Економічні науки/5.Управління трудовими ресурсами

Гузенко О.П.

Криворізький економічний інститут ДВНЗ „КНЕУ ім. В. Гетьмана”

Наукові погляди на тлумачення категорії

«людський капітал»

І. Вступ. Актуальність напрямку дослідження викликана пріоритетом людського капіталу в стратегічному розвитку України. Сучасне суспільство потребує нових підходів до формування і розвитку індивідуума, який здатен забезпечувати функціонування ринкових регуляторів економічних циклів. Рішення поставленої проблеми, на нашу думку, лежить в площині трактування економічного змісту понятійної категорії «людський капітал» із урахуванням змінного середовища його розвитку.

Вивченням економічного змісту категорії «людський капітал» займалися провідні вчені економісти: В.Д. Базилевич, Г.І. Башнянин, О.А. Грішнова, А.В. Калина, П.Ю. Лазур, В.М. Летюха, П.П. Мазурок, В.С. Медведєв, Д.П. Мельничук, С.В. Мочерний, С.В. Обіход, В.В. Осокіна, М.А. Павловський, А.В. Переверз’єва, В.М. Потов, Е.В. Прушківська, В.С. Савчук, О.О. Стрижак та інші.

ІІ. Постановка задачі. В статті досліджено та узагальнено різні наукові погляди на трактування категорії «людський капітал» та викладено авторське бачення щодо її економічного змісту в контексті макроекономічного рівня.

ІІІ. Результати. Питання дослідження змісту понятійної категорії «людський капітал» широко вивчається в рамках сучасних ринкових перетворень в країні. Так, Г.І. Башнянин, П.Ю. Лазур, В.С. Медведєв [1, с. 238] відмічають наявність у дослідженнях вчених розширеного змісту категорії «капітал». Автори зауважують «…окрім речових факторів, так званого «фізичного капіталу» вводиться поняття «людський капітал», яке представлено надбаними знаннями, навичками, енергією людей тощо. Тотожної думки дотримується С.В. Мочерний [2, с. 253], звертаючи увагу на той факт, що «…прихильники теорії «людського капіталу» вважають, що до нього належить і особиста чесність у ділових контактах». На погляд члена НАН України д.е.н., проф. В.С. Савчука [3, с. 100] характерними рисами людського капіталу є майстерність, талант і здібності, що належать певному індивідууму.

На погляд вітчизняних економістів [4, с. 247] інтелектуальна або фізична праця людини, направлена на виготовлення матеріальних благ і надання послуг характеризується як капітал людський А.В. Калина та В.В. Осокіна [5, с. 189] пропонують сукупність фізичних і духовних якостей працездатної людини, отриманих в результаті витрат її життєвих сил і практичного досвіду вважати людським капіталом. Крім того А.А. Калина [6, с. 217] стверджує «людський капітал» стає капіталом лише тоді, коли він приносить дохід».

Ми вважаємо, трактування «людського капіталу» із урахуванням його здатності приносити дохід є більш предметним. З такої позиції людський капітал розглядають також В.М. Летюха [7, с. 423], В.Д. Базилевич, В.М. Потов та інші [8, с. 293]. Саме з цього приводу М.А. Павловський [9, с. 129] зауважує «…найбільшої продуктивності, віддачі від людини можна очікувати тоді, коли будуть введені в дію всі її потенційні можливості: інстинктивні і розумові».

Наголос на взаємозв’язку людського капіталу з виробництвом товарів та послуг простежується у формулюванні О.О. Стрижак [10, с. 80]. Автор визначає його як «…сукупність знань, практичних навичок, інноваційних рис характеру, мотивацій та творчих здібностей персоналу, які можуть використовуватися протягом певного періоду часу з метою виробництва товарів та послуг». При цьому, Е.В. Прушківська та А.В. Переверз’єва [11, с. 199] вказують на існування особливої риси людського капіталу «…невіддільність його від свого носія». Саме ця властивість людського капіталу, констатують автори, має важливі теоретичні та практичні наслідки.

Зокрема, на погляд Д.П. Мельничук та С.В. Обіход [12, с. 447] людський капітал характеризується сукупністю специфічних рис, пов’язаних з відновлюваністю і самовдосконаленням. Така характеристика людського капіталу, вважають науковці відрізняє його «…від решти економічних ресурсів».

Проведені дослідження, на наш погляд, вказують на існування дискусійних суперечностей стосовно економічного змісту категорії «людський капітал», але й свідчать про наявність загальновизнаних положень (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Схема змісту загальновизначених положень в категорії «людський капітал» (авторський підхід)

Крім того трактування категорії «людський капітал» вченими-економістами, як правило, проводиться з позиції трьох рівнів, а саме макроекономічного рівня, мікроекономічного рівня та особистісної характеристики.

