DMITRIENKO JU.N. (ДМИТРІЄНКО Ю.М., ЗДОБУВАЧ НАУКОВОГО СТУПЕНЯ ДОКТОРА ЮРИДИЧНИХ НАУК КИЇВСЬКОГО НАЦІОНАЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА)

THE UNIVERSAL PROGRAM MECHANISM OF ADAPTATION OF THE DOMESTIC LEGISLATION IN SPHERE OF THE RIGHTS OF CITIZENS OF UKRAINE TO THE LEGISLATION OF THE EUROPEAN UNION (УНИВЕРСАЛЬНЫЙ ПРОГРАММНЫЙ МЕХАНИЗМ АДАПТАЦИИ ОТЕЧЕСТВЕННОГО ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВА В СФЕРЕ ПРАВ ГРАЖДАН УКРАИНЫ К ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВУ ЕВРОПЕЙСКОГО СОЮЗА)

Постперехідна українська правова реальність є складною, нелінійно зорієнтованою за пріоритетними синергетичними закономірностями, але у лінійній трансформативній динаміці та домінантному позитивному осмисленні. За часів постперехідного праворозвитку все більше та більше набувають такі трансформативні процеси, які не можна однозначно нормативно оцінити у парадигмі лінійної правової науки, правознавства та права, ідентифікувати та передбачити сутністі розвиткові тенденції та вектори розвитку. Стара позитивна правова наука, лінійно верифікуючи складну нелінійну правову дійсність, яка рухається за сучасних пріоритетних векторів за закономірностями синергетики, не здатна оперативно істинно визначити правову сутність нелінійних правових явищ, що домінують. Виникає гостра потреба у широкому методологічному осмиcленні можливостей, властивостей та перспектив позитивної правової науки, з метою її юридично-технічного та законодавчого удосконалення на грунті загальної філософсько-правової інструменталізації за закономірностями синергетики правосвідомості^2.

Зазначена проблема безпосередньо пов'язана з державною бюджетною тематикою юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Формування механізму реалізації та захисту прав і свобод громадян України” (номер теми 01-БФ-042-01; номер державної реєстрації 019U003579). Аналогічних або подібних досліджень автору у вітчизняній та іноземній літературі знайти не взалось, а у зв'язку з тим, що, не дивлячись на близькі тематичні дослідження автора, проблема виведення формули української норми права як достатньої процедури її методологічно-правової модернізації досі не була розв'язана, - завданням статті є окреслення орієнтирів підходу до розв’язання цієї проблеми, безпосередній синтез актуальних підходів до аналізу зазначеної проблеми, використовуючи авторські дослідження, серед них активно тематичні [1-3].

