Лозовський О.М.

К.е.н., доцент

Іщук О.М.

Магістр

ВТЕІ КНТЕУ

Організаційні аспекти управління інноваційною діяльністю підприємства

Анотація

У даній статті з урахуванням сучасних наукових досліджень розкрито принципи побудови організаційних структур управління інноваційною діяльністю підприємства. На основі аналізу економічної літератури охарактеризовано основні види організаційних структур, що забезпечують ефективний інноваційний менеджмент.

Ключові слова: інноваційна діяльність підприємства, інноваційний менеджмент, організаційна структура управління.

І. Вступ

Зміст управління інноваційною діяльністю підприємства включає в себе перелік основних функцій менеджменту – планування, організація, мотивація, контроль. При цьому основним управлінським процесом залишається організація інноваційної діяльності в просторі та часі, що потребує побудови ефективного організаційного механізму, тобто визначення напрямків та способів взаємозв’язків керівних кадрів підприємства у процесі управління інноваціями. Це актуалізує більш глибоке дослідження методологічних основ побудови організаційних структур управління інноваційною діяльністю підприємства.

ІІ. Постановка задачі

Інноваційна діяльність передбачає реалізацію взаємопов’язаного комплексу наукових, технологічних, організаційних, фінансових, комерційних заходів, сукупність яких представляє собою механізм управління інноваційною діяльністю підприємства і саме у своїй сукупності вони приводять до результативних інновацій. Головне місце серед названих елементів належить організаційному механізму управління інноваційною діяльністю підприємства. Тому методологічні аспекти побудови організаційних структур управління інноваціями досить глибоко досліджені в науковій літературі. Зокрема, теоретичну основу дослідження організаційного механізму управління інноваційною діяльністю підприємств складають праці таких вітчизняних дослідників як: А. Воронкова, В. Геєць, В. Гриньова, М. Іванов, С. Ілляшенко, О. Козирєва, Б. Кліяненко, П. Орлов, О. Осика, П. Перерва, Л.Піддубна.

Разом з тим, час вносить свої корективи в управлінську діяльність і змінює підходи до організації інноваційної діяльності підприємства. Так, провідні компанії світу, які успішно займаються інноваційною діяльністю, сьогодні відмовляються від формальної, вертикально-ієрархічної структури управління, вважаючи її такою, що перешкоджає інноваціям. Тому проблема вдосконалення організації інноваційного менеджменту залишається надзвичайно актуальною на кожному етапі розвитку економіки. Це й обумовлює актуальність теми даної статті, метою якої є висвітлення сучасних підходів до організації інноваційної діяльності підприємства.

ІІІ. Результати

Найбільш значним чинником, який впливає на ефективність інновацій, є господарчий механізм, який повинен опиратися на „економічні важелі" замість „адміністративних" [6, с. 73]. Отже, значну роль у впровадженні інновацій відіграє організаційно-економічна структура управління підприємством. І подальший розвиток інноваційної діяльності підприємства залежить саме від ефективності організаційної структури, що її забезпечує. Недаремно першим етапом процесу розробки інноваційної стратегії підприємства є побудова організаційної структури, що визначає формування і впровадження інновацій (рис.1).

Рис.1. Етапи розробки інноваційної стратегії підприємства

Оптимальна організаційна структура управління складається з двох комплексів: комплексу формування і реалізації інновацій; комплексу управління інноваційною діяльністю. Дані комплекси тісно взаємозв'язані в рамках функціонування підприємства.

Комплекс формування інноваційної діяльності включає: структурні підрозділи, відповідальні за розвиток підприємства, маркетингову діяльність, НДДКР. До складу комплексу реалізації інновації входять виробничо-технічні служби, служби персоналу, що відповідають за розвиток і НДДКР. Комплекс управління інноваційною діяльністю складається з керівників структурних підрозділів і вищого керівництва [4, с.262].

При побудові організаційної структури управління інноваційною діяльністю повинні дотримуватися наступні основні принципи:

- принцип централізації, що передбачає єдиноначальність при ухваленні інноваційних рішень;

- принцип достатності: повнота охвату функцій, всі функції управління інноваційною діяльністю повинні бути охоплені структурними підрозділами підприємства;

- принцип відсутності дублювання функцій;

- принцип безперервність управління: управління інноваційною діяльністю має тільки безперервний характер;

- принцип забезпечення ефективних інформаційних потоків: інноваційний процес безперервний і, як наслідок, необхідно отримувати і аналізувати інформацію, що надходить, стосується різних аспектів інноваційної діяльності і забезпечувати оптимальний доступ до інформаційних ресурсів;

- принцип зворотного зв'язку: інноваційний процес повинен мати зворотний зв'язок з метою комплексного аналізу діяльності і своєчасного внесення коректив [5, с.72-75].

Відповідно до цих принципів організація управління інноваційною діяльністю підприємства може здійснюватися за двома різними підходами:

1) підприємство, виходячи із стратегії свого розвитку, створює дочірню структуру, організуючу процес реалізації інновацій. Організація формування і контроль за реалізацією (показники прибуткової і витратної частин) залишається у головного підприємства, дочірня структура забезпечує оперативний контроль;

2) створення складної структури усередині самого підприємства. Інструментарієм процесу управління інноваційною діяльністю є процедури, правила і норми, а також плани, бюджети, кошториси, що визначають механізм управління інноваційним процесом [4, с.263].

При цьому досвід зарубіжних підприємств свідчить, що управлінська структура у сфері інновацій може бути організована на основі таких методів: традиційної послідовної організації робіт; паралельної організації робіт; інтегральної організації робіт [3, с.258]. Але в останні десятиліття більш оптимальними вважаються лише змішані лінійно-функціональні, дивізіональні, матричні та ендхократичні організаційні структури управління інноваціями.

Лінійно-функціональна структура управління поєднує в собі переваги та недоліки двох організаційних підходів (послідовного та паралельного), забезпечує скорочення витрат завдяки розподілу праці на професійній основі і може здійснювати стримуючий вплив на технічний розвиток підприємства.

Дивізіональна структура управління – це децентралізована, динамічна система на основі створення відділів, орієнтованих на виробництво певної групи товарів. За її впровадження можливий швидкий технічний розвиток виробництва до певної межі.

Однією з прийнятних для інноваційної діяльності вважається матрична структура, яка має найбільші переваги для двох полярних варіантів: ініціативи і незалежності малого підприємства та фінансових можливостей великого підприємства. Але її впровадження має найкращі результати, якщо вона застосовується після лінійно-функціональної структури управління.

Для інноваційної організації важливим є те, наскільки в її рамках можливий розвиток індивідуалізму і культури мислення, що в кінцевому рахунку означає конкурентоспроможність підприємства. І найбільш прийнятною з цих позицій є едхократична (від англ. аdhocracy — спеціальний) організаційна система [2, с.286].

Звісно, не існує однозначної відповіді щодо оптимальної організаційної структури управління інноваціями на підприємствах. Ефективна система управління підприємством повинна бути різноманітною, тобто змінюватись у часі і просторі на основі потреб ринку, особливостей самого підприємства і його діяльності та самовдосконалення.

При цьому при побудові та перебудові організаційних структур управління інноваційною діяльністю важливо враховувати основні фактори, що повинні її визначати. До таких факторів можна віднести наступні:

- розмір підприємства (мале, середнє, велике);

- тип виробництва (масове, серійне, одиничне);

- розмір витрат на інноваційну діяльність;

- організаційний підхід (наявність підрозділу НДДКР в структурі підприємства чи створення дочірніх венчурних фірм).

Досить важливим є перший фактор – розмір підприємства (з яким часто пов’язаний і тип виробництва), - можна зауважити, що всі підприємства, з огляду на їх інноваційні можливості, поділяють на чотири типи:

- комутанти (малі підприємства);

- експлеренти і патієнти (в основному, середні підприємства, але можуть бути і малими);

- віоленти (великі підприємства).

На малих підприємствах інноваційний цикл складається лише з двох етапів і тому не потребує складної організаційної структури управління інноваціями, натомість на великих підприємствах така структура обов’язкова, оскільки процес розробки та впровадження інновацій ьагатоетапний і складний (табл.1).

Таблиця 1

Особливості організації інноваційної діяльності в часі [2, с. 286]

Етапи інноваційного циклу	Тип підприємства (залежить від розміру)
	Комутанти	Патієнти	Експлеренти	Віоленти
1. Аналіз відповідності внутрішніх можливостей розвитку зовнішнім	*	***	***	***
2. Генерація ідей інновацій	-	*	***	**
3. Відбір прийнятних ідей	-	*	***	***
4. Розробка задуму нового товару і його перевірка	-	*	***	***
5. Аналіз ринку і розробка стратегії маркетингу	-	***	***	***
6. Оцінка можливостей досягнення цілей маркетингової стратегії	-	***	***	***
7. Розробка нового товару	-	*	**	***
8. Випробування в ринкових умовах	-	**	*	***
9. Розгортання комерційного виробництва товару	*	**	-	***

— - діяльність відсутня, * - стійкі позиції,

** - слабкі позиції, *** - впевнені позиції.

Залежно від планового обсягу витрат підприємства на інноваційну діяльність організаційна структура управління такоє буде різною. Так, застосування лінійно-функціональної системи забезпечує скорочення витрат завдяки розподілу праці на професійній основі; при дивізіональній структурі управління витрати зростають; при матричній – мають місце значні витрати робочого часу на координаційну діяльність; при едхократичній управлінській системі витрати навпаки скорочуються.

ІV. Висновки

Таким чином, в даній статті узагальнено принципи побудови організаційних структур управління інноваційною діяльністю підприємства, проведено характеристику основних типів цих структур (лінійно-функціональна, дивізіональна, матрична та ендхократична), а також визначено фактори, що впливають на вибір тієї чи іншої організаційної структури управління інноваціями, серед яких основними є: розмір підприємства, тип виробництва, розмір витрат на інноваційну діяльність, організаційний підхід.

Література

1. Василенко В. О. Інноваційний менеджмент : навч. посібник / В.О.Василенко, В. Г. Шматько. – К.: ЦУЛ, Фенікс, 2003. – 440 с.

2. Дериколенко О.М. Аналіз підходів до управління інноваціями на підприємствах // Вісник Хмельницького національного університету. – 2010. - № 6. - T. 4. – С. 284-287.

3. Краснокутська Н. В. Інноваційний менеджмент : навч. посібник / Н.В.Краснокутська. — К. : КНЕУ, 2003. - 504 с.

4. Логвіненко Є.І. Аналіз ускладнення організаційної структури підприємства від впровадження механізму управління інноваційною діяльністю // Вісник Хмельницького національного університету. – 2009. - № 6. - T. 3. – С. 261-265.

5. Михайлова Л.І. Інноваційний менеджмент: Навч. посібник / Л.І.Михайлова, С. Г. Турчина. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 248 с.

6. Осика О. П. Економічні та організаційно-правові проблеми інноваційної діяльності: монографія. — Донецьк: ІЕПД НАН України, 1999. - 368 с.