О.П.Георгієва

Т.В.Курбатова

Криворізький технічний університет

Проблема визначення ефективності методів навчання іноземним мовам

Процеси реформування в Україні ставлять перед освітою нові завдання підготовки людини до життя у якісно нових соціальних і економічних умовах. Для цього освіта та система виховання повинні переорієнтуватися на формування у індивіда інноваційного типу мислення та дій. Назріла потреба підготовки людини до життя у глобалізованому просторі, де відбуваються значні дінамічні впливи на особистість. Ці процеси потребують особливої уваги до особистісного розвитку людини, формування її самодостатності, здатності ефективно діяти у нових мінливих умовах сучасного соціального середовища. За таких умов знання іноземних мов стає необхідним у всіх сферах діяльності сучасної людини.

Нові методики вивчення іноземних мов з’являються в Україні на прикінці двадцятого сторіччя саме тоді, коли роль іноземної мови починає значно зростати. Предметом вивчення стає мова не лише як лінгвістичне явище, але і як мовленева діяльність, знання культури носіїв мови. Іноземна мова стає інструментом пізнання інших світових культур.

На засвоєння іноземної мови впливають наступні фактори:

- високий рівень мотивації до навчання

- забеспечення навчальним матеріалом

- вибір правильних методів навчання

Кінцевим результатом вивчення іноземної мови є формування у вивчаючих практичних навичок усного та писемного мовлення, читання та аудіювання, а також вмінь використання здобутих навичок на практиці за межами аудиторії.

Головна ідея комунікативного підходу полягає у тому, щоб студенти/учні стали активними користувачами мови. Вони повинні не тільки здобувати знання граматичних, лексичних та фонетичних форм, а й розвивати навички та вміння використання цих форм для реальних комунікативних цілей.

До винекнення комунікативного підходу методи та матеріали для викладання мов мали тенденцію до введення та закріплення структур та лексичних одиниць у ситуаційних контекстах, що рідко вело до вироблення ефективних вмінь володіння мовою на практиці. Після виходу в світ книг Відоусана та Вілкінса у 1976р, які проклали шлях до комунікативного підходу, автори програм та підручників почали розрізняти різні комунікативні функції, що виконує мова – такі, як запитання про те як кудись пройти чи як себе представити. Потім була розроблена методика та навчальні комплекси для роботи на уроках. Вони були спрямовані на ознайомлення учнів з цими комунікативними функціями мови на прикладах у контексті і на забеспеченні практики їх вживання.

Перші спроби сформувати принципи комунікативного навчання у вітчізняній методиці були зроблені ще у 70-х роках минулого сторіччя. Але хоча нові ідеї були дуже прогресивними, українська школа ще довго залишалася на позиціях традиційної порівняльної методики. На відміну від минулих часів засилля консерватизму зараз кожен викладач іноземної мови має право вільного вибору методів та засобів навчання.

У сучасній вітчізняній практиці визнані такі методичні системи:

- свідомо-практичний підхід (В.Плахотник)

- комунікативно-функціональний (Т.Сірик)

- інтенсивний (Н.Скляренко)

- комунікативно-діяльнісний (О.Вишневський)

- комунікативно-особистісний (Л.Біркун)

- системно-комунікативний (Р.Мартинова)

Наявность цих технологій свідчить про значне підвищення рівня науково-методичного забеспечення викладання іноземної мови в Україні. Система цього забеспечення включає Державний стандарт з предмету, державні програми, національні та аутентичні навчально-методичні комплекси.

Комунікативно орієнтоване викладання мови має на меті не тільки передачу знань з граматики чи лексики мови, а також розвиток розуміння того, як відповідна мова використовується у спілкуванні. Такі аспекти мови, як фонетика, граматика та лексика подаються у комунікативних контекстах для того, щоб ці форми вживалися у мовленні. Крім того, вміння аудіювання, говоріння, читання та письма постійно розвиваються на завданнях, зміст яких максимально приближений до життя.

Основні методичні принципи комунікативного методу наступні:

- стимулювання когнитивних процесів учнів

- активна роль учнів у процесі навчання

- заохочення учнів до вираження своїх думок, емоцій та почуттів, використання власного досвіду

- створення навчальних ситуацій, що імітують реальні

- розвиток вмінь самостійного навчання та заохочення до нього

- виконання вчителем різних ролей: інформант/консультант/спостерігач

- багатоваріантність форм організації роботи: індивідуальна/парна/групова

Нові комунікативні методики вже показали свою єфективність порівняно з традиційними методами. Завдання викладача – вибрати з усієї багатоманітності методів найбільш ефективний у даних умовах, спираючись на свій досвід та конкретні навчальні умови.