміння висловів, а також у засвоєнні мови. (І.П.Сусов).

· Предметом психолінгвістики є "...вплив ситуації спілкування на повідомлення".

Лінгвістичний підхід у психотерапії – Л. п. в п. – має загалом гуманістичну спрямованість. Методологічною базою Л. п. в п., так само як і методу вербальної міфологізації особи, є сугестивна лінгвістика – розділ психолінгвістики.

· На стику нейролінгвістики, психолінгвістики, прагматики, когнітивної науки і психоаналізу виникла теорія і технологія нейролінгвістичного програмування, яка має на меті вивчення і застосування способів оптимізації через мовну дію функціонування кори головного мозку, що відповідає за свідомість, і центрів, які відповідають за сферу підсвідомості.

· Психолінгвістика виникла близько 40 років тому в США в кінці 1950-х років. Датою народження психолінгвістики як самостійного наукового напряму вважається 1953 рік, коли в США Комітетом з лінгвістики і психології Дослідницької Ради з соціальних наук в Університеті Індіана був організований міжуніверситетський семінар, роботою якого керували психологи - Чарльз Осгуд і Джон Керолл й літературознавець та семіотик Томас Сибеок. Результатом роботи семінару з'явилася книга "Psycholinguistics//А Syrvey of Theory and Research Problems/ Ch.E.Osgood&T.A.Sebeok (Ed.). Baltimore, 1954, в якій були викладені основні теоретичні положення нової науки і основні напрями експериментальних досліджень.

Психолінгвістика другого покоління пов'язана з іменами психолога Дж. Міллера і лінгвіста Н. Хомського. На протилежність осгудовскій психолінгвістиці вона вивчає процеси не тільки оволодіння і використання формальних мовних структур , але і формує уявлення про втілення в мовних формах змістовних інтенцій коммунікантів.(Н.В.Уфімцева, Іллюшина Є.)

Як еталонна наука про мову зазвичай виступає найбільш впливова в США лінгвістична теорія – генеративная граматика Н.Хомського.

Психолінгвістика третього ж покоління сформувалася в кінці 1970 р.р. і пов'язана в США з іменами психологів Дж. Верча і Дж.Брунера; у Франції – з іменами Жака Мелера, Жоржа Нуазе та ін. Психолінгвісти третього покоління досліджують психолінгвістичні процеси в широкому контексті мислення, спілкування, пам'яті.

В термінах основоположника структурної лінгвістики швейцарського лінгвіста початку 20 ст. Ф. де Соссюра мова виступає як конструкт в дослідницьких цілях відчужений від психіки носія. Психолінгвістика ж спочатку орієнтована на вивчення реальних процесів говоріння та розуміння, на «людину в мові» (вираз французького лінгвіста Е.Бенвеніста, 1902–1976).

Термін «психолінгвістика» у вітчизняній лінгвістиці закріпився лише після появи монографії А.А.Леонтьева з такою назвою (1967).

Психолінгвістика як теорія мовної діяльності (ТМД) виникла в СРСР в середині 60-х рр. ХХ століття на базі діючого підходу до психіки, що розвивався з середини 1930-х років в рамках психологічної школи Л.С.Виготського і пов'язаного з іменами таких психологів, як А.Н.Леонтьев, А.С.Лурія, С.Л.Рубінштейн, М.Я.Басов і ін.

· Одним із напрямків психолінгвістики – є сугестивна лінгвістика.

Недарма стародавні слов'яни – носії віри в Слово – вірили, що мова є ключ до таємниці душі.

Сугестія (навіювання) – «це можливість нав'язувати багатообразні і врешті навіть будь-які дії» (Поршнев, 1974, с. 416).

Як постулати (принципів) сугестивної лінгвістики можна виділити наступні положення:

1. Мова в цілому розглядається як явище сугестивне, тому основна увага приділяється вивченню комунікативно-волюнтативної (маніпулятивної) функції мови.

2. Одиницею аналізу є текст в широкому значенні слова.

3. Сугестивна лінгвістика за предметом свого дослідження динамічна (вивчає і моделює процеси), за методами – комплексна, міждисциплінарна.

4. Мовна сугестія ймовірна за своєю природою, орієнтована на подолання норм, що існують в кожному синхронному зрізі мови. сугестивний вплив має правопівкульну орієнтацію, впливаючи на глибинні установки особистості та суспільства.

5. Методологічна основа сугестивної лінгвістики – вербальна міфологізація (ВМ) - універсальний, інтеграційний, діалектичний метод пізнання, опису і навчання.

Впливати, управляти, маніпулювати (дії, направлені на інших). Аутосугестія, гетеросугестія і контрсугестія. Всі ці явища цікавлять нас однаково в своєму відношенні до особистості й масової свідомості і є змістом сугестивної лінгвістики.

Правомірно розглядати процес спрямованого впливу традиційно теорії комунікації. У такому разі особу, яка впливає (суб'єкта дії) можна назвати сугестором, а особу, на яку впливають (об'єкт дії) – сугестантом.

· Оскільки сугестивна лінгвістика одним із видів сугестивних текстів розглядає рекламу, сьогодні можемо зазначити, що в результаті численних досліджень рекламних текстів були виявлені типові помилки, які негативно впливають на сприйняття рекламного повідомлення. Щоб переконати цільовий ринок купити товар, слід не тільки розібратися в розумових процесах, почуттях й інтересах споживача, але й знати та користуватися звичною йому мовою (В.Опанасюк).