Дмитрієнко Ю.М.
здобувач наукового ступеня доктора юридичних наук Київського національного університету імені Тараса Шевченка
НОРМИ
ПРАВОВОЇ СВІДОМОСТІ – КУЛЬТУРИ – ПРАВА:
ІСТОРИКО-ПРАВОВИЙ СТАН СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ
Запропонований нами підхід до міждисциплінарного комплексного вивчення
динамічних процесів конкретно-історичного та сучасного розвитку норм української
правової свідомості-культури-права як й будь-яких інших як атипово (що не співпадають з типовими характеристиками
розвитку відповідних норм у традиційному суспільств як звичайних) національних [1] презентуємо як їх пряме, безпосереднє,
реальне, дійсне, скоріш за все, без сталої науково-теоретичної,
навчально-методичної правової основи ідейно-світоглядне становлення. Статичне
позитивне право при цьому або становиться, або суттєво вдосконалюється чи
модернізується, є функціонально слабким, не виконує прямих функцій механізму
правового регулювання, а функцію цього механізму виконує сама правова
свідомість з кризовим циклом соціальної активності та абсолютною
самостійністю). При чому існує можливість помилки за статусом видової правової
природи. Конкретно-історичне становлення (у межах типового розуміння правовою
наукою терміну «розвиток») у формах певної конкретно-історичної парадигми
праворозуміння, правоздійснення, правозастосування та правореалізації,
ідентифікується певною конкретно-історичною позитивною правовою системою та
наукою у домінантно-функціональніій формі державно-правової свідомості з
кризовим циклом соціальної активності, як правило, ірраціонально та поверхово,
без ураховання ідейного пріоритету як універсального у вдосконаленні статичних
правових систем і стуктур. Основною методологічно-правовою базою здійснення
оптимальних розвиткових правотворчих процесів є філософсько-правові форми
свідомості, ідентифіковані у актуальних філософсько-правових творах (наукових монографіях дисертаціях, наукових
статтях на філософсько-правові теми та ін.)
[1], формуючих або модернізуючих ту реальну конкретно-історичну правову
ідею – найголовніший системний елемент правової
свідомості-культури-права-реальній та віртуальній дійсності за всіх трансгресивних
трансформаціях процесів становлення, як правило, у наступному періоді, але при
цьому найголовнішим за процесів розвитку є структурний елемент – норма права як
норма правової свідомості – її регулятивного акту, котрий відповідає
адекватному сучасному розумінню та здійсненню національної ідеї активного
індивіда-суспільства-держави. Домінують (повинні домінувати) у реальному
право-та державотворення первинні суб'єкти
правової свідомості та культури як
активні суб'єкти правових перетворень. Розвиток норм правової
свідомості-культури-права (як логічно-процесуальна послідовність їх виникнення,
верифікація та затвердження у актуальному правовому полі, як правило, перш за
все, нетрадиційного суспільства) в узагальненому спрощеному виді презентуємо у
таблиці (Див. табл. 1)
Таблиця 1
|
Норми
правової свідомості |
|
Норми правової
культури (домінують джерела правової свідомості) |
|
Норми
статичного права |
Як
правило, менш динамічні, більш пасивні процеси конкретно-історичного та
сучасного становлення норм української правової свідомості-культури-права як й
будь-яких інших як типово
національних [1] презентуємо як типовий
їх непрямий, не безпосередній, різноступенево опосередкований
техніко-технологічними засобами юридичної техніки та технології (в залежності
від цивілізовааної розвиненості
сучасної юридичної науки), скоріш за все, зі сталою науково-теоретичною,
навчально-методичною правовою основою регулятивний зворотній розвиток. Статичне
позитивне право при цьому суттєво вдосконалєно чи модернізоване, є
функціонально низьким, середним, високим або найвищим циклом соціальної
активності правової свідомості, з відносною самостійністю, виконує (або починає
виконувати) прямі функцій механізму правового регулювання суспільних відносин,
де сама правова свідомість з некризовими циклами соціальної активності та
відносною самостійністю є стержневою
цього механізму). При чому існує можливість помилки за статусом родової
правової природи у зв'язку з намаганням владних вторинних суб'єктів правової
свідомості як суб'єктів правової свідомості видової правової природи до
тотального домінування у суспільстві та держави, внаслідок чого може утворитися
тоталітарна держава з тотальним контролем вторинних суб'єктів правосвідомості
над первинними. Це становлення правової
свідомості як її конкретно-історичний регулятивний розвиток (у межах типового
розуміння правовою наукою терміну «становлення») у формах певної
конкретно-історичної парадигми праворозуміння, правоздійснення,
правозастосування та правореалізації, ідентифікується певною
конкретно-історичною позитивною правовою системою та наукою у
домінантно-функціональніій формі державно-правової свідомості з некризовими
циклами соціальної активності, як правило, раціонально та неповерхово, з
урахуванням певного, скоріш владно-елітарного або корпоративного регулятивного
пріоритету як не універсального (а змінного, домовленого, ідеологічно
цілеспрямованого) у вдосконаленні нестатичних, процесуально домінантних правових систем і стуктур. Основною
методологічно-правовою базою здійснення оптимальних правотворчих процесів
становлення норм правової свідомості-культури-права є методологічно-правові
форми свідомості, ідентифіковані у актуальних методологічно-правових
творах (наукових монографіях
дисертаціях, наукових статтях на методологічно-правові теми з теорії та історії
держави та права, методології права і закону та ін.) [1], формуючих або модернізуючи ту реальну конкретно-історичну
