Политология/1. Современные избирательные технологии

Білан В.В., Лютко Н.В.

Хмельницький національний університет

Кінетичний імідж політика

Політичний лідер та його команда неминуче стикаються із проблемою формування образу ідеального народного обранця, який був би втіленням чистого розуму, мав бездоганний зовнішній вигляд, манери, але і водночас був близьким до народу, його представником. Такий образ отримав назву політичний імідж, над формуванням якого працюють команди професіоналів. Один з засновників іміджелогії на пострадянському просторі Г. Почепцов визначає імідж як засіб комунікації, яка пов'язує політика з його аудиторією. Спираючись на дану важливу особливість іміджу, автор визначає його як «віддзеркалення» інтересів аудиторії і політика та «намагається поєднати ці інтереси, піти від одностороннього тиску зверху, властивого тоталітарному суспільству». У результаті цієї взаємодії «населення отримує той інформаційний і політичний продукт, який найбільше відповідає його інтересам» [2].

Імідж - це цілісний образ, що складається з ви багатьох факторів. Якщо класифікувати імідж за факторами, що його утворюють, то можно виділити такі типи іміджів, як середовий, габітарний, упредметнений, вербальний та кінетичний. Кінетичний імідж (від грецького kinetikos - "приводить у рух") це та частина іміджу кандидата у депутати, яка формується на основі характерних рухів частин тіла, жестикуляції, міміки. Своїми рухами людина мимоволі видає своє справжнє ставлення до сказаних слів і подій, що відбуваються. Жести – природне продовження мови. Не допустимі такі дратівливі жести: тертя чола, чухання потилиці, тарабаніння пальцями, тупотіння ногами тощо. Удосконалене використання красномовних жестів у потрібний час підсилить зміст слів і підкреслить важливість моменту. Якщо в кандидата є звичка багато жестикулювати, треба навчити його керувати своїми жестами, необхідно відпрацювати та засвоїти жести, які посилають позитивні імпульси. Всі жести краще робити на рівні грудей, при цьому не забувати про їх простоту та стриманість. Важливо також навчити кандидата постійно стежити за положенням своєї голови та виразом обличчя. У будь-якій ситуації не можна допускати: агресивного вигляду – це викликає відповідну несвідому агресію; вираження надмірної самовпевненості, самовдоволення, зарозумілості; дуже важливо сполучити вигляд уважного слухача з вираженням почуття власної гідності. Головне правило, яке слід взяти на озброєння при спілкуванні з аудиторією – це напрацювання іміджу кандидата, який раніше був оголошений через засоби масової інформації. Слова, жести, поведінка під час виступу, інтонація, поза, вміння переконувати і доводити свою правоту, міміка, вираз обличчя та погляд повинні стати тільки знаряддями розкриття іміджу[3].

Вміле володіння мімікою і мовою тіла необхідні для ефективної комунікації, таким чином можна істотно вплинути на сприйняття лідера аудиторією. Наприклад, манери і жестикуляція Джона Кеннеді магічно діяли на аудиторію незалежно від того, що він говорив. Завдяки своїй відкритій посмішці і природній чарівності він виграв у президентських дебатах з Ніксоном у 1960р. Мільйони американців побачили на телеекранах нове обличчя - рішучого, енергійного й добре поінформованого політика, здатного вести країну до нових звершень. Наприкінці першого раунду дебатів Кеннеді, не звертаючи уваги на опонента, звернувся безпосередньо до телеглядачів. "Тільки ви, - емоційно заявив він, - можете вирішити, якою хочете бачити цю країну, яким має бути її майбутнє. Я вважаю, що ми готові рухатися вперед".

Ніксон ж, навпаки, виглядав блідим, похмурим і напруженим. Його сірий костюм зливався з чорно-білим телеекраном, в той час як Кеннеді, засмаглий під час виборчої кампанії під сонцем Каліфорнії, випромінював молодість і оптимізм. Результат президентських виборів був вирішений наперед.

Після того як образ політика остаточно сформувався, з'являється необхідність транслювати його ключовій аудиторії. Для початку корисно організувати фотосесію, яка дозволить відобразити скоригований образ у серії знімків. Найважливішим каналом трансляції є "легенда", яка дозволяє розповісти про найбільш виграшні сторони лідера. Вона складається на основі відомостей, отриманих в результаті інформаційного та комунікаційного аудиту першої особи, а також узгоджується з тим образом, який вирішено транслювати ключовій аудиторій, оскільки стійка довгострокова репутація може базуватися тільки на реальних якостях і достоїнствах особистості.

Створення легенди - досить складний і тонкий процес, оскільки для формування бажаного образу необхідно дуже точно визначити, на які факти і події слід зробити головний акцент, як правильно подати найбільш сильні сторони особистості. В результаті у аудиторії має народитися відчуття особистого спілкування з лідером, вони повинні розгледіти в ньому живого і зрозумілого людину, якій можна вірити[1].

Комплексно продуманий привабливий імідж, може бути не оцінений громадськістю, якщо не буде правильно репрезентований. Саме тому, важливе місце займає і вміння розкрити, презентувати дані якості політика серед різних сегментів аудиторії.

Література:

1. Короткий курс лекцій з дисципліни «Репутаційний менеджмент» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://studme.org/1334020311353/menedzhment/verbalnyy_imidzh

2. Малишенко Л. О. Політичний імідж: питання визначення та класифікації [Електронний ресурс]./ Л. О. Малишенко // Сучасне суспільство. - 2014. - Вип. 1. - С. 95-104. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/cuc_2014_1_11.pdf

3. Шведа Ю.Р. Партії та вибори: енциклопедичний словник/ Львівський нац. ун-т ім. І.Франка. – Львів, 2009 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :http://www.lnu.edu.ua/faculty/Phil/slovnyk_shveda/!partiji_i_vybory_slovnyk.htm