К.е.н. Разборська О.О., Блеснюк І.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ АУДИТУ ОПЕРАЦІЙ ПРОДАЖУ І РОЗРАХУНКІВ З ПОКУПЦЯМИ ТА ЗАМОВНИКАМИ

Постановка проблеми. Протягом свого історичного розвитку операції продажу під впливом адміністративних та ринкових механізмів постійно змінювалися та піддавалися еволюції. Ці процеси зумовили якісні зрушення у всій системі виробничо-торговельних відносин. Безперечним є факт зростання розрахунково-платіжних відносин між підприємствами, а це в свою чергу потребує належної організації управління та розрахунків з покупцями та замовниками [1].

В сучасних умовах операції продажу і розрахунків з покупцями та замовниками потребують все більше уваги до себе, особливо з огляду на те, що саме на їх основі можливе розгортання ланцюгової реакції порушення розрахунково-платіжної дисципліни між підприємствами-продавцями та підприємствами-покупцями чи замовниками, що безумовно, негативно вплине на виробничо-торговельні відносини у цілому. Тобто, процеси продажу і розрахунків з покупцями та замовниками є об’єктивною реальністю виробничих та ринкових процесів, що вимагають належної організації фінансового контролю їх на будь-яких підприємствах, особливо незалежної аудиторської оцінки їх ефективного виконання для потреб у об’єктивній неупередженій інформації різних користувачів (покупців, замовників, менеджерів, податкових органів і таке інше).

Сучасний бізнес надзвичайно динамічний, що змушує власників і керівників підприємств постійно удосконалювати методи та техніку управління. У цьому зв’язку для підприємств, які працюють на українському ринку, особливо актуальною є проблема прийняття стратегічно та тактично правильних рішень щодо ведення і розвитку бізнесу. Очевидно, що у першу чергу керівникові підприємства необхідна інформація, на підставі якої було б можливо провести точний розрахунок, глибокий аналіз, детальне порівняння альтернативних варіантів і здійснити мотивований вибір наступних дій господарської діяльності. Основним джерелом інформації на підприємствах є бухгалтерський облік, що в умовах ринку покликаний не лише фіксувати й узагальнювати облікову інформацію, але й забезпечувати ефективне ведення господарської діяльності підприємств.

Необхідність вдосконалення аудиту операцій продажу і розрахунків з покупцями та замовниками підприємств в сучасний період визначається причинами об’єктивного порядку, максимальною свободою підприємницької діяльності, формуванням соціально-орієнтованої економіки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. На сьогодні питанням аудиту операцій продажу і розрахунків з покупцями та замовниками приділяється велика увага як вітчизняними, так і зарубіжними економістами-науковцями. Так, більшість дослідників - М.Баканова, С.Барнгольц, Ф.Бутинець, В.Бєлобородова, С.Голов, Н.Дорош, В.Завгородній, Б.Карпінський, Д.Мельник, Є.Мних, О.Редько, В.Сопко, В.Суторміна, Ю.С.Цал-Цалко, Б.Усач, А.Шеремета та інші розглядають операції продажу і розрахунки з покупцями та замовниками, як процес реалізації продукції, товарів, робіт та послуг підприємств, який характеризується розміром виручки від їх реалізації: кількості, асортименту та якості продукції, що підлягає реалізації, а також рівня реалізаційних цін. Проте, особливої уваги в процесі аудиту операцій продажу і розрахунків з покупцями та замовниками заслуговують умови, що впливають на розмір виручки від реалізації продукції, товарів, робіт та послуг підприємств та, відповідно, впливають на рівень забезпечення якісною інформацією її користувачів.

Метою даного дослідження є розробка рекомендацій та пропозицій щодо удосконалення організації та методики аудиту операцій продажу і розрахунків з покупцями та замовниками щодо забезпечення якісними даними різних груп користувачів інформації.

Виклад основного матеріалу дослідження. На сьогодні не підлягає сумніву питання щодо необхідності надання інформації про операції продажу і розрахунки з покупцями та замовниками, як управлінському складу персоналу підприємства, так і зовнішнім користувачам. Основним внутрішнім джерелом самофінансування є виручка (дохід) від реалізації продукції, робіт, послуг і саме від виручки (доходу) від реалізації продукції, як від основного доходу операційної діяльності, залежить розвиток підприємств [2].

