К.е.н. Разборська О.О., Жарук І.А.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

РОЗВИТОК ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ ФОРМУВАННЯ, ВИКОНАННЯ МІСЦЕВОГО БЮДЖЕТУ:ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

Постановка проблеми. За останні роки в Україні спостерігається критичне обмеження фінансових ресурсів, що пов’язане з формуванням та виконанням місцевого бюджету. Через місцеві бюджети держава перерозподіляє фінансові ресурси для здійснення соціальних гарантій населенню, фінансування соціально-економічної сфери та інших заходів. Саме тому мобілізація фінансових ресурсів до місцевих бюджетів є однією з важливих проблем створення сприятливих економічних умов діяльності суб’єктів господарювання.

Особливого значення місцеві бюджети набувають для органів місцевого самоврядування, оскільки складають фінансову основу для забезпечення їх діяльності. Так, у структурі доходів та видатків одночасно зі збільшенням обсягів місцевих бюджетів, зростають видатки на утримання бюджетних установ (80-85% видатків місцевих бюджетів за економічною класифікацією, зокрема на заробітну плату працівників).

Отже, досить гостро постає питання щодо ефективного планування та законного, цільового використання місцевих бюджетів, досягнення результативних показників при прийнятті органами місцевої влади рішень в умовах наявності значної кількості місцевих бюджетів на території України, а також зростання обсягів та зміни структури місцевих фінансів, нестабільності їхніх доходних джерел.

Саме тому актуальним є організація ефективного державного фінансового контролю формуванням і виконання місцевого бюджету, який сприятиме зменшенню порушень та зловживань при використанні бюджетних коштів, підвищенню відповідальності за здійсненні бюджетні правопорушення при прийнятті рішень органами місцевого самоврядування, а також забезпечить умови для їх попередження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанням організації та проведення державного фінансового контролю за формуванням і виконанням місцевого бюджету присвятили цілу низку праць вітчизняні та зарубіжні науковці й практики, такі як М.Білуха, Ф.Бутинець, П.Германчук, Т.Єфименко, І.Микитюк, Є.Мних, Д.Олійник, Н.Рубан, І.Стефанюк, В.Суйц, Л.Сухарева, В.Шевчук та багато інших. Однак, проведення нами подальшого дослідження даної проблеми обумовлене нагальною необхідністю перегляду підходів до організації державного фінансового контролю формування і виконання місцевого бюджету у розрізі застосування сучасних форм державного фінансового контролю з метою ефективного та економного витрачання бюджетних коштів.

Виклад основного матеріалу дослідження. Державний фінансовий контроль формування і виконання місцевого бюджету є невід’ємною складовою функцій управління фінансовими ресурсами місцевого рівня, яка забезпечує реалізацію цілей державної фінансової політики, поліпшення фінансово-економічних показників, а також зростання доходів місцевих бюджетів та ефективне їх використання.

Основним суб’єктом проведення аудиту, який наділений контрольними повноваженнями у сфері місцевих фінансів виступає спеціалізований орган державного фінансового контролю – Державна контрольно-ревізійна служба України.

Серед головних завдань КРУ є здійснення державного фінансового контролю за використанням та збереженням державних фінансових ресурсів суб’єктів господарювання державного сектору економіки, на підприємствах та організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з місцевого бюджету, а також виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у майбутньому.

Основними завданнями КРУ на етапі контролю за формуванням та виконанням місцевих бюджетів є:

• контроль за законним, цільовим і ефективним формуванням та використанням коштів місцевих бюджетів;

• виявлення упущень і недоліків організаційного, нормативно-правового та фінансового характеру, які перешкоджають своєчасному та повному виконанню бюджетної програми;

• розробка пропозицій щодо усунення виявлених недоліків та попередження їх.

Як на нашу думку, надання таких повноважень КРУ зумовлено тим, що фінансовий контроль за формуванням і виконанням місцевого бюджету з боку органів місцевого самоврядування є недостатньо розвиненим, оскільки не мають спеціалізованих структурних підрозділів, які б могли виконувати цю функцію та об’єктивно оцінювати свою роботу.

Державний фінансовий контроль формування і виконання місцевого бюджету реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудиту та інспектування.

Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Державний фінансовий аудит є різновидом державного фінансового контролю і полягає у перевірці та аналізі фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю.

Серед форм здійснення державного фінансового аудиту формування і виконання місцевого бюджету слід виділити: аудит ефективності, фінансовий аудит, державний фінансовий аудит виконання місцевих бюджетів.