Достатньо змістовним на нашу думку є визначення людського капіталу д.е.н., проф. О.А. Грішновою. Трактувати економічний зміст категорії на думку О.А. Грішнової [13, с. 190] доцільно наступним чином «…сформований або розвинений у результаті інвестицій і накопичений людьми певний запас здоров’я, знань, навичок, здібностей, мотивацій та інших продуктивних якостей, який цілеспрямовано використовується, в тій чи іншій сфері економічної діяльності, сприяє зростанню продуктивності праці й завдяки цьому впливає на зростання доходів його власника». Проте більш предметно, по відношенню до сучасних економічних умов розвитку в Україні, розкриває сутність категорії «людський капітал» д.е.н., проф. П.П. Мазурок (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Розширене трактування категорії «людський капітал» за П.П. Мазурком (схематичне зображення на основі джерела [14, с. 59])

Ми вважаємо, з позиції макроекономічного рівня доцільно трактувати категорію «людський капітал» як комплекс інстинктивних і розумових здібностей індивідуума, які здатні впливати на зростання рівня доходності суспільства. Такий підхід ґрунтувався на тому, що здібності представляють собою своєрідні властивості індивідуума, його інтелекту, що виявляються в навчальній, трудовій, особливо науковій та іншій діяльності і є необхідною умовою його успіху. Крім того, саме рівень розвитку здібностей залежить від якості знань і вмінь, від міри їх об'єднання в єдине ціле, тобто комплекс інстинктивних і розумових здібностей індивідуума повинен мати як якісну основу розвитку, так і відповідати вимогам висунутим трансформаційним періодом економіки. Цілком зрозумілим є те, що вказані умови розвитку індивідуума повинні бути створенні на макроекономічному рівні, на основі дієвої юридичної та економічної платформи. Разом з тим, з’являється можливість підвищення продуктивності праці індивідуума, який буде здатен забезпечити отримання певного рівня доходу в результаті своєї діяльності.

ІV. Висновки. На наш погляд, вказаний підхід до розкриття змісту категорії «людський капітал» охоплює достатньо широкий спектр його можливостей (інстинктивних і розумових). Крім того, зберігається основна економічна характеристика капіталу так, як в трактуванні висвітлено принцип дохідності.

Література:

1. Башнянин Г.І. Політична економія: [підручник для студентів вузів] / Г.І. Башнянин, П.Ю. Лазур, В.С. Медведєв. [Ч 1. Загальна економічна теорія. Ч 2. Спеціальна економічна теорія]. – К.: Ніка-Центр Ельга, 2000. – 527 с. – ISBN 966-521-089-0.

2. Мочерний С.В. Економічна теорія: [посібник для студентів вищих закладів освіти] / С.В. Мочерний. – К.: Видавничий центр “Академія”, 1999. – 592 с. (Гаудеамус). – ISBN 966-580-045-0.

3. Савчук В.С. Трансформаційна економіка: [навчальний посібник] / В.С. Савчук, Ю.К. Зайцев, І.Й. Малий та ін. – [за ред. В.С. Савчука, Ю.К. Зайцева]. – К.: КНЕУ, 2006. – 612 с. – ISBN 966-574-869-6.

4. Ґенеза ринкової економіки (політекономія, мікроекономіка, макроекономіка, економічний аналіз, економіка підприємства, менеджмент, маркетинг, фінанси, банки, інвестиції, біржова діяльність): [терміни, поняття, персоналії]; За наук. ред. Г.І. Башнянина і В.С. Іфтемічука. – К.: “Магнолія плюс”, 2004. – 688 с. – ISBN 966-8340-14-1 “Магнолія плюс”.

5. Калина А.В. Экономическая теория и практика хозяйствования: [учебное пособие] / А.В. Калина, В.В. Осокина. – [2-е изд.]. – К.: МАУП, 1998. – 308 с.: ил. – Библиогр.: с. 306. – Росc. – ISBN 966-7312-11-2.

6. Оганян Г.А. Політична економія: [навчальний посібник] / Г.А. Оганян, В.О. Паламарчук, А.П. Румянцев, А.В. Калина та ін. – [за заг. ред. Г.А. Огняна]. – К.: МАУП, 2003. – 520 с.: іл. – Бібліогр.: с. 515-517. – ISBN 966-608-230-6.

7. Петюх В.Н. Рыночная экономика: [настольная книга делового человека] / В.Н. Петюх. – К.: «Урожай», 1995. – 432 с. – ISBN 5-337-01676-8.

8. Базилевич В.Д. Економічна теорія: Політекономія: [підручник] / В.Д. Базилевич, В.М. Попов, К.С. Базилевич, Н.І. Гражевська; За ред. В.Д. Базилевича. – К.: Знання, 2006. – 631 с. – ISBN 966-346-198-5

9. Павловський М.А. Шлях України: Шлях вліво, шлях вправо – хибний шлях. – К.: Техніка, 1996. – 152 с. – ISBN 966-575-120-4.

10. Стрижак О.О. Трансакційні витрати на формування людського капіталу / О.О. Стрижак // Економіка розвитку. – 2009. – №2(50). – С. 80-83.

11. Прушківська Е.В. Походження, сутність і розвиток людського капіталу в умовах сучасних ринкових перетворень / Е.В. Прушківська, А.В. Переверзєва // Актуальні проблеми економіки. – 2008. – №1(79). – С. 196-202.

12. Мельничук Д.П. Управління людським капіталом у контексті забезпечення конкурентоспроможності підприємства / Д.П. Мельничук, С.В. Обіход // Формування ринкової економіки: Зб. наук. праць спец. вип. Економіка підприємства: теорія і практика. – Ч ІІ – К.: КНЕУ, 2008. – С. 380-720.

13. Василенко В.С. Управління трудовим потенціалом: [навчальний посібник] / В.С. Василенко, А.М. Гриненко, О.А. Грішнова, Л.П. Керб. – К.: КНЕУ, 2005. – 403 с. – ISBN 966-574-770-3.

14. Мазурок П.П. Інституціональні зміни в розвитку людського капіталу як чинника економічного зростання / П.П. Мазурок // Вчені записки: Наук. збір. – Вип. 7 / Відп. ред. А.Ф. Павленко. – К.: КНЕУ, 2005. – 212 с. – ISBN 966-574-572-7 – С. 57-64.