Вусятицька М. П.

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, Україна

Сутність та класифікація фінансових важелів впливу на соціально-економічний розвиток країни

Сучасний стан економіки нашої держави та її регіонів потребує активного державного втручання для виходу її з кризи, стабілізації та досягнення стійкого економічного зростання. Для реалізації цього завдання необхідно виважено й обґрунтовано підійти до вибору системи фінансових важелів впливу на національний та регіональний економічний розвиток.

Поняття “фінансового важеля” розглядається економістами в двох значеннях:

1) як інструмент регулювання пропорцій власного та позикового капіталу з метою максимізації рентабельності власних коштів підприємства [2].

2) як складову фінансового механізму.

В цій статті ми будемо зосереджувати увагу на понятті фінансового важеля як складової фінансового механізму.

У тлумачному словнику української мови подається таке визначення важеля:

1) у прямому значенні “це найпростіше знаряддя у вигляді стрижня, що може обертатися навколо нерухомої точки опори і служить для піднімання, відвантажування чого-небудь, зрівноважуючи більшу силу з допомогою меншої”;

2) у переносному значенні “це засіб, яким можна надати дії, сприяти розвитку чого-небудь, або пожвавити, підсилити діяльність кого-, чого-небудь” [1].

Звідси можна зробити висновок, що поняття “фінансовий важіль” повинно володіти такими ознаками:

1) метою використання фінансового важеля повинен бути вплив на певний процес, зокрема на економіку, яка постійно перебуває в процесі розвитку;

2) дія фінансового важеля проявляється у певних змінах, що виникають протягом певного часового проміжку, який потрібен для того, щоб спрацював фінансовий механізм;

3) використання важеля направлене на одержання стимулюючого (підсилюючого) або стримуючого ефекту на певні процеси відповідно до поставлених цілей. Окремо виділяти стабілізуючий ефект важеля, на нашу думку, не доцільно, так як він спрямований на запобігання відхиленню певного розвитку подій від “запланованої траєкторії”, що полягає в стимулюванні при спаді та стримуванні при зростанні.

4) застосування фінансового важеля впливу повинно здійснюватися цілеспрямовано органами державної влади. Ця ознака фінансового важеля впливу відрізняє його від об’єктивно діючого фактора впливу, який носить об’єктивний характер. Наприклад, для стимулювання ощадного використання водних ресурсів важелем впливу буде збір за користування водними ресурсами, а фактором – дефіцит водних ресурсів.

5) дія важеля реалізується опосередковано, через певний причинно-наслідковий зв'язок. Наприклад, зміна норми резервування впливає на пропозицію грошей, зміна пропозиції грошей впливає на процентну ставку, зміна процентної ставки впливає на інвестиції, рівень цін тощо.

Отже, фінансовий важіль можна трактувати як сукупність фінансових засобів, які використовує уряд шляхом використання наявних в нього інструментів для впливу на розвиток економіки, створюючи сприятливі для цього умови, відповідно до поставлених цілей і завдань фінансової політики.

Для кращого розуміння сутності фінансових важелів буде доцільно класифікувати їх за певними ознаками.

За складовими фінансової політики можна виділити такі види фінансових важелів:

1) бюджетні;

2) податкові;

3) грошово-кредитні;

4) валютні;

5) амортизаційні;

6) цінові;

7) інвестиційні.

За силою впливу на економічні процеси фінансові важелі бувають:

1) сильні, який чинять значний вплив і застосування яких дає високий результат,

2) слабкі, наслідки від застосування яких не є очевидними і результати незначні.

За суб’єктами, що використовують фінансові важелі для реалізації фінансової політики, розрізняють такі:

1) фінансові важелі центральних органів влади;

2) фінансові важелі органів місцевого самоврядування.

За напрямком впливу фінансові важелі поділяються на:

1) стимулюючі, що сприяють позитивним економічним процесам;

2) стримуючі, що запобігають негативним явищам в економіці.

За рівнем впливу фінансові важелі слід поділяти на:

1) важелі, метою застосування яких є вплив на економіку цілої держави;

2) важелі, що використовуються для регулювання розвитку окремих галузей;

3) важелі, якими чинять вплив на підприємства та окремих індивідів.

Дія фінансового важеля проявляється через певний період часу, що обумовлено його опосередкованим впливом, і залежно від цього можна виокремити такі види важелів як:

1) важелі, що дають результат у довгостроковому періоді;

2) важелі, дія яких проявляється в короткостроковому періоді.

Маючи на меті здійснити певний регулюючий вплив на економічні процеси в державі, влада повинна використовувати такі фінансові важелі, які б повністю відповідали поставленим цілям фінансової політики.

Література:

1. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [ред.-упорядн. В. Т. Бусел]. – К.: Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2005. – 1728 с.

2. Завгородній А. Г. Фінансово-економічний словник / А. Г. Завгородный, Т. Л. Вознюк – К.: Знання, 2007. – 1072 с.

3. Фінансово-монетарні важелі економічного розвитку: В 3 т. / За ред. чл.-кор. НАН України А.І.Даниленка. Т. 1: Фінансова політика та податково-бюджетні важелі її реалізації. – К.: Фенікс, 2008. – 468 с.