Буковинська державна фінансова академія

Мушій Н.І.

Науковий керівник: Удовенко В.В.

ПЛАТІЖНИЙ БАЛАНС ЯК ІНДИКАТОР ЕФЕКТИВНОСТІ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ЗВ'ЯЗКІВ УКРАЇНИ

 

Анотація. У роботі досліджено сутність та значення платіжного балансу як фактору, що визначає ефективність зовнішньоекономічної діяльності країни. Проаналізовано його стан та основні чинники порушення рівноваги платіжного балансу України. Запропоновано шляхи зменшення впливу наслідків світової фінансово-економічної кризи на стан вітчизняного платіжного балансу.

Ключові слова: платіжний баланс фінансова криза, валютна криза, рівновага платіжного балансу, платіжна позиція, резервні активи, прямі інвестиції.

 

Постановка завдання. В умовах глобалізації світової економіки зростають міжнародні обороти товарів і послуг, прискорюється рух капіталів і фінансових ресурсів. Водночас для кожного окремого суб'єкта світогосподарських зв'язків загострюється проблема пристосування національної економіки до зовнішніх змін і збереження її рівноважного стану. Інформаційною базою для розробки стратегії і тактики зрівноваження міжнародних валютно-фінансових і кредитних відносин слугує платіжний баланс, порушення рівноваги якого виявилось одним з визначальних чинників дестабілізації еко­номіки України [10].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемі рівноважного стану української економіки присвячені теоретичні та прикладні розробки широкого кола вітчизняних учених: А. Гальчинського [2], В. Геєця [3],         В. Шевчука [9] та інших. Разом з тим залишаються дискусійними і недостатньо розробленими методологічні аспекти статистичного оцінювання рівноваги платіжних балансів та впливу дисбалансів на конкурентоспроможність країни. Враховуючи той факт, шо стан пла­тіжного балансу істотно інтенсифікував негативний прояв глобальної еконо­мічної кризи й ускладнив її перебіг в умовах інституційно незрілої та струк­турно викривленої української економіки, різні аспекти забезпечення рівно­ваги платіжного балансу в умовах розгортання кризи також знайшли висвітлення у працях О. Береславської [1], С. Корабліна [6], А. Шкляра  [10] та інших.

Метою написання даної роботи є теоретичне висвітлення впливу стану платіжного балансу на макроекономічні показники та аналіз існуючого стану зовнішньоекономічних зв'язків України.

Виклад основного матеріалу. Платіжний баланс характеризує співвідношення між сумами платежів, здійснених країною за кордоном протягом певного часу, і коштами, що надійшли у країну протягом того самого періоду. Якщо надходження коштів перевищує їх витрати - це активний баланс, коли ж платежі іншим країнам перевищують надходження коштів від них це пасивний баланс [8, 135].

Фінансовий стан України від початку 2008 року суттєво погіршився. Від'ємне сальдо зовнішньоторговельного балансу у 2009 р. становило 1953,0 млн. дол. США, що свідчить про значне перевищення імпорту над експортом. Як наслідок, у 2009 р. Україна зіштовхнулась із кризою споживання та галопуючою інфляцією. У 2010 році дефіцит поточ­ного рахунку платіжного балансу України зріс до 2,6 млрд. дол. США (1,9% від ВВП), порівняно з 1,7 млрд. дол. США у 2009 році (1,5% від ВВП). Таке розширення дефіци­ту поточного рахунку стало ре­зультатом погіршення стану зов­нішньої торгівлі товарами, насамперед у ІІ половині 2010 року.

Головним фактором погіршення стану зовнішньої торгівлі виступало відновлення внутрі­шнього попиту, що знайшло відображення у випереджаючих темпах зростання імпорту товарів над експортом (35,4% і 29,0% відповідно). Додатне саль­до торгівлі послугами збільши­лось до 4,7 млрд. дол. США з 2,4 млрд. дол. США в 2009 році, переважно за рахунок підвищення тарифів на транспортування газу.

У цілому за 2010 рік за капі­тальним і фінансовим рахунком сформувався профіцит у розмірі 7,7 млрд. дол. США (на відміну від дефіциту у 12 млрд. дол. США за 2009 рік). Цей профіцит був забезпечений достатньо ви­сокими обсягами притоку пря­мих іноземних інвестицій (5,7 млрд. дол. США) та борговими залученнями державного (5.1 млрд. дол. США) і реального (3,4 млрд. дол. США) секторів.

