Економічні науки/6.Маркетинг і менеджмент

Макарчук І. Д.

Вінницький торговельно-економічний інститут

Київського національного торговельно-економічного університету, Україна

Вимоги до менеджерів інноваційної сфери діяльності

Функції інноваційного менеджменту здійснюються тільки через діяльність особливої категорії спеціалістів, які називаються менеджерами. Менеджер — це спеціаліст, що професійно займається управлінською діяльністю в конкретній сфері функціонування інноваційного процесу і є суб’єктом в процесі управління.

В умовах прискорення науково-технічного прогресу різко зростає роль інноваційних менеджерів-інноваторів, здібності яких, їх кваліфікація і професійне вміння фактично визначають долю компанії. Це положення неодноразово підтверджувалось прикладами діяльності визначних менеджерів-новаторів, таких як А. Моріта, Лі Якокка, Б. Гейтс та ін.

До менеджерів інноваційної сфери діяльності належать:

- керівники творчих груп виконавців;

- керівники лабораторій, відділів і функціональних служб;

- керівники виробничих підрозділів;

- менеджери різного рівня, які координують діяльність різних підрозділів інноваційної діяльності та зовнішніх партнерів;

- керівники інноваційних підприємств, фірм у цілому.

Праця менеджерів-інноваторів має творчий характер, потребує знання у різних сферах суспільної діяльності, схильності до аналітичної діяльності, уміння концентруватися у визначений час на окреслених проблемах. Оскільки основним предметом праці менеджера є науково-технічна й управлінська інформація, то обов'язковою умовою його ефективної роботи є знання сучасної наукової парадигми відносно інформаційної технології, морально-етичних, екологічних і соціальних проблем.

Від менеджерів-інноваторів потребуються наявність у менеджерів спеціальної підготовки в галузі теорії управління, знань основ сучасної макро- і мікроекономіки, загальної теорії прийняття управлінських рішень, уміння застосовувати економіко-математичні методи та моделі для оптимізації інноваційних рішень, комунікативність та вміння працювати з людьми, оптимально взаємодіяти з колегами, підлеглими, вищими керівниками з метою досягнення цілей інноваційної діяльності; об'єктивно оцінювати ефективність роботи кожного суб'єкта та колективу в цілому, наявність знань з питань технології інноваційних процесів, теоретичних і практичних аспектів здійснюваних інновацій, їхнього впливу на стан розвитку як фірми, так і суспільства в цілому, екологію регіону. Це потребує від менеджера певної відповідальності за розроблення інноваційних процесів, упровадження інновацій.

Передовий досвід провідних фірм світу, які успішно здійснюють інноваційну діяльність, дають змогу сформувати достатньо загальне коло управлінських завдань інноваційного менеджера. Це:

- створення та стимулювання інноваційного клімату на підприємстві;

- розвиток творчого мислення, творчої активності розробників інновацій;

- створення гнучких організаційних структур;

- підготовка вибраних сегментів ринку до інноваційного продукту;

- забезпечення ефективності й економічності інноваційних процесів;

- підготовка виробництва та просування на ринки інноваційного продукту.

Менеджеру необхідно вміти визначати сфери застосування науково-технічних ідей і розробок, оцінювати комерційний потенціал розробок та технологій інноваційного проекту, визначати стратегію захисту інтелектуальної власності, тобто володіти низкою специфічних навиків управлінської діяльності.

Інноваційні менеджери належать до креативних менеджерів, тобто менеджерів дослідницького типу. їх особливість — це посилена увага дослідницькому підходу до вирішення всіх проблем. Ім повинно бути властиво проблемне бачення світу, здібність розпізнавати проблеми там, де для інших все зрозуміло. Уміння превентивно, тобто заздалегідь ставити проблеми (коли вони ще тільки зароджуються). Уміння сприймати, розуміти і використовувати погляди, які відрізняються від особистих або протилежні їм, тобто антиномічність, бути ініціатором, робити правильні висновки в умовах дефіциту інформації, здатність до імітації функцій різних членів колективу, інноваційність мислення, здатність вийти за межі традиційного, здатність адаптуватись до змін умов діяльності, до вирішення нових завдань.

Література:

1. Ф. І. Хміль «Основи менеджменту», підручник. К.: 2003.

2. Василенко В. О. «Інноваційний менеджмент»: Навчальний посібник. – К:2003.

3.  Л. В. Балабанова, А. М. Германчук «Менеджмент». Підручник. – Харків, 2000.