Ми вживаємо термін „лінійність” за аналогією терміну „нелінійність”, але зі значенням протиставлення та антонімічності. Термін „нелінійність” – це фундаментальне поняття синергетики як нового теоретичного напрямку досліджень об’єктивної природи, у нашому контексті, синергетики правосвідомості, на основі якого розроблена нова парадигма, яку можна назвати парадигмою нелінійності. Нелінійність у синергетиці правосвідомості позначає можливість нормативно несподіваних (але спрогнозованих та передбачених) змін напрямків протікання процесів актуального і неактуального нормотворення, їх багатоваріантність, множинність шляхів їх регулятивного розгортання, випадкового вибору одного з них у межах певного, нормативно детермінованого поля регулятивних можливостей чинного права. У зв’язку з тим, що синергетика правосвідомості вводить нелінійний стиль мислення, пов’язанний з феноментом штучного інтелекту, в ній широко застосовуються нелінійні математичні рівняння, які мають кілька нормативних розв’язань, якими описуються можливі шляхи еволюції правової системи. У такий спосіб ми визначаємо еволюційний розвиток правосвідомості як різноджрельного процесуального права, що має розвиткові фази – конкретно-історичні цикли соціальної активності правосвідомості, як певні правові конкретно-історичні епохи, у межах яких існує те чи інше позитивне право як система конкретно-історичних норм, що можуть розвитково змінюватись, зумовлених тією чи іншою специфікою регулятивного відношення первинних суб’єктів правосвідомості (фізичних осіб) до світу та до себе як суб’єктів правового, конкретно-історичного часо-простору, ідентифікованого у парадигмі тієї чи іншої Конституції. У зв’язку з цим позитивне право є у межах власних детермінант лінійно визначеним феноменом, що однозначно тлумачить ральність за логікою Основого Закону, отже, визначає правову реальність, виходячи з тих нормативних реалій та перспектив, що закладені у Конституції. У позитивному праві, як типово конкретно-історичному, принципово відсутня можливість оперативного, тобто й нелінійного, визначення у тих чи інших його розвиткових девіаціях норм права типово правову налаштованість, виходячи з різноджерельного статусу різногалузевої норми права, яка виходить з різноджерельного статусу української правової ідіоми та правосвідомості. Звідси, як правило, ті зміни, які відбуваються у правовому полі, що наявно суперечать нормам чинного права, позитивна правова наука розцінює однозначно як типово неправові, не враховуючи того, що будь-яка правова норма, за аналогією правової ідіоми, має таку ж, як й у останній, власну структурно-системну побудову, яку ми ідентифікуємо у формулі української правової ідіоми, а саме: наявність европейськоцентричної (Є), азіатсько центричної (А), російськоцентричної (Р) та україноцентричної (У) складової, побудованої за домінантними векторами давніх історичних державностей, які сформували різноджерельний статус правосвідомості, з відсотками національно-ментальної щільності зазначених складових теоретичної формули української правової ідіоми: Е = Є:А:Р:У, та практичної формули: Е_{(сума за функц. іст. пер-ми Є%, А%, Р%,У% ): (кількість функц-х пропорцій )} = 31%:23%:15%:27%. Маємо статичний сучасний реальний зміст історично сформованих середньоарифметичних відсотків національно-ментальних складових української правової ідіоми: Є = 31%, А=23%, Р=15%, У = 27%, який адекватно відбитій у відповідних пропорціях різногалузевої норми українського права. За проведеними дослідженнями українська правова ідіома нормативно реалізується у головному структурному елементі правосвідомості – нормі статичного права, регулятивно звужуючись у власній функції до функції норми права. Отож, формула правової ідіоми, що різноаспектно інтерпретує статичний зміст української правосвідомості, маючий відповідну нормативно-юридичну проекцію власних національно-ментальних складових пропорцій на норму права, з аналогічними відсотками різноментальної щільності, регулятивно поширює різноментальний статус розвиткових потенцій на норму права, яка набуває різнолінійних властивостей у плані ідентифікації того трансформативного вектору її оптимального розвитку, який найбільш відповідає структурно-системній динаміці української правової ідіоми, що цілепокладена у основу тієї чи іншої правової концепції. Нагадаємо, що під правовою ідіомою розуміємо парадигмальний комплекс суспільної ідейно-світоглядної моделі різноджерельних структурно-системних елементів, домінант і детермінант українського правового світогляду як середовища правової культури, що формується корелюється та здійснюється у різних конкретно-історичних циклах соціальної активності україноментальної правової свідомості, створюючей спадкоємність останньої як робочу функцію державно-правової ідеї, законодавчо реалізованої у актах державно-правової свідомості