Психология и социология / 12. Социальная психология

Корнівська М.М.

Інститут психології ім. Г.С. Костюка, Україна

Психологічні підходи до політичної активності молоді

Особливий інтерес до молоді, як до суб’єкта політичного життя на даному етапі розвитку нашої держави обумовлений тим, що молодь являється активною групою суспільства, яка визначає зміст і характер теперішнього і, головне, майбутнього вектора розвитку України. Разом з цим, незважаючи на велику кількість публікацій, різних напрямків та підходів, дослідження психології політичної активності та діяльності молоді потребує подальшого вивчення та переосмислення, оскільки роль молодих людей в політичних процесах змінюється з плином часу та в ході трансформаційних перетворень українського суспільства.

В науковій літературі питанням типології політичної активності громадян приділялася велика увага. Існує багато варіантів тлумачення форм політичної активності в залежності від критерію, що береться за основу класифікації. Відомими вітчизняними підходами до типології політичних суб’єктів є дослідження В. Анрющенко, М. Головатого, І. Дзюбко, С. Максименко, В. Москаленко, Л. Мілбраса, Г. Новічкова, М. Пірен, М. Юрій [2, 3, 5].

Переважна більшість дослідників при створенні типологій політичної активності обирає об’єктивні критерії (політико-правові, соціально-економічні, демографічно-територіальні, інституційно-організаційні), залишаючи поза увагою не менш вагомі, психологічні особистісні суб’єктивні чинники.

Особливості сучасного становища молоді полягають у тому, що вона виступає перш за все як суб’єкт суспільного життя, який знаходиться разом з тим у процесі свого становлення.

Особливо сензитивним для формування політичних орієнтацій є юнацький вік. Саме цей вік Б. Ананьєв називає центральним періодом становлення характеру й інтелекту особистості, оскільки він супроводжується інтенсивним формуванням спеціальних здібностей у зв’язку з професіоналізацією, з одного боку, та перетворенням мотивації і всієї системи ціннісних орієнтацій – з іншого [7]. Саме в такому віці у людини формується політична картина світу, визначаються основні критерії оцінювання політичних процесів, які, в основному, залишаються незмінними і в подальшому житті [4, с. 83]. Водночас це зумовлює й відкритість свідомості молодої людини для політичних маніпуляцій, і саме тому такий вік викликає величезний інтерес з боку політиків, економістів та психологів.

Розглядаючи питання політичної активності молоді, вчені виділяють наступні показники її політичної поведінки:

1. Участь у діяльності партій, рухів, організацій. Електоральна поведінка: участь у парламентських і президентських виборах, референдумах; участь у місцевих виборах; електоральні переваги і мотиви електоральної участі.

2. Протестна активність: участь у підписанні листів і петицій, мітингах і демонстраціях, страйках, насильницьких діях.

3. Участь у роботі органів державної влади і місцевого самоврядування.

Проте, акцентуючи увагу, власне, на психологічних характеристиках політичної активності особистості, можна виділити такі можливі варіанти їх прояву:

1. Відсутність яскравого інтересу до політики. Несвідоме втягнення в політичні процеси завдяки впливу зовнішніх факторів, оточення. Прикладом можуть стати молоді люди, що проживають на території, де загальний рівень політичної активності населення є високим, і вони, в силу власної конформності, підкоряючись традиції, вступають в політику, а також молодь, яка розпочинає політичну діяльність під впливом друзів, знайомих, а частіше – родичів, які є активними в політиці.

2. Ступінь зацікавленості політикою не як сферою діяльності, а як інструментом. Для таких людей політика не є ціллю, а лише засобом її досягнення, задоволення власних потреб та інтересів. Цей тип політичної людини доволі поширений в наш час. Участь в політиці, в основному, ситуативна – в періоди, коли зростає можливість отримати певну винагороду за власну діяльність.

3. Переважання пізнавальних мотивів. Участь у політиці для таких молодих людей – це можливість здобути певні знання, навички, задовольнити цікавість, отримати стійке уявлення про світ.