Особливого значення аудит ефективності набуває на етапі планування місцевого бюджету, який проводиться за допомогою об’єктивного аналізу поточного та перспективного планування видатків місцевих бюджетів на основі науково-обгрунтованих програм розвитку та оцінки повноти досягнення запланованих цілей, а також розробки пропозицій щодо формування власних джерел фінансування зі збільшенням фінансової незалежності певного місцевого бюджету від державного [1].

Проведення фінансового аудиту органами КРУ за формуванням і виконанням місцевого бюджету здійснюється щодо видаткової частини у формі попереднього та послідуючого контролю. Попередній контроль проводиться до моменту здійснення фінансових операцій, під час яких допускаються або можуть бути допущені порушення. Послідуючий контроль проводиться після завершення фінансових операцій, під час яких були допущені порушення, що підтверджуються відповідною звітною інформацією. Як бачимо, важливість фінансового аудиту за формуванням і виконанням місцевого бюджету проявляється у тому, що він покликаний перш за все запобігати порушенням у формуванні та використанні фінансових ресурсів місцевого самоврядування, уникати можливих фінансових втрат.

Державний фінансовий аудит виконання місцевих бюджетів має на меті висловлення судження аудитора, чи відповідають показники їх дохідної та видаткової частин запланованим значенням, що викладені у рішеннях місцевих органів влади щодо місцевого бюджету на визначений рік [2].

Відповідно, серед основних завдань аудиторського дослідження формування і виконання місцевих бюджетів може бути:

- аналіз поточного та перспективного планування видатків місцевих бюджетів;

- оцінка відповідності фактичних джерел формування дохідної частини місцевого бюджету запланованим;

- визначення повноти надходжень до місцевого бюджету з кожного джерела;

- визначення своєчасності надходжень до місцевого бюджету з кожного джерела;

- оцінка відповідності напрямів видатків з місцевого бюджету запланованим;

- визначення повноти видатків з місцевого бюджету за кожним напрямом;

- визначення своєчасності видатків з місцевого бюджету за кожним напрямом;

- оцінка обґрунтованості та ефективності видатків з місцевого бюджету.

Як бачимо, правильно визначені форми державного фінансового контролю формування і виконання місцевих бюджетів забезпечують своєчасність та повноту виконання намічених завдань щодо ефективного планування видатків місцевих бюджетів та їх своєчасності й повноти виконання за кожним напрямом видатків.

За результатами державного фінансового аудиту формування і виконання місцевих бюджетів складається аудиторський звіт, який повинен містити конкретну та достовірну інформацію про висновки оцінювання рівня управління видатками місцевого бюджету, результати попереднього обговорення проекту аудиторського звіту з метою максимального уникнення розбіжностей, обґрунтовані пропозиції щодо ефективного використання коштів місцевого бюджету у майбутньому.

Висновок. Узагальнюючи вищевикладене, можна зробити наступні висновки:

- фінансова система місцевого рівня, що розвивається у регіонах України, зможе стати ефективною лише за умови, що належне місце у її складі займуть місцеві бюджети як самостійні інститути. Їх значення пояснюється тим, що через місцеві бюджети держава перерозподіляє фінансові ресурси для здійснення соціальних гарантій населенню, фінансування соціально-економічної сфери та інших заходів;

- з урахуванням сучасних умов децентралізації місцевих бюджетів, особливо їх дохідної та видаткової частини, державний фінансовий аудит повинен стати постійним інструментом контрольної роботи для забезпечення ефективного фінансового контролю і повинен бути орієнтований на результат;

- поєднання двох видів державного фінансового контролю – інспектування й аудиту різних форм забезпечить більш високу вірогідність ефективного контролю за формуванням і виконанням місцевих бюджетів органами КРУ, оскільки сприятиме комплексній оцінці стану формування і виконання місцевих бюджетів, як з погляду дотримання бюджетного процесу на всіх його стадіях, так і щодо ефективності використання коштів місцевих бюджетів. При цьому, важливою характеристикою системи державного фінансового контролю формування і виконання місцевого бюджету повинна стати його всеосяжність, що забезпечує охоплення все більшої кількості коштів місцевого бюджету та, відповідно, одержання повнішої інформації щодо фактичного стану їх використання.

Література:

1. Про затвердження Методичних рекомендацій з організації та проведення державного фінансового аудиту виконання місцевих бюджетів: Наказ Головного КРУ України від 13.03.2007 р. №50. www/rada.gov.ua

2. Шерстюк О.Л. Аудит державних фінансів: навч. посіб. /О.Л. Шерстюк . – К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, - 2010. – с.340.