Асауляк М.Ю.

Вінницький торговельно-економічний інститут

Київського національного тоговельно-економічного університету

Баланс: порядок складання та його удосконалення

У даній статті розглянуто методику складання Балансу підприємства з врахуванням особливостей статтей балансу підприємства. Наведено можливості удосконалення структури звіту для його максимального пристосування до потреб управління і контролю.

За сучасних умов у процесі фінансово-господарської діяльності підприємства можливі зміни складу і структури балансу, які, відповідно до вимог законодавства України та затверджених П(С)БО, повинні знайти належне відображення в обліку та звітності.

Читаючи звіт, користувач може оцінити основні чинники (операції), які вплинули на зміни (збільшення чи зменшення) у складі статей активу та пасиву та при потребі вплинути на їх зміну з метою оптимізації структури балансу.

Необхідність проведення аналізу змін в складі балансу підприємства, чинників, які вплинули на такі зміни, з метою забезпечення зрозумілості, тлумачення звітних даних власниками, кредиторами, інвесторами та іншими користувачами потребує додаткових пояснень показників звіту. Тому виникає необхідність детального розгляду порядку складання балансу і звернути увагу на його можливе удосконалення для можливості отримання даних, про низку господарських операцій, які зумовлюють зміни окремих статей балансу підприємств.

Над методикою складання балансу працювали такі вчені, як Чеснакова Л.С., Хом’як Р.Л., Даньків Й.Я., Ловінська Л.Г., Сопко В.В та ще багато інших.

Форму і структуру бухгалтерського балансу в Україні визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. №87. [1]

Баланс складається з двох частин: Активу і Пасиву. їх підсумок має бути однаковий, бо саме поняття "Баланс" тотожне поняттю "рівність".

Актив включає в себе чотири розділи: необоротні активи, оборотні активи, витрати майбутніх періодів та самостійно вписуваний розділ — необоротні активи та групи вибуття.

Пасив — аж п'ять: власний капітал, забезпечення майбутніх витрат і платежів, довгострокові зобов'язання, поточні зобов'язання, доходи майбутніх періодів.[2]

В активі балансу подано розділи, у яких згруповані ресурси підприємства, що ними воно володіє на звітну дату.

У першому розділі активу Балансу відображається вартість необоротних активів: нематеріальних активів, основних засобів, капітальних інвестицій, довгострокових фінансових інвестицій та дебіторської заборгованості.

У другом у розділі активу відображається вартість оборотних активів: запасів; дебіторської заборгованості за товари, роботи і послуги; дебіторської заборгованості за розрахунками з бюджетом, за виданими авансами, з нарахованих доходів тощо; поточних фінансових інвестицій; грошових коштів та їх еквівалентів.

У третьому розділі відображаються витрати, які мали місце у попередніх звітних періодах, але належать до наступних звітних періодів.

У першому розділі пасиву вміщується інформація про власний капітал підприємства — статутний, пайовий, додатковий вкладений, резервний капітал, нерозподілений прибуток (непокритий збиток) тощо.

У другому розділі пасиву відображається вартість сформованих резервів на забезпечення наступних витрат і платежів — на виплату відпусток, додаткових пенсій, гарантійних зобов’язань, а також отримані цільові фінансування та надходження.

У третьому розділі пасиву наводиться інформація про довгострокові зобов’язання — довгострокові кредити банків, отримані позикові кошти, заборгованість за виданими довгостроковими векселями тощо.[3]

Структурною одиницею будь-якого розділу Активу і Пасиву (тобто Балансу в цілому) є стаття. Цей елемент фінзвітності неодмінно повинен відповідати критеріям, визначеним у П(С)БО 2. Наприклад, активи та зобов'язання відображають у Балансі, коли підприємство може достовірно їх оцінити й очікує у майбутньому збільшення або зменшення пов'язаних з ними економічних вигід. Власний капітал відображають одночасно з активами і зобов'язаннями, що призводять до його зміни.[4]

Основою для заповнення Балансу (формування будь-якої його статті) служать бухгалтерські записи про залишки (сальдо) на кінець звітного періоду на синтетичних рахунках і субрахунках 1—6 класів Плану рахунків.

Баланс заповнюють у тисячах гривень без десяткових знаків. До речі, це зовсім нещодавній винахід і діє він починаючи з 01.07.08 р. Раніше, в Балансі фіксували цифри у тисячах гривень, але з одним знаком після коми.[2]

Таким чином метою складання Балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату. Оцінювання структури ресурсів підприємства, їхньої ліквідності та платоспроможності підприємства; прогнозування майбутніх потреб у позиках, оцінювання та прогнозування змін в економічних ресурсах, які підприємство, ймовірно, контролюватиме в майбутньому.

Внесення запропонованих змін спростить процес складання даної форми звітності і сприятиме вдосконаленню методики складання фінансової звітності підприємств.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Бухгалтерський облік: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / Л. Г. Ловінська, Л. В. Жилкіна, О. М. Голенко та ін. — К.: КНЕУ, 2002. — 322 с.

2. Бухгалтерська газета «Все про бухгалтерський облік» № 7, - 2009.- 7с.

3. Посібник з бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності підприємствами України./ С. Я. Зубілевич, І. Ю. Кравченко та ін. – Київ, 2002.- 342с.

4. Сопко В. В. Бухгалтерський облік в управлінні підприємством: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2006. — 472с.