Секція "Екологія"

Номер подсекції - №4

ЛІСЬЄВ ВЯЧЕСЛАВ МИКОЛАЙОВИЧ, доцент, канд. техн. наук,

ЖЕЛНОВАЧ ГАННА МИКОЛАЇВНА, асістент,

Харківський національний автомобільно-дорожній університет

61002, м. Харків, вул. Петровського, 25, ХНАДУ,

кафедра "екології"

(057) 707 37 41

Ecolodgyknady@mail.ru

Моніторинг галузевого стандарту вищої освіти України, освітньо-кваліфікаційної характеристики бакалавра напряму підготовки

070 "Екологія"

Прийнятий Міністерством освіти і науки України Стандарт на підготовку бакалавра екології встановлює, що навчальний План підготовки бакалавра має три групи дисціплін з: 1) гуманітарної і соціально-економічної підготовці; 2) природничо-наукової підготовці; 3) професійної і практичної підготовці. На першу групу дисціплін приділяється 1296 г. навчального часу. Усі дисципліни мають статус - "нормативні". Друга група дисціплін (3483 навч.г.) поділяється на підгрупу, що має статус "нормативні"(1458г.) і підгрупу, що має статус - "варіативні (змінювані)"(2025г.). Третя група дисціплін (2727 навч.г.) поділяється на підгрупу, що має статус "нормативні"(1971г.) і підгрупу, що має статус - "варіативні"(756г.). По закінченні курсу навчання здаються державні іспити (захист дипломної роботи) і випускник одержує диплом бакалавра. На все навчання по програмі бакалавра відводиться 4 роки (8 семестрів) чи 7506г. Таким чином на першу группу дисціплін відводиться - 17,3% часу, на другу группу дисціплін - 46,4% часу, на третю группу дисціплін - 36,3% від загального ліміту часу. Однак, кількість аудиторних годин, тобто часу, коли викладач може керувати процесом навчання студентів, значно відрізняється від обсягу нормативних годин. Так, із загального обсягу годин, відведених для гуманітарної і соціально-економічної підготовки (1296 годин) на аудиторну роботу приділяється тільки 432г.(33,3% навч.часу); з 1458г. природничо-наукової підготовки - тільки 522г.(35,8% навч.часу); з 1971г. професійної і практичної підготовки - тільки 711 годин, або 37,2% навчального часу. Таким чином, на аудиторну роботу студентів під керівництвом викладачів, приділяється 1665 годин, або 35,2% від нормованого часу. Отже, 3060 годин, або 64,8% нормативної підготовки, студенти повинні проходити самостійно, у відриві від навчальних аудиторій Університетів.

Така політика Міністерства освіти і науки України дуже спірна. Так, з виділенням 2/3 часу на гуманітарну і соціально-економічну підготовку ще можна погодитися - оскільки вивчення цих дисциплін не пов'язане з учбово-інструментальною базою Університетів. Однак зовсім стає незрозумілою політика Міністерства освіти і науки України, коли ставиться питання про перенесення на самостійне навчання студентів майже 2/3 нормативного навчального часу по наступних розділах Навчального плану: природничо-наукової підготовки; професійної і практичної підготовки.

Природничо-наукова підготовка повинна дати знання студенту з фундаментальних дисциплін нормативної підготовки по обраній спеціальності.

З переліку дисциплін видно, що вивчення кожної з них вимагає значного часу обов'язкового перебування в лабораторіях Університету. А як можна поза навчальними лабораторіями вивчити, зрозуміти і придбати професійні навички по хімії, біохімії, біології (особливо її іонно-енергетичним процесам, що лежать в основі розвитку всіх біосистем), одержати міцні знання і навички по гідрології, ґрунтознавству, інформаційним технологіям, метеорології і кліматології? Чи достатньо для цього 1/3 навчального часу нормативної підготовки студента? Якщо студент здатний самостійно вивчити проблематику по обраній спеціальності, при мінімальній участі викладача (в обсязі 1/3 навчального часу) по фундаментально-наукових розділах природничонаукової підготовки, то навіщо йому йти до Університету на очне навчання, а не навчатися по програмі екстернату або по заочної формі навчання?

