студентка гр. УВ-72  Новгородська О. О.

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»

Роль НТП на розвиток України

Науково-технічний прогрес (НТП) — це поступальний рух науки і техніки, еволюційний розвиток усіх елементів продуктивних сил суспільного виробництва на основі широкого пізнання і освоєння зовнішніх сил природи, це об'єктивна, постійно діюча закономірність розвитку матеріального виробництва, результатом якої є послідовне вдосконалення техніки, технології та організації виробництва, підвищення його ефективності.

Разом з тим, відомо, що 60 % - 70 % від усіх наукових розробок у виробництво взагалі ніколи не впроваджується. Тобто науково-дослідний процес охоплює значно більший обшир знань ніж та його частина, яка є виходом науково-технічного прогресу в практику [1].

Науково-технічний прогрес сприяє більш рівномірному і ефективному розміщенню підприємств, виробничих комплексів і галузей господарства. Створення і вдосконалення потужних, високопродуктивних машин у багато разів збільшують продуктивність праці у всіх районах. Поява нових способів передачі електроенергії через об’єднані енергосистеми зробила економічно вигідним просторовий розрив між великими виробниками електроенергії на базі дешевих енергоносіїв та її споживачів.

Завдяки досягнутому рівню розвитку науки і техніки, виробництву промисловістю високопродуктивних машин, механізмів і обладнання освоєно ефективні природні ресурси, що зумовило територіальні зрушення у розвитку і розміщенні продуктивних сил.

Урахування регіональної специфіки при проектуванні техніки і технології дозволяє добитися найкращих результатів в її використанні. Є потреба більш повного урахування регіональних особливостей науково-технічного прогресу, причому не тільки природних (клімат, сейсмічність, вічна мерзлота, особливості залягання корисних копалин), але й економічних (густота населення, кваліфікація кадрів тощо).

Широка і комплексна автоматизація, механізація виробництва повністю змінюють характер праці. Сучасний етап автоматизації спирається на електронізацію (комп’ютеризацію) народного господарства. Велике значення має впровадження трудозберігаючих технологій у промислових центрах і вузлах, що мають обмежені можливості забезпечення промисловості і сфери послуг трудовими ресурсами. Це стосується насамперед старих промислових районів, які характеризуються погіршенням демографічної ситуації.

Сучасна техніка закладає основу для створення принципово нових «заводів майбутнього» — повністю автоматизованих і електронізованих, з мобільною технологією. Тим самим у перспективі, очевидно, з’являться можливості розміщення підприємств, які раніше визнавались трудомісткими, практично повсюдно, у тому числі в трудодефіцитних районах.

Вирішальним засобом задоволення потреб країни у виробничих ресурсах повинні стати ресурсозберігаючі технології. При використанні ресурсозберігаючих технологій важливо додержуватись регіональних пріоритетів.

За даними ЮНЕСКО, інженерно-науковий потенціал (як важлива складова частина НТП) в Україні наприкінці 80-х років становив 6,5 % світового інженерно-наукового потенціалу. Така оцінка спиралась на кількісні показники: науково-технічна діяльність проводилася у 1900 наукових установах, організаціях і підприємствах, а кількість осіб, зайнятих нею, сягала майже 500 тис, з них 6,5 тис. — доктори наук і майже 60 тис. — кандидати наук, що становило 5,4 % всього працездатного населення України (у США цей показник становив 6,4 %). Проте вітчизняний науковий потенціал розвивався дещо відокремлено від технічного. Це засвідчило низьке впровадження наукових результатів у виробництво (лише 0,6 % таких результатів впроваджувалось на п'яти і більше підприємствах, менше 20 % — на трьох-чотирьох і 80 % — на одному), значне фізичне (майже 60 %) і моральне (до 90 %) зношування основних фондів, незначну кількість комп'ютерів, промислових роботів, верстатів з цифровим програмним управлінням тощо. Наприкінці XX — на початку XXI ст. ситуація погіршилася [2].

В Україні створено потужний науково-технічний потенціал, спроможний вирішувати найактуальніші проблеми структурної перебудови економіки, демілітаризації технологій, посилення їх соціальної спрямованості, прискорення НТП, посилення інтенсифікації тощо. На сучасному етапі в країні є об'єктивні умови для втілення в життя активної державної науково-технічної політики. Функціонує потужний потенціал академічної, вузівської і галузевої науки, науково-технічний потенціал багатьох підприємств, зокрема наукомістких виробництв у промисловому комплексі.

Література:

1. Вікіпедія. [Електронний ресурс]. Вільна енциклопедія. Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Науково-технічний_прогрес.

2. Перша Електронна Українська Бібліотека Підручників. [Електронний ресурс]. Режим доступу до даних: http://pidruchniki.com.ua/ekonomika/naukovo-tehnichna_revolyutsiya_sotsialno-ekonomichniy_progres