Управлінський персонал підприємства повинен володіти інформацією про розміри виручки від реалізації продукції, робіт, послуг, що можуть завдати впливу на структуру активів і зобов’язань підприємства. В залежності від потреб управління внутрішньогосподарської інформації операції продажу і розрахунків з покупцями та замовниками формуються у двох аспектах: оперативна інформація (за день, тиждень, декаду) та ретроспективну інформацію (за місяць, квартал, півріччя, рік). При цьому оперативна інформація служить основою для аудиту своєчасності надходження виручки від реалізації продукції, а також над погашенням зобов’язань, що передбачені платіжним календарем щодо податкових відрахувань. Слід зауважити, що така інформація може бути одержана лише з первинних та групувальних регістрів обліку або з внутрішніх управлінських звітів, що складаються на їх основі.

Інформацією для аудиту розрахунків із покупцями та замовниками є записи в аналогічних первинних документах та відповідного облікового регістру за рахунком 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками». На підставі операцій, що відображені за дебетом цього рахунка, перевіряється правильність визначення продажної вартості реалізованої продукції, товарів, виконання робіт, надання послуг підприємства, яка має містити податок на додану вартість, акцизи та інші податки, збори (обов’язкові платежі), що підлягають перерахуванню до бюджету та позабюджетних фондів. На підставі залишків за кредитом зазначеного рахунка перевіряють суму платежів, що надійшли на рахунки підприємства у банківських установах або в касу, та перевіряють інші види розрахунків.

Так, інвентаризація розрахунків із покупцями та замовниками оформляється актом. При цьому, проводиться звірка розрахунків шляхом надсилання дебіторам витягів з особових рахунків для підтвердження заборгованості чи спростування її. Підприємства-дебітори або підтверджують заборгованість, або повідомляють свої заперечення із зазначенням суми розходжень. Якщо проведені розрахунки відповідають діяльності підприємства, то контролер організовує їх взаємозвірки через оформлення акта звірки розрахунків. Таким чином, саме взаємозвірка розрахунків дає можливість контролеру підтвердити достовірність і реальність заборгованості та дотримання розрахунково-платіжної дисципліни підприємства.

Також слід відзначити, що в процесі аудиту операцій продажу і розрахунків з покупцями та замовниками достовірність заборгованості покупців і замовників при розрахунках через банк можна підтвердити даними розрахунково-платіжних документів, які прикладаються до витягів банку з відповідного рахунка. Виявлені порушення розрахунків мають бути відображені у відповідному розділі аудиторського висновку щодо результатів аудиту фінансово-господарської діяльності підприємства, а також підтверджені групувальними відомостями встановлених аудитором порушень та зловживань, актами інвентаризації заборгованості з покупцями і замовниками та актами звірки розрахунків, що додаються.

Ретроспективна інформація у фінансових звітах про операції продажу і розрахунків з покупцями та замовниками використовується для фінансового планування управління грошовими потоками та обсягами продукції, що підлягає реалізації, а також прогнозування рівня ліквідності та платоспроможності.

Проте, за складних умов ринкової невизначеності, зумовлених постійними змінами, питання управління продажами зазнають певних змін. З’являється об’єктивна необхідність управління процесом продаж з використанням сучасного механізму стратегічного аудиту, необхідність розробки стратегій управління збутовою діяльністю в умовах ризику та невизначеності. Одним з напрямків вдосконалення управління продажами є запровадження на підприємстві якісної системи внутрішнього контролю для забезпечення стратегічного управління збутовими ризиками.

Стратегічне управління збутовими ризиками – це логічна послідовність управлінських дій, що охоплює аналіз факторів ризику, оцінювання рівня ризиків, які виникають при здійсненні підприємством своєї діяльності на ринку, а також розробку стратегічних і тактичних заходів, спрямованих на нівелювання збутових ризиків і (або) запобігання ним. При цьому процес стратегічного аудиту збутовими ризиками повинен бути безупинним та проводитися за допомогою моніторингу, контролю й необхідних коригуючих впливів та повинен стати функцією внутрішнього аудиту.

Висновок. З огляду на все вищезазначене, можемо зробити наступний висновок, що на підприємствах має бути організована система підготовки та надання користувачам регулярної управлінської звітності, що містить інформацію про операції продажу і розрахунків з покупцями та замовниками. При цьому дана звітність зможе бути використана за двома напрямками – для оперативного управління розмірами виручки від реалізації продукції підприємства та для складання річної фінансової звітності, що підвищить якість зовнішнього та внутрішнього аудиту. В умовах ризику та невизначеності діяльності підприємств виникла об’єктивна необхідність управління процесом продаж з використанням сучасного механізму стратегічного аудиту системою внутрішнього контролю, що серед інших функцій має на меті розробку стратегій управління збутовою діяльністю підприємства.

Література:

1. Фінанси підприємств / За ред. А. М. Поддєрьогіна. - К., 2002. – 571 с.

2. Цивільний Кодекс України: Затв. Постановою Верховної Ради України від 16.01 2003р. №435-IV (зі змінами і доп.).