Калугіна Юлія

Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького

Формування граматичної компетентності у дітей старшого дошкільного віку

Серед багатьох аспектів дошкільної лінгводидактики проблема формування граматичноїкомпетентності у дітей дошкільного віку завжди привертала увагу як теоретиків, так і практиків.

У сучасній лінгводидактичній науці рівень мовлення вважається одним з основних показників розумового розвитку дитини. Актуальність проблеми зумовлюється пріоритетними напрямами Національної доктрини розвитку освіти України у ХХΙ столітті та„Діти України”, Законів України „Про освіту”, „Про дошкільну освіту” щодо модернізації дошкільної освіти, використання етнопедагогічного і сучасного вітчизняного і зарубіжного досвіду навчання мови з урахуванням провідної ролі усного мовлення в психічному розвитку дітей, необхідності невідкладного виконання соціального замовлення на формування національно свідомої, активної, духовно-багатої мовної особистості. Своєчасне і якісне засвоєння граматичної будови рідної мови – важлива умова повноцінного мовленнєвого розвитку дитини.

Проблема формування граматично правильного мовлення дітей дошкільного віку є досить складною і багатоаспектною. До неї зверталися психолінгвісти, лінгвісти, педагоги, методисти, дефектологи (А. Арушанова,А. Богуш, Н. Гавриш, О. Гвоздєв, Л. Калмикова,К. Крутій, Г. Ніколайчук,В. Орфинська, Ф. Сохін, В. Тищенко, М. Шеремет та ін.).

У дошкільному віці дитині потрібно прищеплювати навичку говорити граматично правильно. На думку К. Крутій, підсвідоме вміння вживати граматичні форми рідного мовлення розвивається паралельно з розумовими навичками.

Компетенція – це те, що породжує вміння, дії. Компетенцію можна також розглядати як можливість запровадження зв’язків між знаннями та ситуацією. На думку В. Кальней та С. Шишова, про компетенцію йдеться тоді, коли вона виявляється у будь-якій ситуації; невиявлена компетенція є тільки потенційною, і вона вже не є компетенцією, а тільки прихованою можливістю [2, с.81].

Розглядаючи компетентність, Т. Чиркова зазначає, що вонавиконує низку функцій: уміння вибирати відповідну інформацію для виконання дій із метою досягнення окресленої мети; для побудови нової дії; для користування знаннями, які складаються із успіхів і невдач тощо [3, с.38].

Трактуючи думку А. Богуш, компетентність дошкільника можна визначити як комплексну характеристику особистості, що включає в себе результати попереднього психічного розвитку: знання, вміння, навички, креативність, ініціативність, самостійність, самооцінку, самоконтроль [1, с.101].

Отже, змістом граматичної компетенції у дітей дошкільного віку є формування граматично правильного мовлення у практичній мовленнєвій діяльності, практичне засвоєння дітьми граматичної будови мовлення як чіткої системи мовленнєвих одиниць і правил їхнього функціонування у сфері морфології, словотворення та синтаксису.

До найтиповіших помилок можна віднести: неправильне вживання закінчення іменників множини в називному відмінку; відмінювання невідмінюваних іменників; неправильні родові закінчення іменників, дієслівні форми, форми дієприкметників; помилки в формах іменників, що мають множину, та у вживанні збірних іменників.

Граматичні помилки у дитячому мовленні можна пояснити впливом неправильного мовлення дорослих, що оточують дитину, педагогічною занедбаністю та недостатнім засвоєнням граматичної будови мови.

Отже, граматичні помилки у дитячій мові – це закономірне явище в процесі засвоєння мовлення, особливо до 5 років. Але граматичні помилки в мовленні дітей необхідно відразу виправляти, це дасть дитині змогу засвоїти граматичні норми [4, с. 246].

Найбільш ефективним методом формування у дітей знань з граматичної будови мови є дидактичні ігри. Це можуть бути ігри на вживання іменників в родовому і називному відмінках множини, на відмінювання іменників в родовому й знахідному відмінках однини й множини, на вживання роду іменників, на вживання невідмінюваних іменників, на вживання дієслівних форм, на відмінювання іменників, що означають назви малят тварин, на узгодження числівників з іменниками, на відмінювання іменників, що вживаються тільки в однині або множині, на вживання прийменників, на виправлення граматичних і синтаксичних помилок.

Так, розглянувши наукові джерела, стверджуємо що:

1. Серед багатьох аспектів дошкільної лінгводидактики проблема формування граматично правильного мовлення у дітей дошкільного віку завжди привертала увагу як теоретиків, так і практиків.

2. Причиною великої кількості помилок є не тільки недостатнє засвоєння дітьми граматичних особливостей мови, а й низька мовна культура деяких дорослих: батьки не тільки не виправляють помилки в мовленні дітей, а часто самі допускають їх. Дитина, постійно сприймаючи мову дорослих з помилками, теж засвоює їх.

3. Своєчасне і якісне засвоєння граматичної будови рідної мови – важлива умова повноцінного мовленнєвого розвитку дитини.

Отже, досягнуті результати мовленнєвого розвитку дитини в дошкільні роки дають можливість їй легко засвоювати програму навчання у школі. Різні сторони мовлення дитини вдосконалюються упродовж її шкільного навчання. Своєчасне і якісне засвоєння граматичної будови рідної мови – важлива умова повноцінного мовленнєвого розвитку дитини.

Література:

1. Аркин Е.А. Ребенок в дошкольныегоды / Аркин Е. А. / Под ред. А.В. Запорожца и В.В. Давидова. – М.: Просвещение, 1988, – 238 с.

2. Крутій К.Л. Діагностика мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку / К.Л. Крутій. – Запоріжжя: ТОВ „ ЛІПС” ЛТД, 2001. – 208 с.

3. Калмикова Л.О. Формування мовленнєвих вмінь і навичок у дітей: психолінгвістичний та лінгвометодичний аспекти: Навч. посіб. для студ. ВНЗ / Л.О. Калмикова. – К.: НМЦВО, 2003. – 300 с.

4. Богуш А. М. Дошкільна лінгводидактика: теорія і практика / А.М. Богуш – Запоріжжя: Просвіта, 2000. – 348 с.

5. Богуш А.М. Мовленнєвий компонент дошкільної освіти / А.М. Богуш. – 4-те вид., доопр. і доп. – Х.: Вид-во „Ранок”, 2013. – 192 с.