Основними чинниками наростаючої кризи фінансового рахунку стали:

1.                Гальмування притоку прямих інвестицій унаслідок поширення глобальної нестабільності та погіршення економічних перспектив.

2.                Значний відтік портфельних інвестицій, зумовлений тими ж факторами, що і відтік прямих іноземних інвестицій (ПІІ), а також панічними настроями іноземних інвесторів через різке загострення проблем в українських банках і корпоративному секторі, обтяжених надмірними обсягами зовнішніх боргів.

3.                Істотне скорочення чистого притоку коштів за середньо- та довгостроковими кредитами і єврооблігаціями внаслідок значних планових погашень українськими суб'єктами — сектором державного управління, банками, інши­ми секторами — своїх зовнішніх зобов'язань за раніше залученими кредитами [10].

В результаті кумулятивної дії вищеназваних чинників виник значний дефіцит платіжного балансу, який має фінансуватися за рахунок резервних акти­вів України, які внаслідок цього скоротились у 2010 р. на 8459,0 млрд. дол. США, що у порівнянні з 2009 р. — на 14113,0 млрд. дол. США  менше [5].

Рис. 1. Експортно-імпортні операції України за 2007-2010 роки

 

Як видно з рис.1, у 2010 році обсяг як імпортних, так й експортних операцій зріс в порівнянні з 2009 роком на 30,1% та 27,7% відповідно. За чотири останні роки найбільший обсяг експортно-імпортних операцій, здійснених резидентами та нерезидентами на території України, спостерігався у 2007 році.

Наслідки фінансової кризи в Україні, а саме високі девальваційні очікування, недовіра до банківської системи, негативні настрої іноземних інвесторів щодо українських позичальників тощо, обумовили збереження значного від'ємного сальдо за фінансовим рахунком (4,5 млрд. дол. США).

Через стагнацію світової економіки обсяги прямих інвестицій з 2009 року показували негативну динаміку. Так, обсяги притоку прямих іноземних інвестицій в Україну у даному році зменшилися більше ніж вдвічі в порівнянні з 2008 роком і були  оцінені в 4654,0 млн. дол. США. Накопичений обсяг інвестицій в економіку України на кінець 2010 року оцінений в 5759,0 млрд. дол. США, тобто зріс на 19,2% у порівнянні з 2009 роком.

Припустимо, що дефіцит платіжного балансу України викликають і не підкріплені соціальні виплати (які мають популістський характер з боку уряду), а також дефіцит державного бюджету і необхідність обслуговування зовнішнього боргу держави, що потребує додаткових мільярдів валютних коштів. Окрім цього, дефіциту платіжного балансу сприяє жорстка залежність гривні до долара США. Затягування переходу до SDR (умовної валюти Міжнародного валютного фонду, яка складається з корзини чотирьох валют - долара, євро, англійського фунту та японської єни) є надзвичайно небезпечним і непродуктивним для фінансового стану України.

Для досягнення економічної стабільності, Україна основним інструментом макроекономічної політики обрала курсову політику. Враховуючи економічний стан країни, девальвацію або ревальвацію можна застосовувати тимчасові міри, які періодично змінюють одна одну, не порушуючи тенденцій курсової політики. Найкращим джерелом фінансування дефіциту платіжного балансу є прямі іноземні інвестиції. В пошуках джерел погашення дефіциту платіжного балансу промислово розвинені країни мобілізують кошти на світовому ринку капіталів у вигляді кредитів банківських консорціумів, облігаційних позик. Проте й тут виникають серйозні перешкоди, а саме, у зв'язку з активним залучення іноземних кредитів для балансування платіжного балансу зовнішня заборгованість перетворюється на глобальну проблему.

Отже, вузька спеціалізація зовнішньої торгівлі України і надмірна залеж­ність від зовнішніх запозичень — ключові чинники вразливості її платіжного балансу щодо змін у зовнішньому середовищі.

Одним із чинників, що негативно впливає на стан балансу, є збільшення імпорту товарів та послуг. Протидія цьому явищу має бути спрямована на підтримку та заохочення національного виробника, щоб витіснити імпортні товари, які легко можуть бути замінені українськими виробами. Особливо це стосується товарів широкого вжитку, а саме косметично- парфумерних виробів, будматеріалів, продукції харчової, легкої та взуттєвої промисловості, що надходять в Україну з Китаю, Туреччини, Росії [9, 34].

