Секція: право

Підсекція: 2.Адміністративне і фінансове право

К.держ.упр. Монаєнко А.О.

Науково-дослідний інститут фінансового права Академії правових

наук України

Місце Державного бюджету у класифікації джерел фінансування

державних видатків на науку

Фінансування набуває активного стимулюючого характеру лише тоді, коли є можливість використання спеціально сформованих державою для цих цілей або виділених фінансових ресурсів і воно забезпечене економічними стимулами. Це досягається створенням спеціальної системи джерел фінансування та економічного стимулювання науково-технічної діяльності, які повинні забезпечувати покриття витрат, пов’язаних з науково-технічним розвитком.

Для аналізу норм відповідного правового інституту фінансового права необхідно зупининитись на класифікації джерел фінансування державних видатків на науку за джерелами їх покриття: видатки Державного бюджету; видатки бюджету АРК та місцевих бюджетів; видатки державних позабюджетних фондів; децентралізовані позабюджетні видатки державних установ.

Значення та співвідношення джерел фінансування постійно змінюються. Вони визначаються потребою окремих галузей у державному фінансуванні, можливостями підприємств та навчальних закладів виділяти додаткові кошти для проведення НДДКР, метою та основними пріоритетами національної політики у галузі науково-технічного розвитку, можливостями залучення іноземного капіталу та іншими формами. Але слід зауважити, що до самофінансування, як державної форми фінансування, можна зараховувати лише видатки тих виконавців НДДКР, які знаходяться на бюджетному фінансуванні, тобто є бюджетними установами. Закріплення такого порядку можна аргументувати тим, що у країнах ОБСР видатки державних корпорацій та змішаних підприємств проходять у статистиці по розділу видатків промислових фірм, до якого включаютьсся як видатки приватних підприємств на НДДКР, так і державних підприємств, що не знаходяться на бюджетному утриманні. Але головним методом розподілу грошових фондів коштів держави на науку є метод фінансування державних видатків.

Система фінансового забезпечення науки характеризується множинністю джерел, кошти яких використовуються для окремих стадій інноваційного циклу, для виробників та тих, хто потребує нову техніку для різних рівнів господарського управління. На сьогоднішній час існує досить складна система державного фінансового забезпечення наукової сфери, яка в значній мірі обумовлена особливостями суб’єкта управління (тобто наявністю її розгалуженої системи, що охоплює різні сфери діяльності, ієрархію побудови і т.д.).

Формуючи оптимальну структуру джерел фінансування науково-технічного розвитку, важливо обрати методологічний підхід. Тобто, можливі такі підходи до вирішення питання про джерела: локальний, що передбачає виділення джерел для кожної стадії циклу «дослідження-виробництво» з урахуванням специфіки їх витрат; глобальний, комплексний, який об’єднує джерела декількох (або усіх) стадій цього циклу та забезпечує маневрування ними; поєднання глобального з локальним.

Недоліком фінансування заходів науково-технічного розвитку з різних джерел, і одночасно причиною виникнення програмно-цільового фінансування, є та обставина, що роздільне фінансування заходів науково-технічного розвитку не дозволяє оперативно перерозподіляти кошти між окремими стадіями, штучно розриває стадії прикладних досліджень, розробок та затримує строки виконання, хоч і існування таких фондів необхідне, оскільки ними здійснюється природній відбір найперспективніших науково-технічних проектів.

Державний бюджет є вирішальним і головним джерелом фінансування наукових досліджень, в ньому концентрується більша половина національного доходу держави, що дозволяє суспільству безперебійно спрямовувати фінансові ресурси у централізованому порядку на розвиток науки і техніки. Необхідність надання бюджетних асигнувань на науку обумовлюється також соціальною функцією науки по забезпеченню економічної, політичної та оборонної здатності країни. Необхідність централізованого фінансування НДДКР із суспільних фондів очевидна. Оскільки сучасна стадія прогресу в науці вимагає більших капіталовкладень та стабільного фінансування на тривалі строки.

Саме з бюджету фінансуються дослідження, спрямовані на вирішення основних науково-технічних проблем, пов’язаних з пріоритетними завданнями розвитку держави, які у кінцевому рахунку визначають розвиток прикладних досліджень та розробок.

Довідка про автора:

Монаєнко Антон Олексійович

Кандидат наук з державного управління,

старший науковий співробітник

Науково-дослідного інституту фінансового права

Академії правових наук України

Адреса для пошти: 79014, м. Львів, вул. Личаківська, 163.

Email: antonmonayenko@ua.fm

моб.тел.: 8-067-617-79-08