„Економічні науки” №13

Кахович О.О., Дмитренко Г.О.

Дніпропетровський університет економіки та права

Хімічний комплекс України. Проблеми та перспективи розвитку галузі.

Хімічний комплекс — один з провідних у структурі сучасної економіки. Комплекс хімічних виробництв виготовляє продукцію для всіх основних галузей промисловості, транспорту, сільського господарства, оборони, побутового обслуговування та інших сфер діяльності. Він істотно впливає на рівень і темпи розвитку економіки в цілому.

У світовій промисловості країни Західної Європи займають провідне місце за розвитком хімічної промисловості: 28% продукції галузі в світі. У промисловому комплексі України частка хімічної промисловості незначна і становила в 2006 р. 5,8% вартості валової продукції промисловості України, але хімічною промисловістю виробляється дуже багато продукції різних найменувань.

Розміщення хімічної промисловості має свої особливості у зв'язку з тим, що на нього впливає велика кількість чинників:

- сировинний,

- паливно-енергетичний,

- споживчий.

Хімічна промисловість споживає значну кількість води (набагато більше, ніж будь-яка інша галузь обробної промисловості). Це сприяє тяжінню хімічних підприємств до районів, котрі достатньою мірою забезпечені водою. До числа особливо водомістких виробництв відносять виробництва полімерних матеріалів. Крім того, хімічні виробництва потребують, як правило, багато теплової та електричної енергії. Це стосується, перш за все, виробництва полімерних матеріалів та їх переробки. Для розміщення таких виробництв особливо важливе значення має наближення їх до теплоелектростанцій.

При великих розмірах хімічних підприємств (перш за все комбінатів) та високому ступені автоматизації і механізації виробництв у цілому хімічна промисловість належить до галузей з невисокою трудомісткістю виробництва, її підприємства можна розмістити у слабо заселених районах. Винятком є виробництва хімічних волокон і фармацевтична промисловість.

Споживчий чинник впливає головним чином на виробництва основної хімії (виробництва мінеральних добрив, крім калійних, сірчаної кислоти тощо), а також на «верхні поверхи» деяких виробництв, що переробляють напівфабрикати хімії органічного синтезу (виробництво хімічних волокон, гумово-технічні вироби тощо).

При розміщенні хімічних підприємств істотне значення має врахування екологічного чинника. При недосконалій технології галузь має багато відходів, що негативно впливають на навколишнє середовище. Всі вищезазначені чинники по-різному проявляються при розміщенні окремих видів виробництв галузі.

За роки незалежності (1990 – 2005 рр.) хімічна промисловість України значно зменшила обсяги виробництва. Так, у 2 рази скоротилось виробництво мінеральних добрив, а фосфорних і калійних – відповідно у 43,7 і у 10,4 рази, хімічних волокон у 5,8 рази, хімічних засобів захисту рослин у 72 рази, автомобільних шин майже у 2 рази. Таке різке скорочення обсягів виробництва пов’язане з низкою проблем розвитку галузі хімічної промисловості України, а саме:

1. Екологічні проблеми. Широке впровадження хімічних процесів в різних галузях господарства зумовило велику кількість викидів в атмосферу, стоків і відходів, небезпечних для навколишнього середовища. В центрах великої концентрації хімічних підприємств, особливо в містах, роль хімічних відходів збільшується в небезпечних концентраціях.

2. Безконтрольне використання та неправильне застосування багатьох продуктів хімічної промисловості як в промисловій сфері, так і в побуті.

3. Відсутність або недостатність важливих сировинних ресурсів (нафта, природний газ, фосфати, віскозна целюлоза, каучук, напівфабрикати, субстанції для ліків тощо)

4. Низький технічний та технологічний рівень виробництва, хронічне недозавантаження виробничих потужностей і неконкурентно-спроможність продукції більшості підгалузей комплексу

5. Висока матеріало- та енергоємність при майже монопольній залежності від імпорту енергоносіїв.

6. Неефективна галузева структура: переважають фондо- та енергоємні виробництва, дуже низький рівень наукоємних технологій і виробництв, відсутність завершених технологічних циклів продукції кінцевого споживання.

Оскільки хімічні підприємства є значними забрудниками довкілля, у перспективі розвиток галузі в країні має здійснюватися без будівництва нових підприємств, за рахунок технічного переоснащення і реконструкції діючих з впровадженням ресурсозберігаючих мало- і безвідходних технологій, схеми замкнутого водообороту.

Загалом, основними перспективами розвитку хімічної промисловості є:

1. Запровадження сучасних технологій, модернізація заводів, що виробляють найнеобхідніші ліки.

2. Хімізація народного господарства України сприяє широкому використанню мінеральних добрив у різних галузях та сферах народного господарства.

3. Потужна сировинна база для розвитку хімічної промисловості: унікальні родовища самородної сірки у Прикарпатті, значні родовища калійних солей, практично необмежені поклади кам’яної солі в Донбасі, Закарпатті і Прикарпатті.