Дубінська О.Б.

Національний технічний університет України «КПІ», Україна

ОСОБЛИВОСТІ СТИЛІСТИЧНОГО ПРИЙОМУ ПЕРЕФРАЗУВАННЯ

Широкий вибір різноманітних стилістичних засобів, прийомів, троп у різних стилях мови і мовлення сприяє появі нових мовних одиниць на позначення нових або вже існуючих об’єктів навколишньої дійсності. Однак на відміну від додавання просто синонімів до давно розповсюджених слів та виразів ми отримуємо мовні одиниці, які характеризуються дещо специфічною конотацією та мовленнєвим потенціалом. Нові слова і вирази спрямовані на досягнення певного стану, виникнення своєрідних емоцій та відповідного розуміння нового змісту. Функція «називати по-новому» реалізується через використання перифраз.

Поняття перифрази можна інтерпретувати по-різному: перифраза як стилістична фігура, троп, що має зв’язки з іншими стилістичними фігурами; перифраза як прийом по-іншому назвати і охарактеризувати об’єкт або явище. В обох визначеннях перифразі властива функція перейменування.

Перифраза як стилістична фігура та одиниця відтворення семантичного значення характеризується широким спектром тлумачення щодо місця та ролі в мові й мовленні. Її можна розглядати з різних сторін як спосіб утворення нових значень, як засіб розширення існуючого поля значень предметів або явищ, як стилістичну фігуру заміщення, що замінює існуючу назву з метою створення певного емоційного ефекту та настрою.

Перифразу називають специфічним продуктом вторинної номінації, яка може мати метафоричний або метонімічний підтекст. В основу творення перифрази також покладають інші стилістичні фігури, що мають суміжні або інколи дещо тотожні властивості (синекдоха, метафора, метонімія).

Перифраза вважається стилістичним прийомом, який у формі вільного словосполучення або цілого речення замінює назву відповідного предмета або явища. Перифраза зазвичай виділяє одну з ознак явищ, яка у цьому конкретному випадку вважається характерною, суттєвою. Цим демонструється суб’єктивне відношення автора до описуваного предмета [1, с. 158].

Основним призначенням перифрази як стилістичного прийому є посилення виразності тексту, дієвості вислову, при цьому останнє найчастіше розв’язується за допомогою конотативного компонента, що доповнює основний зміст описового виразу, який утворює перифразу. Перифрастична конотація може мати множинний характер: образний, оцінний, емоційно експресивний [2, с. 16].

Перифраза не віддільна від системи стилістичних фігур та тропів, цим самим забезпечує взаємообумовленість існування різних видів тропів у текстах різних жанрів та стилів. Перифразою можна назвати інакшого позначення вже відомих предметів за допомогою різних стилістичних прийомів та форм, перелічених вище. При цьому не варто забувати, про те що перифраза є самостійною фігурою і має ряд ознак та властивостей, які виділяють її з поміж інших подібних фігур. Перифраза відноситься до підкласу фігур метонімії, хоча сам спосіб набування мовними одиницями метонімічного значення можне назвати перифразуванням. Для розуміння цінності перифрази необхідно пізнати її природу як номінативного інструменту.

Перифраза використовується в текстах різних жанрів та функціональних стилів: ми знаходимо приклади перифрази в текстах газетного та публіцистичного стилів, у художніх творах, під час публічних висловів, у прикладах наукового та професійного дискурсу. Багато дослідників вважають, що функціями перифрази є евфемістична, емоційно-експресивна, власне номінативна. Більш конкретно можна назвати наступні функції перифрази: формування позитивного враження; формування неприємного враження; віддзеркалення емоційного стану; повідомлення інформації про предмет мови [3, с.124].

Перифраза використовується для досягнення своєрідного емоційного стану реципієнтів, допомагає формувати певне ставлення до предмету повідомлення та до доповідача зокрема. Використання перифраз є результатом тривалих процесів сприйняття, переосмислення та продукування нових мовних одиниць. Перифраза володіє величезним стилістичним потенціалом, часто авторська манера визначається тим, наскільки вдало та влучно автор повідомлення може маніпулювати відомими йому лінгвістичними засобами для пояснення та розтлумачення назв вже відомих явищ.

Говорячи про перифразу необхідно зауважити її цінність як перекладацького засобу. Перифраза уможливлює сприйняття нових предметів та явищ, що відображаються в мові за допомогою своїх часто транскрибованих або транслітерованих назв. Перифрастичний зворот застосовується паралельно з новою назвою аби дати більш точне явлення про природу поняття.

Подальше вивчення різних аспектів перифрази як фігури, так і способу називання у мові та в мовленні, допомагає глибше зрозуміти та осягнути складні відношення між одиницями мови і мовлення та явищами навколишнього середовища через світоглядні моделі та сприйняття дійсності.

Література:

1. Гальперин И.Р. Стилистика английского языка./ И.Р.Гальперин. – М.: Высшая школа, 1981. – 295 с.

2. Євсєєва Г. П. Перифрази в мові сучасних газет (на матеріалі українських газет 80-90-х рр. ХХ ст.) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 ,,Українська мова ” / Євсеєва Галина Петрівна. – Дніпропетровськ, 2002. – 20 с.

3. Сиривля М.А. Приемы создания прагматической экспрессивности газетного текста (на материале перифрастических оборотов) / М.А. Сиривля // Современные проблемы науки и образования. – 2007. – № 3. – С. 122-125.