правову норм – найголовніший структурний елемент правової
свідомості-культури-права-реальній та віртуальній дійсності, котрий відповідає
адекватному сучасному розумінню та здійсненню національної норм правової
свідомості-культури-права, з домінантою норм права та правової культури
індивіда-суспільства-держави. Домінують (повинні домінувати) у реальному
право-та державотворення вторинні, владні вторинні суб'єкти правової свідомості та культури як активні суб'єкти
правових перетворень. Становлення норм
правової свідомості-культури-права (як логічно-процесуальна послідовність їх
виникнення, верифікація та затвердження у актуальному правовому полі, як
правило, перш за все, нетрадиційного суспільства) в узагальненому спрощеному
виді презентуємо у таблиці (Див. табл. 2)
Таблиця
2
|
Норми
статичного права |
|
Норми
правової культури (домінують законодавчі джерела, джерела нормативних актів) |
|
Норми
правової свідомості |
Норми правової культури як ідейно-світоглядно (більшою
мірою статично, матеріально), тай й нормативно-регулятивно (більшою мірою
процесуально, нематеріально) серединні, як за процесів становлення, так й за
процесів її розвитку (а також процесів розвитку й становлення норм правової
свідомості та права) традиційно ідентифікують за домінантою циклу їх соціальної
активності та функціональної самостійності або період розвитку, або період її
становлення, а також відповідний період становлення та розвитку норм правової
свідомості та культури. За домінанти
кризового циклу соціальної активності правової культури, методологічно-правовій
вимоги у її абсолютній функціональній активності
– розвиток правової свідомості (намагаються або повинні домінувати за природних
шляхів розвитку духовні правові артефакти, правова психологія,
ідейно-світоглядні домінанти родової правової природи (об'єктивні природні
закони та закономірності становлення й розвитку зовнішньої природи: природні
умови. клімат, давні правила буття людини у природі-світі та Всесвіті, що
сформувала первинні невідчужувані ніким
та нічим природні мінімальні права людини-соціальної спільноти-суспільства –
мають безапеляційну (неоспориму) ідейно-світоглядну регулятивність пріоритетною
серед усіх інших видів нормативної та ненормативної регулятивності), але
фактично домінують неприродно матеріальні правові архетипи, правова ідеологія,
нормативно-регулятивні домінанти видової правової природи) та статичного права,
за домінанти некризових циклів (низького. середнього, високого, найвищого) та
методологічно-законодавчій вимозі у відносній соціальній активності правової
культури – становлення норм правової свідомості (намагаються або повинні
домінувати матеріальні правові архетипи, правова ідеологія,
нормативно-регулятивні домінанти видової правової природи (суб'єктивні штучні
закони та закономірності, штучно обмеженої та нормативно охороняємої,
становлення й розвитку внутрішньої
природи як локальної частини зовнішньої: штучні, у тому числі й
законодавчі (правові та неправові штучні умови, штучний клімат, сучасні правила буття людини у природі-світі та
Всесвіті, що сформувала вторинні,
соціально (можливо десоціально) відчужувані владними суб'єктами природні
мінімальні права людини-соціальної спільноти-суспільства - мають апеляційну
(оспориму) регулятивно-правову ідейність пріоритетною де-юре та непріоритетну
де-факто серед усіх інших видів нормативної
світоглядності, причому ненормативна регулятивність може принципово
ігноруватись, навіть за її домінанти: наприклад, рівність всіх громадян України
перед Конституцією та Законами України, але депутати Верховної Ради України
мають депутатський імунітет, рівно як й владна еліта, існує принципово різна
соціальна захищеність первинних і вторинних суб'єктів правової свідомості та
ін.), але фактично домінують за природних шляхів розвитку духовні правові
артефакти, правова психологія, ідейно-світоглядні домінанти родової правової
природи) та норм статичного права [1]. Навіщо правознавцям, як теоретикам, так
й практикам, це знати? Відповідь дуже проста:
Щоб мати реальну можливість попередити
як у сучасності, так й у майбутньому негативний правовий розвиток
індивіда-суспільства-держави засобами світової та вітчизняної юридичної науки,
практики, юридичної та законодавчої техніки та технології, побудованих не на
штучних, а на істинних природних об'єктивних законах і закономірностях становлення та
розвитку правової свідомості-культури-статичного права – єдиних джерел
правомірної поведінки, практики та законних (як закономірних) нормативних
трансформацій за будь-яких часо-просторів їх буття та співбуття.
Список
використаних джерел
1. Дмитрієнко Ю.Н.,
Дмитрієнко І.В. Норми правової культури
як якісної частини механізму правового регулювання за нетрадиційного та
традиційного суспільства // «Прикладні наукові розробки - 2010» (Міжнародна
науково-практична інтернет-конференція ООО «Руснаучкнига» (м. Бєлгород, Росія),
Міжнародна академія наук екології та безпеки життєдіяльності (м.
Нью-Йорк-Берлін-Москва-Пекін-Токіо), видавництво «Наука та освіта» (м.
Дніпропетровськ, Україна), Університета мислі (мм. Харків-Київ, Україна), Publishing House “Education and Science” s.r.o. (Чехія, м. Прага), ТОО
«Уралнаучкнига» (м. Уральск, Казахстан), ООД «Бял ГРАД-БГ» (м. Софія,
Болгарія), ООО «Научный вестник» (м. Гомель, Беларусь), Sp. z o.o. “Nauka і studia” (Przemysl, Poland) 15.06-25.06. 2010 г.: Publishing house Education and Science s.r.o, SCO: 27156877, Frydlanska 15/1314, Praha 8, MS v Praze, oddil C, vlozka, 100614). – Режим
доступу: http
// www.rusnauka.com