як правових нормах законів [1]. За проведеними дослідженнями правова ідіоми є статичним змістом правової свідомості, а завідси структурно-системна побудова правосвідомості та правової ідіоми ідентичні. Одже формули правової ідіоми та правосвідомості тотожні. Під нормою права розуміємо конкретно-історичну форму правової ідіоми, що процесуально реалізована у регулятивному правовідношенні до дійсності як формула норми права, яка має різнонаціональноцентричні та різноджерельні складові пропорції, адекватні складовим пропорціям формули правової ідіоми. У чому ж виявляється тоді сучасна ідентифікація різноджерельності різногалузевих норм українського права? У тому, що сучасна українська права ідіома, процесуально реалізуючись як українська правосвідомість, постійно, перманентно або випадково детермінує за складовими пропорціями власної формули актуальне формотворення та змістотворення типово раціональних норм української правосвідомості як розвитково доконечних, остаточно знаково-матерально адаптованих як норма статичного права, що потенційно зберігає різноджерельну налаштованість норм правосвідомості у формулі норми права (ФНП), яка здатна, за кризових періодів трансформаційного розвитку видозмінюватись за зразками динаміки формули української правової ідіоми, реалізуючись у різнолінійних нормах правосвідомості як першоджерелах лінійних норм статичного права. Отож ФНП = 31%:23%:15%:27%. За такого підходу всі складові формули української правової ідіоми, параметрально відбиваючись у регулятивному формотворенні актуальної різногалузевої норми українського права, фактично, створюють нові національно-ментальні параметри правової норми за формулою ідіоми, отож, норма права набуває властивостей формули ідіоми, а значить набуває розвиткових ідейно-світоглядних девіацій, регулятивно легалізованих у межах цієї формули або за власною формулою як формулою ідіоми, нормативно реалізованою у формулі норми права, тобто норма будь-якої галузі українського права має такий вигляд різнонаціонально-ментальних складових пропорцій, які характеризують сучасні розвиткові праворефлексії реальних, дійсних та перспективних девіації її ідейно-світоглядного розвитку та удосконалення, що виявляються на рівні прогресивних змін правового світогляду, правової психології та правової ідеології як складових правосвідомості та виявляються у з’явленні нових правових знань, нових напрямків розвитку як різних галузей права, так й українського права у цілому. Перспектива будь-яких прогнозованих детермінацій українською правовою ідіомою різногалузевої норми статичного українського права полягає у тому, що у межах формули норми права конкретно-історично створюється та чи інша домінанта (як розвиткова оцінно-регулятивна тенденція норми права) або російськоцентричної, або азіатськоцентричної, або європейськоцентричної, або, власне, україноцентрічної складової пропорції, що позначає за наших правових реалій ні що інше, наприклад, як конкретно-історичний розвиток різногалузевої норми права за сучасною пріоритетною домінантою європейськоцентричної складової пропорції формули норми права, що має відсоткову щільність 31%. Вважаємо, що максимальний відсоток національно-ментальної щільності європейськоцентричної складової пропорції формули норми права (31%), як бачимо на тлі інших складових пропорцій формули норми права, маючих відповідно 23%, 15% та 27%, здатний статистично висвітлити та регулятивно викликати радикальні різнолінійні її розвиткові девіації, які можуть бути у запропонованому нами нижче механізмі адаптації законодавства в сфері прав громадян України до законодавства Європейського Союзу „Новий напрямок розвитку теорії та історії держави та права: юридично-технічне комп’ютерне моделювання та прогнозування пріоритету європейськоцентричних тенденцій за нормативним розвитком європейськоцентричної складової пропорції формули української правосвідомості” оптимально досліджені, інтерпретовані та відповідним чином зкорельовані засобами юридично-технічного та законодавчого моделювання, прогнозування реальної та майбутньої трансформації української правосвідомості як українського процесуального права. Розвиткові девіації української правосвідомості, у парадигмі утворюючи феномен постперехідної української девіантної правосвідомості, мають реальною теоретико-практичною перспективною їх перетворення у регулятивні девіації ідейно-світоглядного розвитку норми права за європейськоцентричною домінантою, які стають пріоритетними векторами актуальної ідейно-світоглядної трансформації різногалузевого постперехідного українського права. Останні здійснюються за логікою, онтологією та регулятивним формотворенням європейської норми права, видбиваючей європейські цінності та стандарти в українській норми права, її формулі, нормативно відбиті у відповідних текстах нових законів, що все більш та більш