Право/5. Кримінальне право та кримінологія

Плутицька Катерина Миколаївна

аспірантка юридичного факультету Запорізького національного університету

ЩОДО ПИТАННЯ ЗАПОБІГАННЯ ПРИМУШУВАННЯ ДО ВСТУПУ В СТАТЕВИЙ ЗВ'ЯЗОК

На шляху забезпечення прав та основних свобод людини однією з суттєвою перешкодою є сексуальне насильство. Одним з різновидів сексуального насильства є сексуальні домагання, а саме примушування до вступу в статевий зв’язок, відповідальність за яке передбачена ст. 154 Кримінального кодексу України (далі – КК України).

У спеціальному документі під назвою "Платформа дій", прийнятому на Четвертій Всесвітній конференції зі становища жінок, яка проходила у Пекіні, зазначається, що примушування до вступу в статевий зв’язок «є несумісними з гідністю і цінністю людської особистості, з ним необхідно боротися і викорінювати його» [1].

Проблема примушування до вступу в статевий зв’язок є надзвичайно актуальною і для України. Без подолання цього пагубного явища у суспільстві неможливо створити сприятливі умови для самореалізації людини, вільного її волевиявлення, реалізації принципу рівних прав, свобод і можливостей для жінок і чоловіків.

За даними опитування громадської думки, що проводилось Центром «Ла Страда-Україна» разом з Київським міжнародним інститутом соціології, 40% українців вважають проблему сексуальних домагань на робочому місці актуальною для світу в цілому, та 43% - для України. Актуальним для себе цю форму дискримінації на робочому місці назвали 6 % респондентів [2]. Повсякденне життя свідчить, що майже кожна жінка протягом свого життя хоча б раз стикається з небажаними сексуальними домаганнями. Для порівняння — з чоловіками це трапляється в чотири-п'ять разів рідше.

Однак проблема сексуальних домагань на робочому місці в Україні є латентною та не знаходить достатньої уваги в діяльності органів державної влади та громадських організацій. Це пояснюється, з одного боку, відсутністю дослідження цієї проблеми в Україні, з іншого – недосконалістю українського законодавства у цій сфері.

Ситуація поінформованості суспільства з питання примушування до вступу в статевий зв'язок теж залишає бажати кращого. Більшість жінок взагалі не знає, що ст. 154 КК України передбачена кримінальна відповідальність за цей злочин.

Хоча Україна проголосила себе демократичним суспільством, широка громадськість проблему сексуального насильства, а саме примушування до вступу в статевий зв'язок поки що оминає увагою. Не створено, ніяких органів соціального контролю у сфері сексуального насильства. Цим займаються лише правоохоронні органи. Завдання останніх полягає здебільшого у тому, щоб покарати злочинця, а не допомогти потерпілій вийти з психологічного стресу, викликаного злочином. Очевидно, постала необхідність у розробці механізму запобігання примушування до вступу в статевий зв'язок.

Отже ми вважаємо, що для ефективного запобігання цього злочину необхідно: створення комплексної державної політики проти дискримінації на робочому місці, зокрема через проведення широких інформаційних кампаній; здійснення інформаційно-просвітницької роботи з представниками профспілкових об’єднань, об’єднаннями роботодавців щодо захисту інтересів потерпілих від сексуальних домагань; вдосконалення законодавства у цій сфері; розробка механізму реалізації положень Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей чоловіків та жінок» в частині подання скарг на факти сексуальних домагань на робочому місці; вивчати та наслідувати досвід західних країн, де останнім часом активно розбудовуються мережі центрів допомоги жінкам, що зазнають сексуального насильства; вживати всіх необхідних заходів, особливо в галузі освіти, з метою зміни соціальних і культурних моделей поведінки чоловіків і жінок та викорінювання забобонів, звичаїв та іншої практики, що ґрунтуються на ідеях неповноцінності або переваги однієї статі, або на стереотипах щодо ролі чоловіків і жінок.

Хотілося б більш детально зупинитися саме на соціальний аспектах, адже вони сприяють ранньому запобіганню вчинення злочину.

Соціальні засоби запобігання примушування до вступу в статевий зв'язок включають у себе: правильне статеворольове виховання, що повинно бути спрямоване на ознайомлення дітей із різницею між чоловічою та жіночою статтю, а не на сексуальність (залякування, покарання при перших же натяках на «сексуальні» прояви). Як правило, у дошкільних установах основні колективні ігри проводяться без врахування статі дітей; прищеплювання навичок до спілкування з однолітками (у тому числі гетеросексуального). Доцільно проводити своєрідні практикуми по комунікації. З кожним роком навчання повинне ускладнюватися, охоплювати всі нові аспекти взаємин між людьми й прищеплювати почуття любові й поваги до представників протилежної статті. Важливим елементом э запобігання розбещенню дітей і підлітків (дуже важливо виключити доступ до порнографічних видань) [3, с. 197-198].

При розгляді питань запобігання порушень сексуальної поведінки майже всі автори особливу увагу приділяють мікросоціальному оточенню й насамперед родині. Адекватні соціально-педагогічні заходи, що передбачають прищеплювання високих моральних якостей, є найважливішою передумовою сексуально прийнятної поведінки.

Потрібно звернути особливу увагу на криміногенну роль несприятливого сімейного виховання у формуванні мотивації й механізмі злочинів, що мають сексуальне підгрунття. Зрозуміло, що подібні негативні моменти, особливо емоційне, але приховане нехтування матір'ю дитини виявити дуже важко і часто неможливо, тим більше, що втручання в справи родини завжди повинне бути винятково коректним і тактовним. Але якщо такі негативні факти стають відомі, психологічна, педагогічна допомога родині є необхідною. Зараз така допомога вкрай недостатня через недостачу психологів відповідного профілю і хибне уявлення населення про зміст психологічної допомоги, непопулярність психологічних кабінетів у нашій країні. Але ж при відсутності психотерапевтичної допомоги афективні переживання накопичуються й можуть призвести до «вибуху» - сексуального злочину [4, с.172]. Тому створення широких мереж відповідної психологічної служби має виняткове значення. Але її роль треба, звичайно, розглядати не в настільки вузьких рамках, а набагато ширше - як соціальну допомогу особистості, що буде сприяти її більш успішній адаптації в різних сферах життя.

Література:

1. Проблема насильства щодо жінок [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.ozis.kr.ua/articles.php?lng=ua&pg=24.

2. Новини : Міжнародний день прав жінок та миру. Центр "Ла Страда-Україна" оприлюднює результати дослідження "Сексуальні домагання на робочому місці: дії у відповідь" [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.ozis.kr.ua/news.php?lng=ru&pg=1013.

3. Нохуров А. Нарушения сексуального поведения: Судебно-психиатрический аспект / Нохуров А. — М.: Медицина, 1988. - 225с.

4. Антонян Ю. М. Изнасилования: причины и предупреждение: Пособие. / Антонян Ю. М., Голубев В. П., Кудряков Ю. Н. — М.: ВНИИ МВД СССР, 1990. — 192 с.