Экономические науки / 7. Учет и аудит

Щербина А.Ю.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Теоретичні основи організації обліку та контролю строкових коштів клієнтів комерційного банку

Однією з основних функцій банківської системи будь-якої країни виступає раціональний розподіл фінансових ресурсів шляхом акумулювання тимчасово вільних коштів населення та суб’єктів господарювання та спрямування їх на розвиток економіки. Без достатньої ресурсної бази банки не можуть належним чином здійснювати кредитування поточних потреб юридичних та фізичних осіб, реалізовувати потужні інвестиційні проекти. Виходячи з вищезазначеного важливого значення та актуальності набуває обґрунтування ролі правильної організації обліку депозитних операцій банків як вирішального фактора економічного зростання та стабільності банківської системи.

Значну увагу темі депозитів приділяли такі видатні зарубіжні вчені, як А. Маршал, А. Сміт, П. Роуз, а також вітчизняні науковці М. Алексєєнко, О. Барановський, О. Дзюблюк, А. Мороз, О. Огієнко, М. Савлук. У своїх працях вони розглядають економічне значення депозитних операцій, їх вплив на формування ресурсів банку.

Депозитна політика комерційного банку ґрунтується на дослідженні досягнутого рівня розвитку депозитних відносин банку з клієнтами і націлена на їх вдосконалення та розвиток. Комерційному банку важливо розробляти депозитну політику насамперед тому, що це дає можливість регулювати, управляти, раціонально організовувати взаємини між банком і його клієнтами щодо зворотного руху коштів.

Виступаючи посередниками на фінансовому ринку, банки через здійснення операцій щодо залучення та розміщення грошових ресурсів організовують рух капіталу. Операції щодо залучення грошових ресурсів значною мірою пов’язують зі здійсненням депозитних операцій при формуванні ресурсної бази [1].

Депозит – це грошові кошти в національній та іноземній валюті, що передані їх власником або іншою особою за його дорученням в готівковій або безготівковій формі на рахунок банку для зберігання на певних умовах [2]. Розрізняють депозити строкові та поточні (до запитання). Враховуючи нестабільність депозитів до запитання, що обмежує їх використання банками щодо здійснення кредитної діяльності, важливе місце в формуванні ресурсів банку займають саме строкові депозити.

Клієнтами, що відкривають у банку депозитний рахунок і, таким чином, передають кошти у тимчасове розпорядження банку для формування його депозитної бази, можуть бути: приватні (фізичні) особи та їх об'єднання; юридичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, організації та установи незалежно від форми власності (у тому числі фінансово-кредитні інститути); бюджети та позабюджетні фонди в особі Державного казначейства.

Окремі науковці, виділяють основні правила, які є основою депозитних операцій і можуть бути використані під час розробки депозитної політики:

- депозитні операції організовуються таким чином, щоб сприяти одержанню банківського прибутку чи створенню умов для одержання прибутку в майбутньому;

-у процесі організації варто забезпечувати розмаїття суб'єктів депозитних операцій і одержання різних форм депозитів;

- під час здійснення банківських операцій необхідно забезпечувати взаємозв'язок і взаємоузгодженість між депозитними операціями й операціями щодо видачі позичок за термінами і сумами депозитів і кредитних вкладень;

- особлива увага в процесі організації депозитних операцій має приділятись терміновим депозитам, що найбільшою мірою забезпечують підтримку ліквідності балансу банку;

- під час організації депозитних операцій банк повинен прагнути до того, щоб резерви вільних (не залучених в активні операції) засобів на депозитних рахунках були мінімальними;

- варто вживати заходів щодо розвитку банківських послуг і підвищення якості й культури обслуговування клієнтів, що сприяє залученню депозитів [1].

При організації обліку і контролю депозитних операцій банку необхідно забезпечити:

¾ хронологічну послідовність реєстрації операцій у первинних документах;

¾ дотримання правил документообороту;

¾ попередження можливості виникнення нестач, незаконного витрачання грошових коштів;

¾ своєчасне та достовірне відображення операцій на рахунках бухгалтерського обліку та звітності;

¾ взаємозв’язок даних синтетичного та аналітичного обліку;

¾ інформацію про фактичні та можливі результати за депозитними операціями банку;

¾ дієздатність розроблених процедур бухгалтерського контролю;

¾ збереження опрацьованих документів звітності протягом установленого строку.

Процедура виконання банком операцій за депозитними рахунками має здійснюватися поетапно: отримання дозволу на здійснення депозитних операцій; оформлення необхідних документів; контрольні процедури; здійснення розрахунків; повнота бухгалтерського обліку; контроль/аудит операцій.

При організації роботи за депозитними операціями банком розробляється порядок оформлення таких операцій первинними документами, одним з яких є депозитний договір, що засвідчує право установи банку користуватися коштами, залученими від клієнтів, та право вкладників отримати в чітко визначений строк суму депозиту і проценти за його користування.

Розроблені банком самостійно операційні процедури документального оформлення і відкриття депозитних рахунків відповідно до їх економічної сутності, схеми документообороту, безпомилкового їх відображення в обліку забезпечують виконання функцій бухгалтерського контролю депозитних операцій банку та отримання достовірної фінансово-статистичної звітності.

Література:

1. Співак С.І. Депозитна політика комерційних банків / С.І. Співак // Науковий вісник Луганського національного аграрного університету. Економічні науки. – 2009. – № 6. – С.28-32.

2. Про банки і банківську діяльність: Закон України вiд 07.12.2000 р. № 2121-III.