К.п.н. Грицкова Ю.В.

Харківський державний педагогічний університет ім. Г.С.Сковороди, Україна

Проблема формування педагогічної культури батьків на сторінках періодичної преси другої половини ХХ століття

Успішна реалізація виховного потенціалу сім’ї в значній мірі залежить від її типу, культури сімейних відносин, особливостей взаємодії з іншими виховними й начальними закладами та установами. Проте головним чинником ефективного виховання дитини в сім’ї є педагогічна культура її членів, формування якої в сучасних умовах вимагає врахування набутого досвіду педагогізації батьків. З огляду на це, цікавим періодом є друга половина ХХ століття, - час, коли склалася та функціонувала певна система педагогічного всеобучу.

Значні можливості для підвищення педагогічної культури батьків у досліджуваний період, як було встановлено у ході наукового пошуку, мали засоби масової інформації, серед яких на особливу увагу заслуговує друк. Зауважимо, що головною перевагою друку була можливість повторного звернення до нього у той час, коли теле- або радіопередача, як правило, транслювалася одноразово.

Так, цінну допомогу батькам у вихованні дітей у другій половині ХХ століття надавав журнал «Семья и школа». Відзначимо, що у перші роки свого існування він був адресований переважно вчителям, але вже у 60-ті роки став популярним посібником для батьків. Враховуючи особливості сімей колгоспників, інтелігенції тощо, редколегія журналу рекомендувала до публікації статті, що у доступній формі висвітлювали зміст та методи розумового, морального, трудового, естетичного та фізичного виховання дітей дошкільного, молодшого, середнього та старшого шкільного віку. Так, у 60-ті роки на сторінках журналу розглядалися у формі дискусій найактуальніші проблеми батьківської педагогіки, наприклад: як допомогти дитині краще навчатися, особливості виховання «важких» дітей, виховання дитини в неповній сім’ї тощо. Значна увага приділялася пропаганді передового досвіду виховання у батьківському домі. Авторами статей у журналі були психологи та педагоги, лікарі, юристи, діячі культури, громадські діячі, вихователі, батьки. Відгуки на журнальні статті, що надсилали робітники та колгоспники, наукові працівники, вчителі, публікувалися у кожному номері. Завершувалося обговорення матеріалу, як правило, редакційною статтею, що підбивала підсумки дискусії.

Увага приділялася й публікації статей на загальнонаукові та публіцистичні теми. Так, на своїх сторінках журнали розміщували оповідання, новели, вірші, фейлетони, інформацію про державні документи, що мали відношення до родинного виховання. Друкувалися й листи читачів, відгуки на літературу з питань батьківської педагогіки. Із метою популяризації журналу безперервно вдосконалювалося його оформлення: на сторінках почали розміщуватися фотографії, репродукції картин, малюнки, карикатури тощо.

Зазначимо, що вже до середини 60-х років тираж журналу «Семья и школа» значно збільшився. Так, у 1949 році він складав 50 тисяч екземплярів, у 1966 році ж – 1 мільйон 330 тисяч екземплярів. Тільки у 1964 році редакція журналу брала участь у 50 читацьких конференціях; за 3 місяці 1965 року було проведено близько 30 зустрічей із читачами.

Враховуючи інтереси та запити батьків, редакція виявляла прогалини у своїй діяльності, домагалася поліпшення якості змісту статей. У результаті такої роботи склалася й структура журналу, що містила вступний розділ (передові статті, матеріали про посилення зв’язку школи, сім’ї та громадськості); розділ «Семья и дети» (життя сім’ї, основні питання батьківської педагогіки, виховної практики, дискусійні матеріали); розділ «Школа и общественность» (взаємини батьків та вчителів, досвід роботи шкільних батьківських комітетів, стан пропаганди педагогічних знань серед батьків, населення); розділ «Почта» «Семьи и школы» (листи від батьків та відповіді на них, огляди таких листів, консультації з конкретних питань сімейної педагогіки); розділ «Критика и библиография» (рецензії на популярно-наукову літературу, дитячі книги, критичні огляди нових фільмів для дітей); розділ «Во время семейного досуга» (матеріали дитячої творчості, домашні забавки дітей тощо).

Незамінними посібниками для батьків та вчителів у поширенні педагогічних знань серед населення та у підвищенні рівня його педагогічної культури у досліджуваний період були й журнали «Народное образование», «Советская школа», «Воспитание школьников» та «Вопросы психологии», на сторінках яких виступали відомі науковці Д.І. Азбукін, Є.А. Аркін, І.О. Арямов, Л.В. Занков, І.А. Каіров, О.Г. Калашников, Н.Д. Левітов, М.М. Скаткін, В.М. Шацька, письменники та поети А.Л. Барто, Л.А. Кассиль, С.Я. Маршак, С.В. Михалков, К.І. Чуковський та інші. Матеріали даних журналів виходили за межі, визначені тиражем; вони передавалися по радіо, передруковувалися у місцевих газетах, читалися на батьківських зборах, широко використовувалися вихователями-громадськими діячами.

Про найкращих вихователів – батьків і вчителів – розповідали у досліджуваний період і спеціальні номери багатотиражних газет, таких як «Правда», «Красное знамя», «Комсомольская правда», «Ленинское знамя» та «Пионерская правда», а також різні бюлетені з обміну досвідом виховання. Матеріали газет, журналів та бюлетенів супроводжувалися ілюстраціями та фотографіями, що робило їх ще більш цікавими.

Таким чином, з огляду на наведене, можна зробити висновок, що періодична преса другої половини ХХ століття була вагомим джерелом формування педагогічної культури батьків. На її сторінках висвітлювалося широкий спектр психолого-педагогічних проблем, надавалися корисні поради з сімейного виховання. Зручним було й те, що інформацію можна було переглядати в будь-який час, по-декілька разів. Все це, в свою чергу, сприяло збільшенню численності аудиторії, зростанню масового інтересу до означеного питання.