стають цивілізованими, а Україна – повноправною європейською державою. В цьому відношенні розвиткові девіації норми різногалузевого українського статичного права як нові вектори трансформації є позитивними, загальносвітовими показниками її удосконалення та модернізації, вони здійснюються за відповідними девіаціями української правосвідомості, що активно видозмінюється у бік збільшення європейської правової ментальності, культури за збільшенням національно-ментальної щільності європейськоцентричної складової пропорції формули української правосвідомості, остаточно нормативно реалізованої у формулі норми права. Тому девіація правосвідомості, правової ідіоми та норми права – це цивілізоване правове явище в українській правовій дійсності, що слід сприймати реально як достатню регулятивну процедуру цивілізованої заміни ідеологічного змісту перехідного українського права на природні ментальні, європейськоцентричні засади, де необхідною процедурою є процеси реального формотворення чинної правової норми. Нелінійність розвитку правосвідомості саме й виявляється у різновекторній як різноджерельній розвитковій спрямованості складових національно-ментальних пропорцій формули норми права, а саме, у теоретико-практичному виявленні оптимальних умов, причин та критерієв формування пріоритетної європейськоцентричної складової пропорції у формулі норми права, її кореляції засобами юридичної та законодавчої техніки, комп’ютерного програмування та моделювання, удосконалення та модернізації, та на цій основі практично формувати та удосконалювати чинне законодавство. У чому ж практично виявляється роль європейськоцентричної домінанти складової пропорції у формулі норми права та як здійснюється нормативна проекція у зміст правової норми? У тому, що у практичному формотворенні норм права тієї чи іншої правової галузі домінують европейськоцентричні, європейськотональні та європейськотипові парадигми та правові інтереси українських нормативних актів, які виявляють європейськоцентричну зорієнтованість та зацікавленість як у власних змістах, так й за власними формами (пріоритет загальносвітових нормативно-правових цінностей). Європейськоцентрична нелінійність української правосвідомості ідентифікується у наявності пріоритетних європейськозорієнтованих правових ідей, цілей, вимог та потреб, які були традиційно пріоритетні з глибокої давнини для українського суспільства [2]. Ми продовжуємо наполягати на тому, що лінійні позитивні різногалузеві статичні правові норми, за проведеними дослідженнями, виникають та формуються як саме такі у різнолінійних нормах правосвідомості, проходчи еволюцію від ірраціональних до раціональних її норм як норм статичного права³. За нашими ідеями, висловленими у попередніх роботах [1-3], існує широка та вузька парадигма української правосвідомості: широкою парадигмою правосвідомості є ідейно-світоглядна парадигма української правової ідіоми, а вузькою – регулятивна парадигма норми права як міри та межі природного права у законодавчій проекції ідейно-світоглядної парадигми, яка процесуально звужується до ідейно-світоглядної норми регулятивних потенцій закону. Подальшу проблематику виводимо у площину формування актуальної комп’ютерної програми моделювання, прогнозування майбутнього розвитку української правосвідомості як форми українського державотворення, української держави за її формулою та формулою різногалузевої української норми права. Пропонується інноваційний механізм адаптації вітчизняного законодавства в сфері прав громадян України до законодавства Європейського Союзу „Новий напрямок розвитку теорії та історії держави та права: юридично-технічне комп’ютерне моделювання та прогнозування пріоритету європейськоцентричних тенденцій за нормативним розвитком європейськоцентричної складової пропорції формули української правосвідомості” на прикладі опису вперше розробленого і запропонованого нами опису інтерфейсу спеціальної робочої комп’ютерної програми Spline3BuildTable, за допомогою якої стає можливим прогнозувати, моделювати та корелювати трансформацію української правосвідомості як форми українського державотворення та української держави (Г.В. Гегель, П.І. Новгородцев, І.О. Ільїн, М.І. Козюбра та ін.) в її історичній, реальній та перспективній динаміці (Див. діаграмну панораму 1).

1. Дмитрієнко Ю.М. Прямі ефекти девіантної правосвідомості: перша формула української правової ідіоми //Право і безпека. – 2004. – N 2. - С.11-18

2. Дмитрієнко Ю.М. Юридична техніка: комп’ютерне моделювання української правосвідомості як форми української держави в історичному та реальному часі // Державо і право. – 2005. - Вип. 30. - С. 114-135

3. Дмитрієнко Ю.М. Традиційні та нетрадиційні моделі правових посттоталітарних рефлексій // Ученые записки Таврического национального университета им. В.Н.Вернадского. – 2002. - Том 15 (54). - N2. - С. 119-127