Якщо оцінювати за часом, що відведений Міністерством освіти і науки України на природничо-наукову підготовку за програмою нормативного навчання, то співвідношення однієї третини навчання до двох третин часу на самостійне навчання дозволяє зробити висновок про те, що Міністерство освіти і науки України розробило Стандарт для системи позааудиторного, тобто самостійного навчання студентів.

Сама назва розділу Стандарту „Професійна і практична підготовка” говорить про необхідність одержання навичок і міцних знань, необхідних для виконання функціональних обов'язків по обраній спеціальності. Про які навички і знання можна говорити, якщо з 1971 години нормативної частини програми навчання тільки 711 годин студент проводить у навчальній аудиторії на лекціях, практичних заняттях чи заняттях у навчальних лабораторіях, вивчаючи на практиці і відпрацьовуючи навички, необхідні в подальшій роботі? На самостійне вивчення можливо відводити тільки ті розділи дисциплін, що вимагають елементарного завчання, тобто "зубріння", або проведення розрахунків по раніше відпрацьованим у навчальних аудиторіях технологічним схемам процесів - як закріплення уже вивченого теоретичного матеріалу і вже придбаних практичних навичок.

У Розділі "Практики" загальна кількість годин складає 378. Розподіл годин на практики нерівномірний: 1) Загальноекологична практика -162 години. Відповідно до ідеології Стандарту ця практика повинна проводитися після першого року навчання. 2) Ландшафтно-екологічна практика - 162 години. Проведення цієї практики - після другого року навчання. 3) Навчальна практика - 54 години. Проведення - після третього року навчання. Таким чином, максимальний час на практичну підготовку студентів виділяється на перших двох курсах (85,7% часу на проведення практик). Однак, на перших двох курсах, в основному, студенти вивчають загальноосвітні дисципліни. І лише на третьому і четвертому роках навчання - професійно-орієнтовані дисципліни. Але саме в цей період практики на них виділяється всього 54 години (14,2% часу на проведення практик). Змінити послідовність проведення практик важко, оскільки, наприклад, ландшафтно-екологічну практику можливо проводити тільки після вивчення студентами, принаймні, таких дисциплін, як "Ландшафтна екологія" і "Заповідна справа". Але, перш ніж вивчати ці дисципліни, необхідно вивчити таку дисципліну, як "Основи екології". А для розуміння цієї дисципліни необхідно вивчити такі дисципліни, як "Введення в спеціальність", "Вища математика", "Фізика", „Хімія", "Інформатика" і "Правознавство" та інш.

Висновки:

1. Розроблений Міністерством освіти і науки України Стандарт підготовки бакалавра екології не дозволяє однозначно зрозуміти поставлені в документі цілі навчання студентів.

2. Проведений аналіз показує, що 2/3 навчального часу студентів по програмі нормативної підготовки (варіативна частина у кожному Університеті може бути різную) відводиться на самостійну роботу студентів поза навчальними аудиторіями.

3. Отже, головними приміщеннями в Університеті стають не навчальні аудиторії, а бібліотеки (електронні бібліотеки). А "основним учителем" - не викладач, а книга чи її електронна версія.

4. Університети втрачають статус "джерела знань", віддаючи цей статус бібліотеці чи комп'ютеру.

5. Викладачеві відводиться допоміжна роль і рівень його підготовки не має визначального значення, оскільки він тільки "вводить у курс дисципліни і фіксує результати самостійної роботи студента", що також можна робити без участі викладача, - за допомогою комп'ютера.

6. Статус Університетів і цілі підготовки студентів не відповідають кваліфікації , що отримується ними в результаті чотирирічного навчання.

7. Час, що витрачається на підготовку студентів-бакалаврів (кваліфікація - "3211. Технік-лаборант") занадто великий. На підготовку фахівця з вищою освітою - "магістра екології" витрачається тільки 1/4 частина часу, виділеного на підготовку техніка-лаборанта.