4. Політика цікавить та приваблює сама по собі, власне як сфера діяльності. Цей тип людей сприймає політику як захоплюючу гру, в якій можна виступати не лише спостерігачем, а й учасником.

5. Політика виступає засобом підвищення власного статусу, здобуття додаткових важелів впливу, влади над іншими. Часто це супроводжується бажанням відчути свою перевагу над оточуючими, навіть через їх приниження. Можливою причиною такої поведінки є комплекс меншовартості, але лише в крайніх його проявах, адже прагнення отримати владу над людьми в певній мірі притаманне більшості людей, як один з найдавніших мотивів людської діяльності. Якщо потреба у владі задовольняється, ці люди проявляють себе авторитарними лідерами, вимагаючи повної підконтрольності підлеглих.

6. Внутрішнє відчуття приналежності до певної течії, політичного напрямку тощо. Для таких людей характерне співпадіння внутрішніх переконань, цінностей, ідеалів з цінностями, принципами та постулатами партії. Саме така відданість характерна для молоді, схильної ідеалізувати.

7. Віра в ідеали, яка підсилюється переконанням, у власній «обраності» для здійснення вищого покликання. Молоді люди цього типу особливо розуміють недосконалість світу і прагнуть його змінити на краще.

Кожен набір, описаних вище характеристик є, так би мовити, «чистим типом» політичної особистості, тому рідко зустрічається в реальному житті. Значно частіше можна помітити змішані типи, утворені накладанням одного набору рис на інші. Це пов’язано з тим, що в особистісній мотивації зазвичай важко виділити головний фактор, який спонукає молодь до політичної активності.

Вивчаючи політичну активність, психологи не можуть залишити без уваги блок проблем щодо участі сучасної молоді в діяльності політичних партій. Справа в тому, що нинішня молодь становить незначний відсоток у політичних партіях. До того ж майже всі партії мають дуже невеликий відсоток своїх прибічників у молодіжному середовищі. Це повинно спонукати партії до подальшого визначення концептуальних засад молодіжної політики, розробки молодіжної платформи, залучення молоді у припартійні молодіжні громадські об’єднання тощо.

Вивчення політичної активності молоді передбачає також врахування такого показника, як участь молоді у роботі органів державної влади, а молодіжна політика тієї чи іншої держави повинна бути компонентом загальної цілісної концепції розвитку усього суспільства.

Молодь – це майбутнє країни, і щоб належним чином забезпечити це майбутнє, держава повинна виробити реалістичну, збалансовану, виважену політику стосовно молодого покоління.

Сьогодні, як ніколи, стоїть проблема вибору та участі молоді в процесах державотворення. Майбутнє України належить молоді. Якою буде молодь сьогодні, які цінності становитимуть ядро її свідомості, таким і буде майбутнє нашої країни. Молодь – це велика сила, яка повинна брати участь у політиці, бо саме молоді люди будуть жити у майбутній країні.

Література:

1. Бурдяк В.І., Василенко С.Д., Веренько В.І. Політика і права людини: підручник / В.І. Бурдяк, С.Д. Василенко, В.І. Веренько. – Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2011. – 536 с.

2. Головатий М. Ф. Політична психологія: Навч. посіб. / М. Ф. Головатий. – К.: МАУП, 2001. – 136с.

3. Новічков Г. Політична активність: питання методології та теорії / Г. Новічков // Студії політологічного центру «Генеза». – 2004. – № 1(9). – С. 14-19.

4. Ольшанский Д. Политическая психология / Д.Ольшанский. – СПб.: Питер, 2002. – 576 с.

5. Пірен М. І. Основи політичної психології: Навчальний посібник / М.І. Пірен. – К.: Міленіум, 2003. –217 с.

6. Пірен М.І. Публічна політична діяльність. Навч. посібн. / М.І. Пірен. – К.: НАДУ, 2009. – 288 с.

7. Поснова Т. Особливості формування політичної культури молоді / Т. Поснова // Соціальна психологія. – 2004. – № 6 (8). – С.17-26.

8. Соціальні уявлення молоді: особливості та шляхи формування. Колективна монографія. / [За ред. І.В. Жадан]. – К. – 2007. – 218 с.