Економічні науки / 10. Економіка підприємства
Безручко О. О.
Кременчуцький державний університет ім.. М. Остроградського
ШЛЯХИ СКОРОЧЕННЯ ДЕФІЦИТУ
ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ
Бюджетний
дефіцит – це фінансове явище, що необов’язково відноситься до розряду надзвичайних
подій. В сучасному світі немає держави,
яка в ті чи інші періоди своєї історії не зіткнулася б з бюджетним дефіцитом.
Однак якість самого дефіциту може бути різною:
-
дефіцит може бути пов’язаний з необхідністю втілення крупних державних вкладень
в розвиток економіки. В цьому випадку він відображає не кризову течію
суспільних процесів, державне регулювання економічної кон’юнктури;
-
дефіцити виникають в результаті надзвичайних обставин (війни, великомасштабних
стихійних лих і т.п.), коли загальних резервів стає недостатньо і доводиться
прибігати до джерел особливого роду;
-
дефіцит може відображати кризові явища в економіці, неефективність
фінансово-кредитних зв’язків, нездатність уряду тримати під контролем фінансову
ситуацію в країні. В цьому випадку він – явище надзвичайно тривожне, що
потребує прийняття не тільки невідкладних економічних заходів, але і
відповідних політичних рішень [1].
Вкрай
негативні наслідки (фінансові, економічні, соціальні) величезного бюджетного
дефіциту потребують здійснення системи заходів для його подолання, проведення
активного фінансової політики, використання узвичаєних у світовій практиці
методів боротьби з дефіцитом. Прагнення до рівноваги бюджетних доходів і витрат
шляхом збалансованості державного бюджету – це сьогодні одна з головних задач.
Тільки вирішуючи її, можна проводити цілеспрямовану фінансову політику. При
цьому варто враховувати, що засоби розв’язання даної задачі багато в чому
визначається тим, до якої межі (нульового чи іншого) і якими темпами потрібно
прагнути для збалансування бюджетних витрат і доходів.
У
програму конкретних заходів щодо скорочення бюджетного дефіциту варто включити
і послідовно проводити в життя такі заходи, що, з одного боку, стимулювали б
приплив коштів у бюджетний фонд країни, а з іншого боку - сприяли скороченню
державних витрат. До них відносяться:
-
зміна напрямків інвестування бюджетних засобів у галузі народного господарства
з метою значного підвищення фінансової віддачі від кожної гривні;
-
зниження воєнних витрат;
-
зберігання фінансування лише найважливіших соціальних програм, мораторій на
прийняття нових соціальних програм, що потребують значного бюджетного
фінансування;
-
заборона Центральному банку країни надавати кредити урядовим структурам
будь-якого рівня без належного оформлення заборгованості державними цінними
паперами [2].
Крім
цього, варто враховувати, що у світовій практиці для зниження бюджетного
дефіциту широко використовується така форма, як залучення в країну іноземного
капіталу. З його допомогою вирішується відразу декілька задач, причому не
тільки фіскального, але й економічного характеру: скорочуються бюджетні
витрати, призначені на фінансування капітальних вкладень, розширюється база для
виробництва товарів і послуг, з’являється новий платник податків (отже,
збільшуються дохідні надходження в бюджет), поліпшується стан платіжного
балансу.
Для
фінансування дефіциту бюджету використовується як інфляційні, так і
неінфляційні джерела.
Неінфляційні
джерела містять в собі:
-
фінансування дефіциту бюджету здійснюється за рахунок запозичень на внутрішніх
та зовнішніх фінансових ринках та за рахунок використання залишків бюджетних
коштів. Позики здійснюються у вигляді продажу державних цінних паперів
(облігацій, векселів), позик у позабюджетних фондів (наприклад, у Пенсійного
фонду або у фонду допомоги по безробіттю) або через одержання кредиту в банку.
Останню форму фінансування бюджетного дефіциту використовує місцева влада.
Зовнішні позики для покриття дефіциту державного бюджету в таких міжнародних
організаціях, як Міжнародний Валютний Фонд, Світовий Банк і в розвинених
країнах та їхніх об’єднаннях типу ЄС тощо також дуже часто застосовуються;
-
трансферти – фінансування у вигляді безоплатної допомоги.
Зменшити
дефіцит бюджету уряд може і шляхом накопичення заборгованості – прострочування
платежів по боргах або за куплені товари, а також за рахунок підвищення
податків. Ці заходи теж мають неінфляційний характер.
Інфляційним
джерелом фінансування бюджетного дефіциту є монетизація дефіциту, яка
відбувається в результаті позик центрального банку урядові та купівлі
центральним банком державних цінних паперів [1].
Дефіцит
бюджету часто покривають додатковою емісією грошей. Внаслідок такої емісії
розвивається неконтрольована інфляція, підриваються стимули для інвестицій,
знецінюються заощадження населення, відтворюється бюджетний дефіцит.
Отже,
розробка і послідовна реалізація заходів, спрямованих на збільшення прибутків
бюджету і скорочення його видатків, регулювання бюджетного дефіциту, цілеспрямоване
керування його розміром у сукупності з іншими економічними антикризовими
мірами, сприятимуть соціально-економічному розвитку і процвітанню країни.
Література: