Міжнародний університет бізнесу і
права, м. Херсон (Україна)
ХАРАКТЕРИСТИКА стратегіЙ розвитку агротекстильного кластеру В СУЧАСНИХ
УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ
Перспективи відродження
вівчарства та відновлення технологічного ланцюга “сільське господарство –
первинна обробка – текстильне виробництво” визначаються тим, що аграрне
виробництво текстильної сировини та текстильна промисловість, ще зберегли
основні фонди, кадровий, науковий та освітній потенціал, мають закінчені виробничі
цикли. Тому, важливе наукове і практичне значення має розв’язання проблем
докорінного реформування організаційно-економічних відносин підприємств у
технологічному ланцюгу агротекстильного виробництва, пошук нових інтеграційних
форм організації виробництва, впровадження інноваційних технологій, підвищення
конкурентоспроможності продукції.
Інноваційність стратегії визначається як створюваним
типом об'єднання, так і об’єднанням цілей технічної політики і капіталовкладень
з урахуванням створеної власності. У рамках стратегії повинні бути розроблені
окремі (функціональні) стратегічні задачі для окремих елементів об’єднання
(сільське господарство, первинна обробка вовни, текстильна промисловість, збут)
і в окремих сферах діяльності (виробництво, фінанси, інформаційна база, збут,
кадри й ін.)
Розробка стратегії припускає визначення цілей на ближню і далеку
перспективу, виходячи з оцінки потенційних можливостей виробництва і
забезпечення його відповідними ресурсами.
З урахуванням сучасного стану промисловості вовняних виробів та змісту
нового етапу перетворень економіки країни після світової фінансової кризи
головну мету політики об’єднання можна визначити як підвищення ефективності та
конкурентоспроможності вовняного виробництва на внутрішньому і зовнішньому ринках,
перехід на цій основі в стадію підйому.
Для формування і реалізації ефективної стратегії вовняних підприємств
необхідні:
1. Розробка цілісної програми дій, здатних пов’язати власні та залучені
ресурси в єдиний господарський інноваційним механізм.
2. Створення єдиної системи регулювання та стимулювання діяльності
складових підприємств об’єднання на основі цілісної інфраструктури в регіоні.
3. Використання системи конкурсної підтримки підприємств об’єднання за
інвестиційними пропозиціями, в рамках якої необхідно розробити критерії відбору
та переваги інвесторів.
4. Створення власної правової бази на рівні інтегрованого виробництва, яка
б відповідала місії та цілям підприємств, ув’язка її з законодавством країни.
Для того щоб в кластері не виникало проблем із нерівномірною увагою та
фінансуванням, доцільно ввести посилений контроль за діяльністю всієї
операційної системи та необхідну підтримку низькорентабельних підприємств.
В структурі програми розвитку вовняного виробництва необхідно обґрунтування
ключових напрямків та стратегічних альтернатив розвитку, здійснюваних в умовах
проведення активної і узгодженої регіональної політики.
У сучасних умовах всі ці фактори взаємозалежні і будь-яка зміна одного з
них, як правило, веде до зміни всього ланцюжка. В результаті дії зазначених
факторів, проблемні позиції та конкурентні переваги об’єднання або його
складових можуть проявлятися ще гостріше і набувати яскраво вираженого
характеру. Найбільш доцільним для стабільного функціонування і розвитку
підприємства є системний аналіз вивчення, який дає змогу відстежувати зміни та
взаємовплив факторів на виробничу систему. Визначення ступеня впливу зовнішніх
факторів або одного фактора, які найістотніше впливають на діяльність
підприємства, дає можливість будувати реальні сценарії та економіко-математичні
моделі існування підприємств в оточуючому середовищі.
При дослідженні були виявленні найбільш важливі фактори, що можуть впливати
на систему «сільське господарство – первинна обробка вовни – текстильне
виробництво» за наступними категоріями: географічне положення і
природно-ресурсний потенціал, науково-виробничий потенціал вовняних
підприємств, організаційно-економічні можливості та соціальний внесок
підприємства в розвиток регіону.
Для забезпечення стратегічного розвитку не окремих вовняних виробників, а
інтегрованих в кластер підприємств, вони мають діяти як єдиний
стратегічно-орієнтований механізм. Одночасна злагоджена робота усіх деталей
механізму розвитку потребує як жорстокої функціональної спеціалізації так і
взаємодії елементів відповідно їх функціям при єдиному орієнтирі розвитку. В
такому випадку існують комплексні цілі, потрібні для всіх підприємств, щоб їх
досягти розроблюють певні комбінації стратегій, які називають комплексними
стратегіями.
Для агротекстильного кластеру потрібно поєднання кількох напрямів розвитку
одночасно, щоб відобразити особливості видів виробничо-господарської
діяльності, яку здійснюють різні виробництва. Проведене нами дослідження стану
та перспектив розвитку аграрних та переробних вовняних підприємств дозволяє
визначитися комплексною економічною стратегією, яка використовує співвідношення
економічних важелів і призначена для балансування інтересів всіх зацікавлених в
ефективній діяльності та стратегічному розвитку підприємств. Складна і
багатогранна економічна стратегія може поєднувати з нашої точки зору наступні
базові шляхи розвитку
Базова можливість реалізації комплексної економічної стратегії – це
формування інноваційної інтеграційної структури керованого типу, яка доцільно
зможе використовувати внутрішні резерви в межах організаційної структури.
Невід’ємною частиною етапу формування стратегічних напрямків розвитку є
побудова прогнозів якісного розвитку кластера.
Застосування трендових моделей у прогнозуванні основних показників розвитку
обумовлено тим, що динаміка діючої вовняної системи відносно стабільна,
виробництво на сьогоднішньому рівні не схильне до значних змін, а також існує
можливість врахувати весь спектр факторів впливу на показники підприємства.
Впровадження інноваційної стратегії, стратегії розширення ринку та розвиток
зовнішньоекономічної діяльності планується на подальші періоди 2011-2015рр.,
так як вони потребують збалансування економічної системи. Відомо, що
інноваційна діяльність на первинних етапах впровадження має негативний баланс
та потребує достатніх коштів, професійних знань і стійких прямих зв’язків з
партнерами. Цих же умов вимагає реалізація стратегії зовнішньоекономічної
діяльності. Очікуваний обсяг виробництва і продажу буде збільшуватися поетапно
при послідовному впровадженні як складових, так і всієї комплексної економічної
стратегії.
У нинішніх умовах, коли все більша частина економічного навантаження лягає
на регіони, саме від ефективності регіональної економічної політики залежать стан
виробництва, рівень технічної оснащеності основними фондами підприємств,
можливості структурної перебудови економіки, вирішення соціальних проблем
регіону. Тому, розробка концепції формування стратегії розвитку крупного
багатофункціонального інтегрованого виробництва вовни та вовняних виробів в
може стати основою для прийняття владою ефективних управлінських рішень у цій
сфері.
Названі напрями розвитку важливі також з погляду вдосконалення структури
внутрішньо- та зовнішньоторговельних відносин регіону у цілому, тому що
створюють базу для інтенсифікації її перспективних форм – послуг і робіт, що
має виняткове значення в умовах глобалізації економічних процесів. Крім того,
тісний взаємозв’язок, взаємозумовленість виробництва і реалізації вовняних
товарів, у свою чергу, дає можливість стимулювати розвиток інших галузей
економіки.
Основою реалізації обраної нами комплексної стратегії є програма розвитку
вівчарства та переробних підприємств, міжрегіонального співробітництва та
міжнародної інтеграції, яка для забезпечення ефективності її впровадження
включатиме ряд проектів та програм, що потребують фінансування для реалізації,
а також перелік розроблених заходів її реалізації.
При формуванні структури кластеру і реалізації науково-обґрунтованих планів
програмно-цільових дій необхідно враховувати складність розвитку і можливі
ситуації значного ступеня ризику при високому темпі проведення економічних
перетворень багатовекторних підприємств «вівчарські господарства – підприємства
ПОВ – текстильні підприємства», які мають власні внутрішні проблеми, а отже
проблеми реагування на зміни зовнішнього середовища.
Література:
1. Буркат В.П. Вівчарство України / Буркат В.П. – К.: «Аграрна наука». –
2008. – 614с.
2. Джуринский Н.И. Проблемы сырьевой базы текстильной промышленности / Джуринский
Н.И. // Легкая промышленность. – 2008. - №5. – С.29-35.
3. Капкаев А. Текстильна промисловість України / Капкаев А. // Текстильна
промисловість -2009. —№7.-С. 12-14.
4. Клевцов К.М. Перспективи розширення сировинної бази текстильної промисловості
/ Клевцов К.М., Соболев О.А., Князєв О.В. // Проблеми легкої та текстильної
промисловості України. – 2009. - №1(15). – С. 67-71.
5. Лабурцева О. Маркетингові дослідження українського ринку текстильних
виробів:сучасний стан, проблеми, перспективи / Лабурцева О. // Маркетинг в
Україні.-2006.-№6 (40).-С.45-51.
6. Наумов О.Б. Розвиток текстильної промисловості та її сировинної бази / Наумов
О.Б. – Херсон. – 2004. –395 с.