Економічні науки/10.Економіка підприємства

к. е. н. Богацька Н.М., Прокопович Н.І. (студентка 3 курсу)

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Віртуальні підприємства як новий крок до розвитку економіки в Україні

Становлення постіндустріального суспільства відбувається на підставі формування єдиного інформаційного середовища з поширенням процесів інформатизації та віртуалізації в усіх сферах економіки. Це зумовлює виникнення нових бізнес-структур, які з використанням інформаційно-комунікаційних технологій розробляють ефективні технологічні процеси виробництва товарів і послуг. Однією з таких структур є віртуальна організація взаємодії суб'єктів господарювання різних економічних систем. Характерними особливостями таких бізнес-структур є зменшення дефіциту інформації та підвищення рівня ефективності її використання, активізація процесів накопичення та переміщення знань, високий рівень довіри між фірмами та партнерами, інтенсифікація коопераційних їх взаємозв'язків.

Проблематика становлення економіки постіндустріального суспільства та її окремих складових досліджувалася у роботах багатьох закордонних, й вітчизняних дослідників. Так, поява нових форм економіко-соціальної активності — віртуальних підприємств— досліджується у роботах У.Девідоу, М.Мелоуна, Х.Вютріха, С.І. Парінова, В.Б.Тарасова, В.А.Сердюка та інших авторів.

Серед віртуальних організацій слід розрізняти об'єднання "фізично" існуючих фірм, які співпрацюють на основі мережі Інтернет через причину територіальної віддаленості, та віртуальні компанії, які існують лише у вигляді WEB - сторінок і здійснюють пасивне інформаційне забезпечення за певними тематичними напрямами.

Перший тип організацій використовує віртуальний простір як засіб комунікації при об'єднанні матеріальних, фінансових та інших ресурсів для реалізації спільних проектів, для другого типу організацій віртуальна реальність є єдиним можливим способом існування.[3]

Спроможність підприємства швидше і легше адаптуватися до змін кон'юнктури ринку запропонувати нові продукти і послуги раніше за своїх конкурентів стає головною перевагою у конкурентній боротьбі віртуального підприємства. Окрім того, в діяльності сучасних підприємств зароджується тенденція певного зрушення від власне виробництва до сфери послуг. Традиційна загальна мета підприємств полягала в тому, щоб виробити якомога більше продукції. Нині при зорієнтованості виробництва на індивідуального клієнта вона замінюється іншою метою: забезпечити повне задоволення замовника за рахунок вчасного виготовлення або постачання необхідних високоякісних товарів. При цьому саме поняття якості стає більш суб'єктивним, формується під час взаємодії виробника і споживача, а рівень якості визначається ступенем відповідності властивостей товару тому набору вимог, що висуває споживач.[1]

Віртуальні підприємства мають такі спільні риси:

- інтеграцію кращих засобів і досвіду різноманітних підприємств в межах стратегічно доцільних об'єднань;

- організацію за проектами або навколо ключових бізнес-процесів підприємства чи життєвого циклу продукту;

- створення автономних робочих груп, забезпечення співробітництва і координації осіб і колективів, територіально віддалених один від одного;

- гнучкість, можливість швидкого створення, розвитку, переструктурування і розформування в потрібний час;

- поєднання децентралізації та централізації в управлінні при переважному розвитку децентралізованого (розподіленого) управління, пріоритет координаційних зв'язків;

- вільний обміну ідеями всередині й між рівнями організаційної ієрархії; максимально широкий розподіл і гнучкий перерозподіл повноважень влади, прийняття рішень на всіх рівнях організаційної ієрархії;

- розробку неоднорідних комп'ютерних середовищ і мереж, організацію групової взаємодії фахівців через спілкування в мережних телеконференціях, чатах, відеоконференціях; [2]

Створення системи інфраструктурного забезпечення інноваційної діяльності в Україні є сьогодні найбільш актуальним питанням організаційної підтримки як вітчизняних наукових установ і організацій, так і виробничих підприємств всіх галузей економіки. Недосконалість законодавчого та фінансового забезпечення інноваційних процесів, неготовність ринку до освоєння високотехнологічної продукції стримує розвиток технопаркових структур, створення яких потребує значних капіталовкладень і повинно бути ініційовано досконалим ринковим середовищем. Оскільки відсутні такі умови, то альтернативою класичним інноваційним структурам повинні стати віртуальні організації, адже реалізація проекту віртуального інноваційного бізнесу є значно дешевшою.[3]

Вдосконалюючи управління підприємствами і бізнесом, використовуючи при цьому інноваційні технології, економіка країн Західної Європи змогла не лише стати стабільною, а й вирівняти економічний дисбаланс у різних країнах. Це призвело до формування динамічнішого і конкурентоспроможнішого глобального ринку, який стрімко розвивається і вирізняється широким спектром товарів та послуг, що сприяє різкому економічному піднесенню в розвинених країнах. Отже, створення системи віртуальних підприємств в Україні дасть змогу нашій країні піднятися на вищу сходинку економічного та технологічного розвитку.

Література:

1. Гужва В. Віртуальні підприємства — нова форма економічної організації//Справочник Экономиста. – 2004.–№4.

2. Макарова М. Віртуальні підприємства і телеробота як нові соціально-економічні явища//Економіст. – 2003.–№12.

3. Шингур M. B. Віртуальні форми організації інноваційного бізнесу. http_://www.innovation.com.ua