Теоретично, будь-який уряд прагне досягнути три несумісні цілі: стабільність валютного курсу, мобільність капіталу та грошово-кредитну автономію, причому згідно з М. Обстфельдом і А. Тейлором [11, 2], іс­нує феномен неможливості досягнення одночасно всіх трьох описаних цілей, в результаті чого вони отримали назву «несумісної трійці» або трилеми грошо­во-кредитної політики. Якщо країна прагне уникнути надмірних коливань ва­лютного курсу і зберегти монетарну автономію, їй доведеться ввести контроль за рухом капіталу. Подібна політика використовувалась ще за часів Великої де­пресії, коли контроль за рухом капіталу використовувався одночасно для під­тримки стабільного валютного курсу та досягнення незалежності грошово- кредитної політики.

Для подолання негативних впливів світової економічної кризи на платіжний баланс та економіку України необхідно:

-                    стимулювати зменшення дефіциту торговельного балансу через підтримку експортних галузей і відвойовування національним виробником рин­ків, на яких домінують імпортні товари;

-                    стабілізувати приплив зовнішнього капіталу через фінансовий рахунок;

-                    заохочувати приплив інвестиційного капіталу та прямих іноземних інвестицій шляхом стабілізації політичної ситуації та покращення інвестицій­ного клімату в країні.

Реалізація зазначених заходів зменшить мінливість динаміки статей платіжного балансу та певним чином нівелює вплив світової фінансової кризи на платіжний баланс та валютний ринок України.

Для реалізації визначеної монетарної політики держави вимушеним кроком є відмова від реалізації всіх трьох цілей: для залучення фінансової підтримки МВФ Національ­ний банк України та уряд пішли на поступки у питаннях грошово-кредитної та бюджетної політики, було прийнято рішення про відмову від фіксованого об­мінного курсу та вжито низку заходів щодо посилення контролю за рухом капіталу.

Висновки. Отже, можна зробити висновок, що сучасний стан економіки відіграє значну роль в реалізації зовнішньоекономічної політики держави, але проблеми, що існують в ході підтримки його стабільності вимагають перегляду базових елементів фінансової та економічної політики нашої держави, підтримки стратегічно виправданої монетарної політики Національного банку України. На жаль, Уряд України сьогодні не здійснює виважених кроків у цьому напрямі, а вдається до державно-соціалістичних, а подеколи й утопічних механізмів замість управління економікою країни.

Список використаної літератури:

1.           Береславська О. Чинники курсової нестабільності в Україні // Вісник Національного бан­ку України. – 2009. - №2. - С. 8-14.

2.                    Гальчинський А. Нас очікує поетапне перетворення існуючої валютної сис­теми, і сьогодні може йтися лише про проміжні рішення / А. Гальчинський, Ю. Сколотяиий // Дзеркало тижня. - 4.04.2009. - №11.

3.                    Геєць В. Каталізатором фінансової кризи в Україні була світова криза, але значна частина передумов має внутрішнє походження / В. Геєць // Вісник Національного банку України. - 2009.- №2. - С. 16-18.

4.                    Динаміка поточного капітального та фінансового рахунків платіжного балансу у 2010 році ( За матеріалами НБУ) // Фінансовий ринок України. – 2011. - №2 (88). – С. 3-7.

5.                    Зовнішній борг України // Національний банк України // www.bank.gov.ua.

6.                    Кораблін С. Курсові міражі //Дзеркалотижня,— 4.12.2009 — №46.

7.                    Офіційний сайт НБУ // www.bank.gov.ua.

8.                    Сніжко О.В. Міжчасова концепція платіжного балансу: сутність та використання / О.В. Сніжко, О. Ю. Анісімова // Фінанси України. - 2008. - №10. - ст. 129-138.

9.                    Шевчук В. взаємодія зростання ВВП і рахунків платіжного балансу - поточного і фінансового / В. Шевчук// Вісник НБУ. - 2007. - №7. - ст. 32-37.

10.               Шкляр А. І. Платіжний баланс України: чинники кризи і механізми відновлення рівноваги / А. І. Шкляр // Актуальні проблеми економіки. – 2010. - №6 (108). – С. 266-271.

11.                Obstfeld, M., Taylor, A. M. The Great Depression as a Watershed: International Capital Mobility over the Long Run (March 1997). – NBER Working Paper No. W5960.