Медицина./

Экспериментальная и клиническая фармакология

Куковська І.Л.

Чернівецький національний університет ім. Ю.Федьковича

Хронобіологічні особливості дії ліків на організм

На основі багатолітніх спостережень за фізіологічним процесами організму та їх зміною під дією зовнішніх впливів добової та сезонної періодичності вчені прийшли до висновку, що в організмі існує "біологічний годинник", котрий задає ритм різним системам життєзабезпечення. Вивчення зв’язків функціонування структур організму із зовнішніми "годинниками" необхідно в тому числі і для встановлення механізмів дії лікарських препаратів та їх впливу на організм.

Протягом останніх десятиріч енергійно розвивається порівняно нова галузь медицини - хрономедицина. Базована на фундаментальних хронобіологічних розробках про циклічність процесів організму хрономедицина вносить нові знання про етіологію, патогенез, діагностику та лікування різних захворювань. Переконливо показано, що практично всі патологічні процеси в організмі супроводжуються порушенням циклічності фізіологічних функцій і одночасно дисинхроноз ритмів може бути однією із причин розвитку виразних патологічних змін в організмі. В хрономедицині умовно може бути виділено декілька підрозділів: хронобіологічна норма, хронопатологія, хронотерапія, хронофармакологія, хроноекологія, хронодіагностика.

Виділяють кілька важливих напрямків в розвитку хрономедицини:

1) розробка приладів для моніторування різних функцій організму з метою визначення оптимального періоду впливу на нього;

2) розробка і застосування лікарських засобів, яке базується на хронобіологічному підході;

3) розробка і застосування лікувальної апаратури в основі дії котрої лежить хронобіологічний принцип.

Хронотерапія базується переважно на урахуванні добової ритміки фізіологічних процесів організму. Центральне місце в хронотерапії займає хронофармакологія. Хронофармакологія вивчає залежність ефективності лікарських препаратів від часу їх введення, тобто від фази ритму, під час котрого препарат введений в організм. Ця залежність в свою чергу, визначається наявністю різних ритмів активності систем, які забезпечують всмоктування препарату в ШКТ чи з місця його парентерального введення, його транспорт, перетворення і виведення Динамічний взаємозв'язок цих процесів обумовлює ефективну концентрацію препарату в крові та тканинах, тобто хронокінетику лікарського препарата. Іншим фактором зміни активності різних лікарських препаратів при їх введенні в різні періоди біоритму (добового, місячного, річного) є зміна рецепторних функцій клітин - мішеней - хронестезія.

В хронофармакологїї широко використовують поняття хронергії (ефекту лікарського засобу). Хронергія залежить від двох задаючих фармакологічний ритм процесів – хронестезії та хронокінетики. Причину ритмічних коливань фармакологічної чутливості вбачають в спонтанних коливаннях внутрішньоклітинного вмісту макроергічних сполук, цАМФ, темпів синтезу білка, ритмічних коливаннях швидкості викиду нейромедіаторів. Залози внутрішньої секреції (гіпофіз-надниркова система, гонади, епіфіз) також суттєво впливають на зміни чутливості клітин до дії лікарського препарату.

Хронокінетика (хронофармакокінетика) вивчає яким чином періодичні флюктуації фізіологічних процесів можуть відображатися на долі лікарською препарату в організмі. Відомо, що процеси засвоєння, резорбції, транспорту ліків, мають різний період коливань, що залежить від добових чи сезонних особливостей харчування та діяльності шлунково-кишкового тракту. Неоднаковою є і динаміка розподілу, біотрансформації, виведення ксенобіотиків із організму. Це обумовлено в числі інших процесів і коливаннями функції серцево-судинної системи, активністю мікросомальних ферментів печінки, сечовидільної системи.

Існує досить велика кількість змінних процесів, котрі включаються в структуру хронергії і обумовлюють нестаціонарний характер фармакологічного ефекту. На їх основі розробляють раціональну тактику фармакотерапії серцево-судинних, інфекційних, онкологічних і деяких інших засобів з використанням мінімальних доз препаратів та обмеження побічних ефектів.

Значення хронофармакології для сучасної медицини визначається тим, що за її допомогою можна індивідуалізувати підбір доз лікарських засобів, підвищити їх ефективність, успішно боротися з фармакорезистентністю і зменшити ризик побічних ефектів та токсичність препаратів. Це зумовлює важливість розробки і введення в клініку хронофармакологічних методик.

ЛІТЕРАТУРА

1. Арушанян Э.Б. Некоторые аспекты хронофармакологии сердечно-сосудистых средств // Эксперим. и клин. фармакол. – 2000. – Т.63, №6. – С.67–75.

2. Гуськова Т.А., Либерман С.С. Хронобиологические аспекты лекарственной токсикологии // Токсикологический вестник. – 1997. – №2. – С.2–7.

3. Комаров Ф.И., Рапопорт С.И. Хронобиология и хрономедицина. – М.: Триада-Х, 2000. – 488 с.

4. Сорокин А.А., Шлирт М.Б. Основные принципы хронотерапии:
Обзор // Клиническая медицина. -1991. - Т, 69, № 5, - С, 37-39.