Химия и химические технология 4.

Заміна цукрової облонки таблеток силібор, на оболонку із плівкоутворюючих речовин

Т.М. Зубченко, О.І. Тихонов

Національний фармацевтичний університет.

Проблема поліпшення якості таблетованих препаратів в Україні є досить актуальною. Збільшення асортименту вітчизняних твердих лікарських форм потребує впровадження сучасних технологій, високоефективних допоміжних матеріалів, а також розробки на їх основі нових раціональних технологічних схем виробництва. У світовій практиці постійно ведуться дослідження з розробки та удосконалення технології одержання твердих лікарських форм із плівковим покриттям, що виконує захисні функції, коригує або маскує смак, запобігає дегідратації та летючості діючої речовини. Такі покриття розчинні в рідких середовищах полярної, напівполярної та неполярної природи, мають задані значення рН, ступінь іонного обміну тощо.

У вітчизняній фармацевтичній практиці на сьогодні проводяться дослідження із створення сучасних науково обґрунтованих технологій плівкових покрить для твердих лікарських препаратів із різними фізико-хімічними властивостями. Тому розробка високоефективних препаратів рослинного походження з метою збільшення ефективності лікування є актуальною проблемою вітчизняної фармацевтичної промисловості.

З цієї точки зору особливої уваги заслуговують гепатопротектори рослинного походження, що мають комплексний терапевтичний ефект і характеризуються високою безпекою. Провідне місце в терапії внутрінніх хвороб займають препарати з вмістом екстракту плодів розторопші плямистої (Silybum marianum). Таблетки Силібор 0,04г виробництва ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров′я» випускаються з 1982 року у лікарській формі „драже” за технологією розробленою Державним науковим центром лікарських засобів.

Таблетки силібор покриті цукровою оболонкою за зовнішнім. виглядом не завжди витримують порівняння з таблетками, вкритими плівковою оболонкою. Як наслідок маємо багатостадійну технологію, за якою дуже складно витримувати всі вимоги до якості препарату.

Метою нашої роботи є узагальнення результатів дослідження по розробці оптимального конкурентно-здатного складу та технології одержання препарату Силібор 35, що полягає у заміні декоративної цукрової оболонки на плівкове покриття на основі гідроксипропілметилцелюлози.

Ядро таблетки виготовлене за новою технологією відповідає вимогам ДФУ за показниками стираність та стійкість до роздавлювання, що дає можливість нанесення оболонки з водної дисперсії плівкоутворюючих речовин.

Нова оболонка таблеток Силібор 35 зазнала істотних змін. Цукрова оболонка за попередньою технологією складала 50 % від маси таблетки. Тому щоб не змінювати масу таблетки наповнювачі цукор, аеросил, масло вазелінове, віск бджолиний, магнію карбонат у складі цукрової оболонки було замінено лактозою, яку було введено до складу ядра. До складу нової плівкової оболонки в якості плівкоутворювача ввели гідроксипропілметилцелюлозу. Згідно з даними фірми-виробника плівкоутворювача оптимальною концентрацією гідроксипропілметилцелюлози у плівкоутворюючій системі є 6-8 %. Тому базуючись на цих даних, в експериментальних напрацюваннях було використано саме такі кількості. Крім плівкоутворювача, система для покриття таблеток-ядер полімерною плівковою обонкою повинна включати також загущувач та барвник. В якості загущувача використовували титану диоксид і барвник жовтий «Сонячний захід». Ці компоненти входили до складу попередньої цукрової оболонки. Суспензію плівкоутворювача готували із розрахунку концентрації полімеру 6 %, 7,5 % та 9 % вмісту сухих речовин. Нанесення плівкової оболонки проводили на лабораторному обладнанні фірми PILIGRINI. Були відпрацьвані режими нанесення покриття. Визначено залежність якості покриття від зміни швидкості подачі суспензії та температури і розрідження в барабані установки. Збільшення концентрації сухих компонентів до 9 % дозволяє прискорити нанесення оболонки за менший проміжок часу, але при цьому плівка наноситься нерівномірно появляються напливи, які згодом розтріскуються та призводять до браку препарату. Зменшення концентрації наповнювачів у суспензії до 6 % призводить до механічного пошкодження таблеток за рахунок подовження часу покриття. Це призводить до тертя ядер та налипання часток на поверхню таблетки в процесі нанесення плівкової оболонки і незадовільний зовнішній вигляд. Тому отимальна концентрація сухих речовин в суспензії плівкоутворювача була визначена в кількості 7,5 %, в тому числі вміст плівкоутворювача – 6,0 %. Результати досліджень приведені в таблиці 1.

Таблиця 1.

Назва показників	Відсоток сухих речовин у плівкоутворюючій суспензії
	6,0 %	7,5 %	9,0 %
Швидкість подачі суспензії на покриття, мл/сек	25,0 - 28	18 - 20	14 - 16
Температура нанесення оболонки, в ˚С	60 - 65	55 - 65	55 - 65
Час нанесення полімерної оболонки, год	3,0	2,5	2,0
Якість покриття згідно вимог АНД та ДФУ.	Потерті грані, нерівномірно покрита поверхня	Мають гладку поверхню однорідно забарвлену	Поверхня неоднорідна з напливами та сколами.

Висновки

1. Дослідили можливість заміни типу оболонки в технології виробництва таблеток „Силібор 35” з заміною цукрової оболонки на оболонку з плівкоутворюючих речовин.

2. Проведеними дослідженнями встановлено, що заміна складу цукрової оболонки препарату силібор на оболонку з плівкоутворюючих речовин сприяла покращенню стабільності і показників якості таблеток.

3. Технологія нанесення плівкової оболонки забезпечує більш однорідне за кольором покриття, зовнішній вигляд та структуру таблетки. Показники якості таблеток силібор 35 відповідають вимогам ДФУ.

Література.

1. Державна Фармакопея України (Державне підприємство „Науковий-експертний фармакопейний центр”-1-е вид.-Харків:РІРЕР, 2001. С. 160-163;525

2. Чепелюк В.И. Разработка промышленных технологий получения таблеток с гастрорезистентным покрытием // ФАРМАКОМ. – 2002. - № 3 – С. 145-149.

3. Тихонов О.І., Сокуренко І.А., Січкар А.А. Вибір захисного покриття для таблеток-ядер “Полемелін” / Вісник фармації. – 2003. – № 3 (35). – С. 42-45.

4. Пашнев П.П., Казаринов Н.А. Технологические аспекты создания комбинированого препарата на основе панкреатина и силибора // ФАРМАКОМ. – 2003. - № 3 – С. 66-70.