Экономические науки/5.Управление трудовыми ресурсами

Котеньова К.С.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

Макроекономічний аналіз населення України: проблеми та напрямки розвитку

Результати спеціальних досліджень, проведених у найбільш розвинених країнах, свідчать про те, що особливості демографічної ситуації, режим відтворення населення, кількісний та якісний його склад можуть стимулювати або гальмувати соціально-економічний розвиток держави [1]. Вивчення процесів відтворення населення має практичне значення для встановлення механізму взаємодії економіки та населення. Розвиток економіки будь-якої країни можливий лише за певної чисельності населення, яке здійснює виробництво товарів та послуг, необхідних для власного життя суспільства.

Зазначене вище зумовлює актуальність аналізу сучасних тенденцій розвитку соціально-демографічних процесів країни.

Завданням аналізу макроекономічних показників населення України є визначення змістовних рис нинішньої демографічної ситуації, окреслення причинно-наслідкових чинників її формування з метою розробки та впровадження системи заходів щодо розвитку демографічно-відтворювального п отенціалу.

Значну увагу аналізу макроекономічних показників населення як України в цілому, так і окремих її регіонів, приділили такі вчені, як Карташова С., Рязанцева В., Мишев Н., Бєльська Л., Шерстобітова Т. Долгова А., Жукова І. та інші.

Перш ніж виявити головні тенденції, що характеризують сьогоденне демографічне становище в країні, доцільно провести динаміку основних показників населення (табл. 1).

Таблиця 1 – Динаміка демографічних показників України* [2]

Показник	2001	2002		2003		2004		2005
		Кількість	Зміна, %	Кількість	Зміна, %	Кількість	Зміна, %	Кількість	Зміна, %
Кількість населення, млн..чол	48,50	48,00	98,97	47,60	99,17	47,30	99,37	46,90	99,15
Природний приріст населення, тис.чол.	-369,50	-364,20	98,57	-356,80	97,97	-334,00	93,61	-355,90	106,56
Економічно активне населення, тис.чол.	22426,50	22231,90	99,13	22171,30	99,73	22202,40	100,14	22280,80	100,35
Зайняті, тис.чол.	19971,50	20091,20	100,60	20163,30	100,36	20295,70	100,66	20680,00	101,89
Безробітні, тис.чол.	2455,00	2140,70	87,20	2008,00	93,80	1906,70	94,96	1600,80	83,96
Кількість зареєстрованих незайнятих, тис.чол.	-	-	-	1003,70	-	998,90	99,52	903,50	90,45
Потреба підприємств у працівниках на заміщення вакансій, тис.чол.	-	-	-	138,80	-	166,50	119,96	186,60	112,07
Всього працевлаштовано, тис.чол.	-	-	-	877,30	-	984,20	112,19	1049,80	106,67

* Зміна показників розраховується відповідно до попереднього року

Аналіз статистичних даних за останні роки дозволив зробити висновки про негативні тенденції у розвитку населення країни. Перш за все це проявляється у регулярному зменшенні його чисельності (на півмільйона кожен рік за період 2001-2005 рр.).

Причинами такого явища є переважно матеріальні фактори: низький рівень життя населення, особливо на селі; старіння нації (14 млн. з 46 [2]); недостатність соціального захисту населення та робочих місць у країні; невідповідність заробітної плати професійним навичкам та роботі, що виконується; низьке фінансування з боку держави багатьох секторів економіки (освіта, сільське господарство, промисловість, т.п.), нестабільна політична ситуація, наближена до кризової, та ін.

З урахуванням демографічного спаду ефективне використання трудових ресурсів вже найближчим часом перетвориться на практично єдиний фактор збільшення національного ВВП. Саме тому доцільно приділити увагу ринку праці в Україні.

Як показали розрахунки динаміки населення за економічною активністю, його величина залишається в останні роки практично постійною. За умов постійного зменшення кількості населення це стає недостатнім для повноцінної реалізації трудового потенціалу країни. Відбувається активний процес переливу робочої сили до невиробничої сфери народного господарства. Таке явище спричиняє виникнення структурного безробіття, яке поруч з фрикційним визначає природний рівень безробіття.

Дані таблиці 1 свідчать про те, що чисельність безробітних в країні спадає. Це у свою чергу формує позитивні тенденції у структурі трудових ресурсів. Проте, темпи збільшення зайнятості та зменшення безробіття не співпадають, що призводить до дисбалансу на ринку праці. На це впливають такі фактори, як: тіньова зайнятість; активізація міграційних процесів; наслідки ліквідації жорсткої системи розподілу спеціалістів; падіння престижу низки професій; збільшення у структурі пропозиції робочої сили частки осіб, які не мають професії (31,9 тис. осіб станом на 2005 рік[2]), т.п.

При цьому страждає і економіка, яка не отримує для її успішного функціонування робочої сили певних професій та рівня кваліфікації.

При аналізі попиту та пропозиції робочої сили виявилось, що потреба підприємств у працівниках в 5 разів менша, ніж кількість офіційно зареєстрованих безробітних. Вирішувати такі проблеми частково покликана Державна служба зайнятості. Кількість працевлаштованих з її допомогою щорічно зростає [табл. 1].

Проблеми зайнятості населення потребують удосконалення державної політики. Враховуючи існуючи тенденції на ринку праці завданнями структур працевлаштування та держави стають підвищення професійної адаптації потенційних робітників до умов ринку та розширення кількості вакансій; налагодження співробітництва з навчальними закладами для ліквідації дисбалансу на ринку праці; розробка програм підготовки та працевлаштування спеціалістів у найбільш актуальних сферах економіки; т.п.[3]

Щодо надання рекомендацій з приводу поліпшення демографічної ситуації, то можна сказати, що задля забезпечення належних процесів відтворення населення уряду слід удосконалити в першу чергу соціальну політику: спрямувати свої дії на забезпечення гідних виплат по народженню дітей, соціальної допомоги матерям, що самі виховують дітей; фінансування дитячих будинків, т.п.; збільшити фінансування сфери охорони здоров’я; удосконалити систему охорони праці на підприємствах, установах, організаціях з метою забезпечення належних умов праці та зменшення професійного травматизму та ін.

Запропоновані заходи спрямовані на забезпечення належних процесів відтворення населення України, зменшення реального та потенційного безробіття. Виконання їх сприятиме відновленню трудового потенціалу країни, встановленню налагодженої демографічної ситуації, що у свою чергу призведе до підвищення економічного потенціалу країни.

Таким чином, аналіз демографічної ситуації дозволяє визначити напрямки розвитку економіки та політики держави. Населення країни є головним фактором впливу на перспективи працересурсного забезпечення та впровадження економічних та соціальних перетворень у державі.

Література

1. Шматковська Т.О. Тенденції розвитку соціально-демографічних процесів у сільській місцевості Волині та визначення їх взаємозв’язку// Статистика України.-2007.-№2.-с.50-56

2. Статистичний щорічник України за 2005 рік Державного комітету статистики України.

3. Бельская Л., Шерстобитова Т. Дисбаланс на рынке труда и способы его преодоления//Человек и труд.-2007.-№8.-с.42-45.