Экономические науки/13. Региональная экономика.

Леонтюк О.В.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

Методи управління інвестиційними ризиками

Інвестиційні ризики є ризиками, що виникають в наслідок проведення інвестиційної діяльності суб’єктів підприємництва [1, c. 25 – 29]. За характером виникнення інвестиційні ризики визначають різновидом фінансових ризиків, пов’язаних з виникненням непередбачених ситуацій в результаті реалізації інвестицій. Залежно від видів інвестиційної діяльності, що проводять підприємства можна виділити ризики інвестиційної діяльності пов’язані із реалізацією реальних інвестицій, та ризики інвестиційної діяльності, пов’язані із реалізацією фінансових інвестицій.

Реальні інвестиції направлені на підтримку виробничої сфери бізнесу шляхом оновлення основних засобів та залучення додаткових ресурсів робочої сили [2, c. 194 – 199]. Тому до ризиків реальних інвестицій можна віднести всі види ризиків, пов’язані із веденням господарської діяльності: політичні, адміністративні, екологічні, природні, виробничі, комерційні та ін.

Ризики фінансових інвестицій пов’язані із діяльністю підприємств на фінансовому ринку. До категорії даних ризиків відносять [3, c. 130 – 132].: втрачену вигоду, зниження доходності, кредитні ризики та ін. При оцінці інвестицій з позиції системності управління фінансами ризик можна визначити як вірогідність того, що дохід на зроблену інвестицію буде відрізнятися від очікуваного [4, c. 82 – 84]. Ризик містить в собі наступні варіанти розвитку подій інвестування: несприятливі (зменшення доходів у порівнянні з очікуваними) та сприятливі (збільшення доходів у порівнянні з очікуваними).

При оцінці ризику необхідно враховувати обидва випадки реалізації подій. В такий спосіб механізм оцінки процесу інвестування з позиції визначення ризикованості операцій можна розділити на три основних етапи: 1) перший етап оцінки категорії ризику включає аналіз його різновиду та характеристику чинників виникнення; 2) на другому етапі проводиться оцінка впливу факторів ризику на основні економічні показники інвестиційного процесу; 3) на третьому етапі розробляються альтернативні моделі для кількісного виміру ризику та очікуваних доходів з метою побудови ефективних механізмів управління ними.

В результаті інвестиційної діяльності на фінансовому ринку інвестор очікує отримання винагороди за рахунок інвестицій у придбані активи. Фактичні доходи, що отримуються інвесторами на протязі деякого часового періоду відрізняються від очікуваних. Це відхилення є джерелом ризику, основними кількісними вимірниками якого є такі характеристики як: середня очікувана величина, дисперсія, середньоквадратичне відхилення, коефіцієнт варіації, коефіцієнт асиметрії розподілу [5, c. 163 – 165]. Рівність величин фактичного та очікуваного доходів свідчить про нульовий поріг відхилення, а разом з цим і має мінімальну дисперсію, яка характеризує варіацію значень доходу навколо середньої (очікуваної) величини. Таким чином, чим меншою є величина дисперсії, тим меншим є ризик інвестиційних вкладень. Залежно від того, який критерій оцінки покладено в основу функції корисності [6, c. 41 – 55] при виборі альтернативного шляху інвестування характеризується здатність інвестора ризикувати капіталом для отримання очікуваного багатства.

Схильність інвестора проводити дії для отримання багатства містить в собі основні джерела для використання та розробки методів зменшення розміру можливих ризиків. Методи управління ризиками направлені на проведення дій щодо зниження ступеня ризику, основними серед яких є: 1) уникнення ризику, що виявляється в запобіганні щодо проведення конкретних заходів, в наслідок яких зростає величина ризику; 2) попередження ризику – дії направленні на досягнення результату за прогнозним оцінюванням ризику та очікуваного розміру наслідків; 3) прийняття ризику – проведення дій спрямованих на проведення заходів для досягнення встановленого або більшого за оціночний рівень ризику; 4) розподіл ризику – перерозподіл часток ризику та рівня відповідальності за наслідки його виникнення між учасниками інвестиційного процесу; 5) страхування ризику – передача інвестиційних ризиків страховій компанії.

Методами оптимізації ризиків, що обумовлені внутрішніми чинниками господарського механізму є: лімітування [7, с. 823 – 838], диверсифікація [1, с. 275 – 282], створення резервів та запасів [8, с. 46 – 60], зниження рівня інформаційної невизначеності [9, с. 295 – 304].

Література

1.	Бланк И.А. Управление финансовыми рисками. – К.: "Ника-Центр", 2005. – 600 с.
2.	Макконелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика: Пер. с 14-го англ. изд. – М.: ИНФРА-М, 2004. – 972 c.
3.	Устенко О.Л. Теория экономического риска.: Монография. – К.: МАУП, 1997. – 164 с.
4.	Дамодаран Асват. Инвестиционная оценка. Инструменты и техника оценки любых активов./ Пер. с англ. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2004. – 1342 с.
5.	Вітлінський В. В., Великоіваненко Г. І. Ризикологія в економіці та підприємництві: Монографія. – К.: КНЕУ, 2004. – 480 с.
6.	Теория игр и экономическое поведение. Дж. фон Нейман, О. Моргенштерн. Пер с англ. под ред. и с доб. Н.Н. Воробьева. – Главная редакция физико-математической литературы изд-ва "Наука", 1970. – 708 с.
7.	Ричард Брейли, Стюарт Майерс. Принципы корпоративных финансов. Пер. с англ. – М.: ЗАО "Олимп-Бизнес", 1997. – 1120 с.
8.	Ю.И. Рыжиков Теория очередей и управление запасами – Санкт-Петербург: Издательский дом "Питер", 2001. – 384 с.
9.	Фатхутдинов Р.А. Конкурентоспособность организации в условиях кризиса: экономика, маркетинг, менеджмент. – М.: Издательско-книготорговый центр "Маркетинг", 2002. – 892 с.